Генріх Ремлінгер

Генріх Ремлінгер
Народився	19 березня 1882(1882-03-19) Людвігсбург, Штутгарт, Баден-Вюртемберг
Помер	5 січня 1946(1946-01-05) (63 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР ·повішення
Діяльність	офіцер
Учасник	Битва на Соммі
Військове звання	Генерал-майор
Діти	Генріх Ремлінгер (оберст)
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена Корони (Вюртемберг) За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Застібка до Залізного хреста 2-го класу

Генріх ГоттлобРемлінгер (нім. Heinrich Gottlob Remlinger; 19 березня 1882, Людвігсбург, Німецька імперія — 5 січня 1946, Ленінград, РРФСР) — німецький військовий офіцер, генерал-майор Вермахту, страчений за військові злочини в Радянському Союзі.

Біографія

Ремлінгер був одним із небагатьох генералів Вермахту, чий батько належав до робітничого класу. У 1902 році вступив до полку уланів, у складі якого старшиною воював у Першій світовій війні. У 1916 році отримав офіцерське звання. Потім він служив у кавалерійських полках, спочатку у Вюртемберзі, а потім у Нойштеттіні.

У Першій світовій війні брав участь з 1914 по 1918 роки, був багаторазово поранений. Воював у битві при Соммі, в боях при Аргонах . Після демобілізації армії залишений в рейхсвері.

15 квітня 1936 року він став комендантом військової в'язниці Торгау, а 10 листопада 1938 року — комендантом тієї ж в'язниці, яка перейшла під безпосереднє управління вермахту.

Як начальник в'язниці, він вважався переконаним націонал-соціалістом і особливо жорстоким і садистським у своїй поведінці по відношенню до в'язнів.

1 лютого 1943 р. був зарахований в резерв і вже 15 лютого переведений в штат військового коменданта у Франції. У травні 1943 року став польовим командиром, 21 вересня 1943 року був комендантом Пскова, 1944 року — комендантом в Будапешті. Там він був комендантом фортеці під час битви за Будапешт. 12 лютого 1945 року потрапив у радянський полон.

У грудні 1945 року проти нього як військовослужбовця найвищого рангу разом з десятьма іншими офіцерами розпочали показовий Ленінградський судовий процес. 4 січня 1945 року його засудили до страти через повішення. Через день його стратили. Прокуратура також звинуватила офіцерів у причетності до Катинського розстрілу 1940 року, в якому Сталін хотів звинуватити німецький вермахт, але у 1940 році Ремлінгер взагалі не був у цій місцевості. Смертний вирок не стосувався конкретно Катині, а загалом військових злочинів проти населення, але матеріали з Катинського розстрілу були використані під час судового засідання.

Звання

• Дворічний доброволець (2 жовтня 1902)
• Єфрейтор (3 вересня 1904)
• Унтерофіцер (1 січня 1905)
• Сержант (1 березня 1908)
• Вахмістр (15 вересня 1911)
  • Заступник офіцера (4 лютого 1916)
• Лейтенант (1 серпня 191)
• Оберлейтенант (1 січня 1921; патент від 6 червня 1916)
• Ротмістр (1 квітня 1923)
• Майор (1 липня 1933)
• Оберстлейтенант (16 березня 1936)
• Оберст (1 серпня 1938)
• Генерал-майор (1 грудня 1942)

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (серпень 1914)
  • 1-го класу (грудень 1918)
• Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест з мечами
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами (2 червня 1941)
  • 1-го класу з мечами (11 грудня 1942)
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу (25 вересня 1943)

Посилання

• Бібліографія. Генріх Ремлінгер // Німецька національна бібліотека
• Генріх Ремлінгер // Цифрова бібліотека Німеччини
• Біографічні дані.