Глазьєв Сергій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Глазьєв

Сергі́й Ю́рійович Гла́зьєв (рос. Сергей Юрьевич Глазьев; * 1 січня 1961, Запоріжжя) — російський економіст і політик.

Директор Інституту нової економіки Державного університету управління, академік Російської академії наук, доктор економічних наук. Тричі був депутатом Державної Думи: у 1993 році обирався від Демократичної партії Росії, в 1999 році — від Комуністичної партії РФ, а в 2003 році — від блоку «Родіна». У 2003–2004 роках очолював парламентську фракцію «Родіна» і був одним із співголів однойменного блоку; після того, як взяв участь у виборах президента Росії, залишив обидва пости через розбіжності серед співголів. У березні 2004 року на виборах глави держави за нього проголосували лише 4,18% виборців. З 2003 року був керівником громадської організації «Конгрес русских общин» (КРО), а в грудні 2006 року був заочно вибраний членом президії організації «Родина. Конгрес русских общин». У 1999–1996 роках працював в апаратах Ради Федерації, в 1996 році — Ради безпеки Росії, а в 1995–1996 роках — Рахункової палати РФ. У 1992–1993 роках очолював Міністерство зовнішніх економічних зв'язків.

Біографія[ред.ред. код]

Сергій Глазьєв народився 1 січня 1961 року в місті Запоріжжя, де закінчив середню школу № 31 (зараз — Запорізька гімназія №31) в 1978. Батько — робітник, мати — інженер-проектувальник. У 1983 році закінчив економічний факультет МДУ імені Ломоносова. У 1986 році — аспірантуру Центрального економіко-математичного інституту (ЦЕМІ) Академії наук СРСР, захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук.

У 1986–1991 роках Глазьєв працював науковим співробітником, завідувачем лабораторією системного аналізу ЦЕМІ. У 1989 році захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора економічних наук, ставши наймолодшим ученим-економістом в СРСР, що отримав докторський ступінь. В середині 80-х років Глазьєв стосунки відношення з членами неформального товариства молодих економістів, лідером якого був Анатолій Чубайс, згодом віце-прем'єр РФ і глава РАО «ЄЕС». У те ж об'єднання, зокрема, входив Петро Авен, в 1994–1998 роках президент «Альфа-банка».

У грудні 1991 року Глазьєв був призначений заступником голови Комітету зовнішніх економічних зв'язків (КЗЕЗ), який очолював Авен. У січні 1992 року КВЕС був перетворений в Міністерство зовнішніх економічних зв'язків. У липні, після призначення Авена головою валютно-економічної комісії при уряді РФ, Глазьєв зайняв міністерський пост. У вересні 1993 подав у відставку у зв'язку з незгодою з указом президента РФ Бориса Єльцина про розпуск парламенту. Повернувся на роботу в ЦЕМІ.

У грудні 1993 року Глазьєв був вибраний депутатом Державної Думи за федеральним списком Демократичної партії Росії (ДПР), очолюваної Миколою Травкіним. Проте в саму ДПР не вступив. У лютому 1994 року був вибраний головою парламентського комітету з економічної політики. У жовтні 1994 року увійшов до складу оргкомітету Всеросійського Конгресу російських общин (КРО), створеного за ініціативою Дмитра Рогозіна. КРО брав участь у виборах в Держдуму в 1995 році, але не подолав п'ятипроцентний бар'єр. У 2003 році Глазьєв очолив КРО і залишався формальним главою цієї організації до грудня 2006 року.

У 1995–1996 роках Глазьєв працював консультантом Рахункової палати РФ. У 1996 році підтримав на президентських виборах генерала Олександра Лебедя, був розробником його економічної програми. У 1996-99 очолював аналітичне управління апарату Ради Федерації.

У грудні 1999 Глазьєв був вибраний депутатом Державної Думи РФ за списком КПРФ. У парламенті очолив комітет з економічної політики і підприємництва. У квітні 2002 року позбувся поста голови комітету в результаті перерозподілу керівних постів між думськими фракціями.

У вересні 2002 Глазьєв брав участь в позачергових виборах на посаду голови адміністрації Красноярського краю, призначених у зв'язку із загибеллю губернатора Лебедя в авіакатастрофі. Зайняв третє місце, отримавши 21,45 відсотка голосів виборців, поступившись голові крайових законодавчих зборів Олександру Уссу і голові адміністрації Таймиру Олександру Хлопоніну.

У вересні 2003 року Глазьєв став, разом з Рогозіним і лідером партії «Народна воля» Сергієм Бабуріним, співголовою виборчого блоку «Родіна». У грудні 2003 року на виборах в Держдуму блок «Родіна» набрав 9,25 % голосів. 19 грудня 2003 року Глазьєв був вибраний керівником фракції «Родіна» в Держдумі.

У грудні 2003 рада блоку «Родіна» схвалила самовисунення Глазьєва в президенти РФ. До цього кандидатом від «Родіни» був екс-глава Центробанку Віктор Геращенко, проте ЦВК відмовила йому в реєстрації. 22 січня 2004 року Рогозін заявив, що єдиним кандидатом на президентських виборах, підтриманим блоком «Родіна», був Геращенко, тоді як рішення на підтримку Глазьєва блок не ухвалював. 30 січня Глазьєв оголосив про перетворення блоку «Родіна» в громадсько-політичний союз, на засновницькому з'їзді якого Глазьєв був вибраний головою. У зв'язку з цим Рогозін, що знаходився в Страсбурзі, звинуватив Глазьєва у вождістськіх амбіціях, після чого зареєстрував і очолив партію під назвою «Родіна», куди увійшла велика частина членів однойменного блоку. Таким чином, на російській політичній арені з'явилися два об'єднання під назвою «Родіна».

8 лютого 2004 року Глазьєв був зареєстрований кандидатом в президенти РФ. На виборах, що відбулися 14 березня, отримав 4,18% голосів виборців, поступившись чинному президентові Володимиру Путіну, і кандидатові від КПРФ Миколі Харитонову.

У квітні 2004 року пройшов з'їзд громадсько-політичного союзу «Родіна», на якому, за пропозицією Глазьєва, союз був перейменований в рух «За гідне життя». Глазьєв пояснив це необхідністю припинити політичні склоки з рогозінською «Родіною». Одночасно він покинув посаду керівника фракції «Родіна» в Держдумі.

У грудні 2006 року Глазьєва на посту голови відродженого КРО (нова назва організації — «Родіна. Конгрес російських общин») змінив Рогозін. Сам Глазьєв на з'їзді, де мала відбутися передача керівництва, не з'явився, проте заочно він був вибраний в президію конгресу.

Глазьєв є автором 150 наукових робіт, присвячених питанням макроекономіки. Нагороджений медаллю Н. Д. Кондратьєва (одній з найпрестижніших російських нагород в області економіки) за цикл досліджень довгих хвиль в економічному розвитку. З 2000 року — член-кореспондент РАН, а з 2008 — академік РАН. У квітні 2007 року Глазьєв очолив Інститут нової економіки Державного університету управління.

Іноземний член НАН України з 2009 року. У липні 2014 року українські науковці, яких обурила антиукраїнська позиція Глазьєва, закликала його добровільно відмовитися від членства у НАНУ[1].

Глазьєв одружений, у нього є син. Улюблений письменник Глазьєва — Федір Достоєвський. Займається плаванням і гірськолижним спортом.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]