Рада національної безпеки і оборони України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фірмовий блок Ради національної безпеки і оборони України

Ра́да націона́льної безпе́ки і оборо́ни Украї́ни — координаційний орган з питань національної безпеки та оборони України. Відповідно до Конституції України є допоміжним органом Президента України.

Історія[ред.ред. код]

Рада національної безпеки і оборони України проводить свої засідання у будівлі Адміністрації Президента України

Раду національної безпеки України створено Указомяким, номер Президента України в липні 1992 року як консультативно-дорадчий орган у системі органів державної виконавчої влади при Президентові України. У такій якості вона проіснувала до 1994 року, коли знову ж таки Указом Президента України за нею було закріплено функції організаційно-координаційної діяльності. Надання координаційних повноважень паралельно із здійсненням заходів із адекватного інформаційного забезпечення дали можливість Раді та її апарату діяти значно результативніше, торкатися складних і масштабних питань державного життя. Разом з тим відчувалися і відповідні обмеження, оскільки статус Ради визначався на рівні президентських указів, тоді як фактично її діяльність впливала на дії Президента України, на діяльність уряду, силових структур тощо й об'єктивно потребувала закріплення на конституційному і законодавчому рівнях.

Першою спробою адекватно визначити статус Ради національної безпеки та місце, яке вона посідає в системі державних органів України, було підписання у 1995 році Конституційного договору між Верховною Радою і Президентом Україниномер,дата, , в якому на Президента покладалися функції гаранта національної безпеки України і голови Ради національної безпеки України. У Конституції України 1996 року це питання вирішено значно глибше.

По-перше, у ній, по суті, конституйовано новий державний орган — Раду національної безпеки і оборони України, що успадкував функції колишніх Ради оборони і Ради національної безпеки.

По-друге, Конституція визначає основні завдання цього органу — координацію і контроль діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

По-третє, безпосередньо в тексті Конституції визначено принципові засади формування РНБОУ і, зрештою, Конституція містить пряму вказівку щодо розробки спеціального закону, який визначав би функції і повноваження Ради.

Отже, на нинішній момент Рада національної безпеки і оборони України — це спеціалізований державний орган з конституційним статусом, який є органічною частиною системи президентської влади і покликаний забезпечити одну з найважливіших конституційних функцій Президента — гарантувати державну незалежність і національну безпеку держави.

Гавриш ділиться[1]:

« Коли я випав з гнізда Радбезу, там була оболонка, яка формально представляла собою інститут, прописаний в Конституції і декількох законах, але цей інститут вже не працював. Причому не просто не працював, а був дискредитований і, по суті, анульований як ключовий аналітичний центр країни. У Радбезі було ліквідовано два дуже великих інституту, які створювалися ціле десятиліття. Ліквідація цих інститутів на початку 2011-го року відразу показала, що уряд взяв курс на створення єдиного центру управління країною - Адміністрації Президента. Проблема полягала ще й у тому, що Радбез - непартійний політичний орган, а АП - завжди партійний політичний інститут, оскільки цілі Адміністрації не тільки в тому, щоб забезпечити політику Президента, а й забезпечити його перемогу на майбутніх виборах.

Спочатку завдання апарату Радбезу полягала в тому , щоб створити модель управління національною безпекою. Для цього потрібно було оцінити ризики , визначити очевидні больові точки і постійно супроводжувати розвиток різноманітних трендів , які ще не стали загрозливими , але мають тенденції до постійних змін . Фактично Радбез працював в режимі великого комп'ютера , який збирав інформацію практично з усіх джерел, як відкритих, так і закритих , і складав її на якийсь судину , де шляхом роботи великих міжвідомчих робочих груп та постійних дискусій знаходив відповіді на питання і робив пропозиції Президенту. Головна проблема полягала в тому , що Радбез завжди володів дуже якісною , добротної , непартійною інформацією , яку поставляв безпосередньо Президенту. Причому , над вирішенням працювала вся політична й адміністративна бюрократія - Кабмін , урядові комітети , Верховна Рада , вільні експерти, відомі вчені…

 »

І далі:

« Після ліквідації інститутів і передачі їх функцій в Інститут стратегічних досліджень при Президентові апарат РНБО втратив будь-яку фундаментальну опору на серйозні дослідження і розробки. Адже Інститут стратегічних досліджень завжди залежав від політики АП і виконував гарячу роботу, пов'язану з поточними кризами і конфліктами. Мало того, там займають ключові посади люди, яких ми свого часу звільняли за некомпетентність. Ну, і після цього був виданий указ про скорочення працівників апарату РНБО — з 210 до 90 . Пішли унікальні люди — адже раніше в апараті Радбезу дозволялося одночасно проходити спеціальну військову службу, тобто працювали діючі офіцери.  »

Структура[ред.ред. код]

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Він також формує персональний склад Ради національної безпеки і оборони України.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. Голова Верховної Ради України не є членом РНБО, але може брати участь у її засіданнях.

