Бернатович Володимир Олександрович
| Бернатович Володимир Олександрович | |
|---|---|
| Псевдо | Кузьма Бассарабець |
| Народився | 1840 |
| Помер |
8 грудня (26 листопада) 1865 Одеса |
| Діяльність | письменник |
Володи́мир Олекса́ндрович Бернато́вич, псевдонім — Кузьма Бассарабець (* близько 1840 — †8 грудня (26 листопада) 1865, Одеса) — український письменник, автор спогадів про похорони Тараса Шевченка, популяризатор його творчості.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з ополяченої вірменської родини.
Студентом Київського університету брав участь у проводах труни з тілом Шевченка з Києва до Канева. Написав спогади «Похорон Тараса Шевченка» (надруковано у львівській газеті «Слово» 19 липня 1861 року). У ній Бернатович описав заходи, які було проведено для перепоховання поета в Україні, та подав зміст промов, виголошених над труною Шевченка[1][2].
1861 року виїхав до Праги. По дорозі спинявся у Львові, розповідав молоді про поховання Шевченка в Каневі, ймовірно, лишив рукописні списки недрукованих творів поета й уривків, заборонених царською цензурою. Як вважає М. Ф. Нечиталюк, саме завдяки Бернатовичеві такі твори Шевченка, як «Кавказ», «І мертвим, і живим...» (заборонені в підросійській Україні) вперше з'явилися друком у галицькій періодиці (часопис «Вечерниці»)[3]. Володимир Шашкевич залишив згадку про Бернатовичеві відвідини Львова:
|
Якось тодї[4] переїздив через Львів сердешний наш друг, покійний Бернатович, Українець з тїлом і душею. Він їхав з Києва на купелї, опісля в Париж і до Праги. В тїсній піддашній комнатцї прочитували ми твори великого нашого ґенїя Шевченка, подоповнювані з манускриптів рукою покійника і дивлячись на живого живісїнького Українця — першого, которого ми пізнали — ми слухали, задержуючи в памяти кожне його слівечко про Тараса, києвську громаду, про тамошнї порядки, чудували ся красотї його мови — і мужнїли. | 
|
— Остап Терлецький, «Галицько-руське письменство 1848-1865 рр...», с. 97-98 | ||
Під впливом розповідей Бернатовича про організацію студентських громад у Києві та його захоплення ідеологією й творчістю Шевченка, Данило Танячкевич заснував першу в Галичині народовську громаду[5].
У 1862 році Бернатович опублікував у «Вечерницях» переклади поезії з польської, зроблені в Парижі. Також його твори виходили у львівській газеті «Слово».[6]
Джерела[ред. | ред. код]
- Шалата М. Й. Бернатович Володимир Олександрович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 154.
- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В. Бернатович. Похорони Тараса Шевченка. litopys.org.ua. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 4 січня 2020.
- ↑ На галицьких землях | Збруч. zbruc.eu (укр.). Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 4 січня 2020.
- ↑ Сидорчук, Н. ПРОБЛЕМИ МОВИ, ІСТОРІЇ ТА ЛІТЕРАТУРИ НА СТОРІНКАХ НАРОДОВСЬКОЇ ПРЕСИ 1860–1900 рр (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 липня 2020.
- ↑ Оригінальний правопис (за системою Желехівського) збережено
- ↑ Батько галицького народовства | Збруч. zbruc.eu (укр.). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 4 січня 2020.
- ↑ Іван Верхратський. З перших лїи народовцїв (1861–1866) // Записки НТШ, т. 122. - Львів. - С. 86-87.
 |
Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела. |