Віденські газометри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віденські газометри

Віденські газометри — чотири колишні газгольдери, розташовані у Відні (Австрія) і побудовані в 18961899 роках. Вони розташовані в Зіммерінзі, одинадцятому районі міста. У 19691978 роках місто відмовилося від використання коксового газу на користь природного, і газометри були закриті. У 19992001 роках вони були перебудовані і стали багатофункціональними комплексами.

Історія[ред.ред. код]

Будівництво газометрів (1897)

Віденські газометри були побудовані в 18961899 роках в віденському районі Зіммерінг. Вони були створені, щоб забезпечити місто газом, який до цього поставляла англійська компанія Inter Continental Gas Association (ICGA). На той момент ці газометри були найбільшими в Європі. Проте, через зміну технологій в 1984 році, газометри були покинуті, оскільки місто перейшло на природний газ, для якого не потрібні такі великі резервуари. З того часу віденські газгольдери використовувалися для самих різних цілей, наприклад, як декорація для однієї з частин бондіани «Іскри з очей». У 1995 році був оголошений конкурс ідей по перебудові газометрів. У результаті перебудова 4-х газометрів дісталася 4-м архітекторам: Коопу Гіммельблау, Жану Нувелю, Вільгельму Гольцбауеру і Манфреду Ведорну. Всі газометри були розділені на такі зони: житлову, офісну, і розважальну (торгові центри). Історичний інтер'єр був збережений. У травні 2001 році газометри були заселені людьми, а в жовтні відбулося їхнє офіційне відкриття.

Галерея[ред.ред. код]

Технічні деталі[ред.ред. код]

Газометри є чотирьма циліндричними телескопічними газовими резервуарами, об'єм кожного з яких приблизно дорівнює 90 000 м³. Кожний з газометрів має висоту 70 метрів і діаметр 60 метрів. Весь внутрішній інтер'єр був видалений під час реконструкції, тільки цегляний фасад і частини даху були залишені незмінними.

Коксовий газ, що ттримувався способом сухої перегонки з коксу, запасався в цих резервуарах перед розподілом в міську газову мережу. Побутовий газ спочатку використовувався тільки в лампах, що освітлювали вулиці, але в 1910 році було упроваджено також його використання для приготування їжі і обігріву приватних будинків.

Сучасне використання газометрів[ред.ред. код]

Усередині газометрів з'явилося своє особливе співтовариство на зразок селища, міста в місті, розвинулося справжнє відчуття єднання і спільності. У газометрів є своє активне співтовариство мешканців і інтернет-співтовариство. Численні праці і дисертації з психології, міського планування, журналістики і архітектури були присвячені цьому феномену.

В межах газометрів функціонують концертний зал, що вміщає 2000-3000 чоловік, кінотеатр, муніципальний архів, студентський гуртожиток і кілька інших установ. Житловий фонд становить близько 800 квартир, дві третини з яких розташовуються усередині стін газометрів, з 1600 постійних мешканців, також тут знаходяться 70 студентських кімнат, що вміщають близько 250 студентів.

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 48°11′05″ пн. ш. 16°25′10″ сх. д. / 48.18472° пн. ш. 16.41944° сх. д. / 48.18472; 16.41944