Членами Ради національної безпеки і оборони України можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади.

На запрошення Голови Ради національної безпеки і оборони України у її засіданнях можуть брати участь голови комітетів Верховної Ради України, інші народні депутати України, керівники центральних органів виконавчої влади та інші особи (так, у 2014 участь прийняла громадянка Тимошенко Ю. В.).

Секретар Ради національної безпеки і оборони України[ред.ред. код]

Див. також Категорія:Секретарі Ради національної безпеки та оборони України

Секретар Ради національної безпеки і оборони України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України забезпечує організацію роботи і виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України має заступників, які за його поданням призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України.

На посади Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників можуть призначатися як цивільні особи, так і військовослужбовці.

Повноваження Секретаря РНБО такі: він готує пропозиції щодо перспективного і поточного планування діяльності Ради національної безпеки і оборони України. Подає на розгляд Президента України проекти актів Президента України про введення в дію рішень Ради національної безпеки і оборони України, у тому числі стосовно пропозицій і рекомендацій по реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони. Організовує роботу, пов'язану з підготовкою та проведенням засідань Ради національ ної безпеки і оборони України та контролем за виконанням прийнятих нею рішень. Інформує Президента України та членів Ради національної безпеки і оборони України про хід виконання рішень Ради. Координує діяльність робочих та консультативних органів Ради національної безпеки і оборони України. За дорученням Голови Ради національної безпеки і оборони України представляє позицію Ради національної безпеки і оборони України у Верховній Раді України, у відносинах з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, з політичними партіями і громадськими організаціями та засобами масової інформації, з міжнародними організаціями.

Згідно з Указом Президента України № 275/2010 від 26 лютого 2010 року «Про утворення Національного антикорупційного комітету» Секретар Ради національної безпеки і оборони України є також виконавчим секретарем Національного антикорупційного комітету при Президентові України[2].

За історію існування РНБО її Секретарями були:

Ім'я Секретар РНБО
1 Горбулін Володимир Павлович 30 серпня 1996 — 10 листопада 1999
2 Марчук Євген Кирилович 10 листопада 1999 — 25 червня 2003
3 Радченко Володимир Іванович 2 вересня 2003 — 20 січня 2005
4 Порошенко Петро Олексійович 8 лютого — 8 вересня 2005
5 Кінах Анатолій Кирилович 27 вересня 2005 — 16 травня 2006
т. в. о. Горбулін Володимир Павлович 24 травня 2006 — 10 жовтня 2006
6 Гайдук Віталій Анатолійович 10 жовтня 2006 — 12 травня 2007
7 Плющ Іван Степанович 12 травня 2007 — 26 листопада 2007
8 Богатирьова Раїса Василівна 24 грудня 2007 — 14 лютого 2012
9 Клюєв Андрій Петрович 14 лютого 2012 — 24 січня 2014
10 Парубій Андрій Володимирович з 27 лютого 2014

Апарат Ради національної безпеки і оборони України[ред.ред. код]

Поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України здійснює її апарат, який підпорядковується Секретареві Ради національної безпеки і оборони України.

Для опрацювання і комплексного вирішення проблем міжгалузевого характеру, забезпечення науково-аналітичного та прогнозного супроводження діяльності Ради національної безпеки і оборони України за її рішенням, можуть утворюватися тимчасові міжвідомчі комісії, робочі та консультативні органи.

Функції, структура, штатна чисельність апарату Ради національної безпеки і оборони України, а також функція заступників Секретаря РНБО визначаються Президентом України. Функції та повноваження допоміжних органів РНБО також визначає Президент України.

Структура Апарату Ради національної безпеки і оборони України[ред.ред. код]

Гранична чисельність працівників Апарату Ради національної безпеки і оборони України затверджена у кількості 180 штатних одиниць[3].

