Цензура
Цензу́ра — контроль держави, організації чи групи людей над публічним виявом думок і творчості індивіда. Як правило, проявляється у придушенні вияву певних ідей, торкання певних тем або вживання певних слів. Як привід до цензури часто називається намагання нібито стабілізувати суспільство, над яким уряд має контроль.
Відповідно до іншого визначення, цензура — це незаконна заборона поширення інформації, її обмеження, дозування, спотворення, які здійснюються шляхом прямого або опосередкованого впливу представників органів державної влади, посадових осіб, власників засобів масової інформації на ЗМІ та журналістів з метою забезпечення своїх політичних інтересів.
Цензура в ЗМІ — це будь-яка вимога з боку органів державної влади або інших структур, спрямована, зокрема, до журналіста, власника, редактора або іншого працівника засобу масової інформації, узгоджувати певну інформацію перед її оприлюдненням, заборона її поширювати чи перешкоджання її тиражуванню і розповсюдженню в будь-який інший спосіб з метою забезпечення політичних, економічних чи інших інтересів цієї структури[1].
Таким чином, цензура в будь-якому разі є нічим іншим як методом захисту і контролю інформаційного простору з боку певних структур.
Законодавством України цензура заборонена.
Зміст |
Цензура в Україні [ред.]
Цензура у світі [ред.]
У країнах комуністичного блоку українські й україністичні видання підлягали попередній цензурі на загальних засадах, а крім того, діяло зовнішнє радянське втручання. Дещо вільнішою була цензура в Югославії. Тоталітарні режими сьогочасності також використовують цензуру.
Компанія «Ґуґл» змушена була розробити для китайських користувачів цензурований варіант пошукової системи. Проте влада КНР надалі критикувала цю пошукову систему, а також, за даними «Ґуґла», підтримувала хакерів, які атакували корпоративну мережу та поштові аккаунти Gmail, які належали китайським правозахисникам. У березні 2010 року компанія заявила, що у квітні припиняє роботу на китайському ринку[2].
Цензура в Інтернеті [ред.]
Нещодавно Комітет Захисту Журналістів вирішив провести аналіз свободи слова в різних країнах. Наголос у цьому дослідженні було зроблено на країни Азії і Близького Сходу, хоча розглядалися й інші. Як з'ясувалося, у багатьох країнах інтернет взагалі заборонений, а якщо дозволений, то тільки в інтернет-кафе, які контролюються спеціальними державними службами. Журналісти склали список з 10 країн, де з інтернетом справи зовсім погані. [3].
Див. також [ред.]
Література [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:Censorship |
- Скабичевский А. Очерки истории русской цензури (1700 — 1863). П. 1892;
- Котович А. Духовная цензура в России. П. 1909; Об отмене стеснений малорусского печатного слова. П. 1910;
- Огіенко І. Як Москва нищила волю друку Київської Печерської Лаври. Тарнів 1921;
- Міяковський В. Ювілей цензурного акту 1876 р. Бібліографічні вісті, ч. 3. Київ 1926; Під рум. постолом. Париж 1937;
- Svoboda V. Shevchenko and Censorship. The Ukrainian Reviev. Лондон 1961—1962;
- Бутрин М. До історії австр. цензури. Архіви України, ч. 5. Київ 1970.
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Сохар О. Коротка історія цензури. Часопис «Ї, № 32». Львів. 2004.
Законодавчі джерела [ред.]
- ЗУ "Про інформацію".
- ЗУ "Про друковані засоби масової інформації"
- ЗУ "Про телебачення і радіомовлення"
- "Про інформаційні агентства"
- "Цивільний кодекс України"
Примітки [ред.]
- ↑ Цензура як прояв недемократичності державної політики України у сфері засобів масової інформації / І. Гаврада // Політичний менеджмент : наук. журнал / голов. ред. Ю. Ж. Шайгородський. — 2006. — № 5. — С. 95-106 — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
- ↑ СМИ узнали дату ухода Google из Китая (lenta.ru, 19 березня 2010) (рос.)
- ↑ Цензура в інтернеті (iChar.pp.ua, 19 жовтня 2010) (укр.)
