Геометрія Галуа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Площина Фано, Проєктивна площина над полем із двох елементів, один із найпростіших об'єктів геометрії Галуа.

Геометрія Галуа (названа іменем французького математика XIX століття Евариста Галуа) — розділ скінченної геометрії, що розглядає алгебричну та аналітичну геометрії над скінченними полями (або полями Галуа)[1]. У вужчому розумінні геометрію Галуа можна визначити як проєктивний простір над скінченним полем[2].

Вступ[ред. | ред. код]

Об'єктами вивчення є векторні простори, афінні та проєктивні простори над скінченними полями й різноманітні структури, що містяться в них. Зокрема, дуги[en], овали, гіперовали, унітали[en], блокувальні множини[en], овали й інші скінченні аналоги структур, наявних у нескінченних геометріях.

Джордж Конвелл продемонстрував геометрію Галуа в 1910 році, коли описував розв'язок задачі Кіркмана про школярок як розбиття множини мимобіжних прямих в PG(3,2), тривимірній проєктивній геометрії над полем Галуа GF(2)[en][3]. Подібно до методів геометрії прямих у просторі над полем із характеристикою 0, Конвелл використав плюккерові координати в PG(5,2) і ототожнив точки, що представляють прямі в PG(3,2), з точками, які лежать на квадриці Кляйна[en].

У 1955 Беньяміно Серж[en] описав овали для непарних q. Теорема Сержа[en] стверджує, що в геометрії Галуа непарного порядку (проєктивна площина, визначена над скінченним полем з непарною характеристикою) будь-який овал є конічним перетином. На Міжнародному конгресі математиків 1958 року Серж представив огляд наявних на той час результатів у геометрії Галуа[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Проєктивні простори над скінченними полями, відомі також як геометрії Галуа, …», (Hirschfeld, Thas, 1992)
  2. Conwell, 1910, с. 60–76.
  3. Segre, 1958.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]