Блок національних меншин
| Блок національних меншин | |
| Дата створення / заснування | 1922 |
|---|---|
| Голова | Ісаак Грюнбаум |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща |
| Політична ідеологія | ethnic partyd |
| Розташування штаб-квартири | Варшава |
| Час/дата припинення існування | 1930 |
Блок національних меншин (пол. Blok Mniejszości Narodowych) — коаліція політичних партій міжвоєнної Польщі, що представляла національні меншини, насамперед українців, білорусів, євреїв і німців. Існував у 1922—1930 роках. Засновник — польсько-єврейський політик Ісаак Грюнбаум.
Історія[ред. | ред. код]
Блок національних меншин було створено 17 серпня 1922 року на нараді у Варшаві для спільної виборної акції та координації дій у Сеймі[1]. До Об'єднаного виборчого комітету увійшло по 3 представники від українців, білорусів, євреїв, німців і росіян[1]. Українські політичні партії національно-державницького напряму з Галичини бойкутували вибори через незаконну окупацію краю Польщею внаслідок польсько-української війни 1918—1919 років, тому не були представлені у Блоці національних меншин[1][2].
На виборах до Сейму у 1922 році Блок отримав 19,5 % голосів (66 депутатських мандатів, з яких 20 здобули українці) і став другою за розмірами партією парламенту[1][2]. За результами виборів до Сенату 1922 року було обрано 22 представників Блоку, з них 6 були українцями[1]. Коаліція здобула більшість голосів на Волині, Поліссі та Холмщині[1]. Обрані до Сейму та Сенату українці сформували Українську Парляментарну Репрезентацію у Варшаві[1].
У виборах 1928 року вперше взяло участь усе населення Західної України[2]. До Блоку входили Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), Укр. сел. союз, сіоністські організації «Мізрахі» та «Гітахдут», деякі білоруські та німецькі угруповання[1]. За результами виборів від Блоку національних меншин обрано 55 депутатів (25 українців) до Сейму і 21 сенатор (9 українців)[1]. У Західній Україні Блок здобув близько половини всіх голосів[1].
Блок взяв участь у повторних виборах 1930 року на Волині й Поліссі, на яких сіоністська організація в Польщі підтримала УНДО[1]. Проте Блок набрав лише 3 % голосів і був невдовзі розпущений.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м Зайцев, 2003, с. 302.
- ↑ а б в Соляр І. Я. Українська парламентська репрезентація // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2019. — Т. Україна—Українці. — Кн. 2. — С. 623. — 842 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1740-5.
Джерела[ред. | ред. код]
- Зайцев О. Ю. Блок національних меншин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 302. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5. [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Васіль Рагуля. Успаміны. — Менск: Бацькаўшчына, 1993/
|