Указом Президента України від 6 квітня 2012 року[3] (зі змінами від 20 квітня 2012 року[4]) визначена діюча структура Апарату Ради національної безпеки і оборони України:

  • Секретар Ради національної безпеки і оборони України
  • Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України
  • заступники Секретаря Ради національної безпеки і оборони України
  • Прес-секретар
  • Служба Секретаря Ради національної безпеки і оборони України
  • Департамент державної безпеки та правоохоронних органів
  • Департамент воєнної безпеки
  • Департамент економічної та соціальної безпеки
  • Департамент зовнішньополітичних аспектів національної безпеки
  • Контрольне управління
  • Організаційно-технічне управління
  • Відділ кадрів
  • Юридичний відділ
  • Відділ бухгалтерського обліку та звітності
  • Відділ забезпечення доступу до публічної інформації
  • Режимно-секретний сектор.

Правові основи роботи[ред.ред. код]

Засідання Ради національної безпеки і оборони України

Діяльність Ради національної безпеки і оборони ґрунтується на Конституції України та Законах України, міжнародними договорами України, що ратифіковані Верховною Радою України, актами Президента України.

Основною організаційною формою діяльності Ради національної безпеки і оборони України є її засідання. На засіданнях Ради національної безпеки і оборони України її члени голосують особисто. Делегування ними обов'язку бути присутніми на засіданні РНБО іншим особам не допускається. Рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Ці рішення вводяться в дію указом Президента України. Голова Верховної Ради України не має права голосу, але може висловити свою думку щодо прийнятих рішень, яка протоколюється.

Функції та компетенція Ради національної безпеки і оборони України[ред.ред. код]

Функції[ред.ред. код]

Відповідно до закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» функціями цього органу є:

  • Внесення пропозицій Президенту України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони.
  • Координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час.
  • Координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Компетенція[ред.ред. код]

Відповідно до функцій, визначених вищезгаданним Законом, Рада національної безпеки і оборони України:

  • розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України відповідно до своїх досліджень.
  • здійснює поточний контроль діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президенту України відповідні висновки та пропозиції;
  • залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності;
  • ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання;
  • координує і контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану;
  • координує і контролює діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану;
  • координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Склад Ради національної безпеки і оборони України[ред.ред. код]

З 27 лютого 2014 рокууказ, вихідні дані:

  1. Турчинов Олександр Валентинович — в. о. Президент України, Голова Ради національної безпеки і оборони України, в.о. Головнокомандувача — Президента
  2. Парубій Андрій Володимирович — Секретар Ради національної безпеки і оборони України
  3. Сюмар Вікторія Петрівна, заступник секретаря
  4. Литвиненко Олександр Валерійович, заступник секретаря Указ № 376/2014 від 4.04.2014[5]
  5. Аваков Арсен Борисович — Міністр внутрішніх справ України
  6. Гвоздь Віктор Іванович — Голова Служби зовнішньої розвідки України
  7. Дещиця Андрій Богданович — в. о. Міністра закордонних справ України
  8. Коваль Михайло Володимирович (попередньо — Тенюх — ротація здійснена Указом № 362/2014 2.04.2014[6])— в. о. Міністра оборони України
  9. Кубів Степан Іванович — Голова Національного банку України
  10. Куцин Михайло Миколайович — начальник Генерального штабу -Головнокомандувач Збройних Сил України[7]
  11. Литвин Микола Михайлович — Голова Державної прикордонної служби України[7]
  12. Махніцький Олег Ігорович — Генеральний прокурор України
  13. Наливайченко Валентин Олександрович — Голова Служби безпеки України
  14. Пашинський Сергій Володимирович — тимчасово виконуючий повноваження Глави Адміністрації Президента України[7].
  15. Петренко Павло Дмитрович — Міністр юстиції України
  16. Шлапак Олександр Віталійович — Міністр фінансів України
  17. Яценюк Арсеній Петрович — Прем'єр-міністр України

Література[ред.ред. код]

  • Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» [1]
  • Закон України «Про основи національної безпеки України» [2]
  • Конституція України. ст. 107
  • Судові та правоохоронні органи України. / Збірник законодавчих та нормативних актів. — К.: Видавництво Паливода А. В., 2002.
  • Судові та правоохоронні органи України: Підручник. / Басай В. Д. — К.: Вік, 2001.

Посилання[ред.ред. код]