Годунова Лариса Олександрівна
Годунова Лариса Олександрівна | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
7 червня 1946 (77 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Країна |
СРСР Україна | |||
Жанр | жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт | |||
Навчання | Київський державний художній інститут (1970) | |||
Діяльність | художниця | |||
Вчитель | Яблонська Тетяна Нилівна | |||
Член | Спілка радянських художників України | |||
Батько | Годунов Олександр Федорович | |||
Діти | Годунова Ірина Георгіївна | |||
Нагороди | ||||
|
Лариса Олександрівна Годуно́ва (нар. 7 червня 1946, Київ) — українська художниця; член Київської організації Спілки художників України з 1978 року[1]. Дочка Олександра, мати Ірини Годунових. Заслужений художник України з 2016 року[2].
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 7 червня 1946 року в місті Києві (нині Україна). 1970 року закінчила Київський художній інститут, де навчалася, зокрема, у Тетяни Яблонської.
Протягом 1970—1990 років працювала на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. Мешкає у Києві в будинку на вулиці Закревського, № 63[3].
Творчість[ред. | ред. код]
Працює у галузях монументального мистецтва і станкового живопису, створює тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Серед робіт:
- «Реліквії громадянської війни» (1968);
- «Видача літератури з агітпоїзда» (1969);
- «Свято родини» (1972);
- «Пам'ять серця» (1974);
- «Квіти» (1977);
- «Шевченківська липа» (1977);
- «Юлія» (1977);
- «Музикант» (1977);
- «Вулиця Молодіжна» (1978);
- «Вулиця Флоренції в Києві» (1982);
- «Свято на Андріївському узвозі» (1989);
- «Літо» (1996);
- «Зима на Андріївському узвозі» (1998);
- «Промінь» (2000);
- «Тетяна» (2000);
- «Тамара» (2001);
- «Осінь у Сваляві» (2003);
- «Дзвіночки» (2004);
- «Лавра» (2004);
- «Будинок Булгакова» (2004);
- «Оголена» (2004);
- «Оберіг» (2004);
- «Папа Іван-Павло ІІ» (2004);
- «Сон» (2005).
Авторка мозаїчного панно «Пісня» в Будинку культури у місті Малині (1971).
Брала участь у республіканських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставках з 1968 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 2001, 2006 роках. У 2014 році у Музеї російського мистецтва відбулася виставка «Годунови. Три покоління», на якій були представлені її роботи та роботи батька і дочки[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Годунова Лариса Олександрівна / Київська організація Національної спілки художників України
- ↑ Указ Президента України від 4 березня 2016 року № 80/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня»
- ↑ Годунова Лариса Олександрівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 34.
- ↑ Олена Шапіро. У Музеї російського мистецтва — ретроспективна виставка «Годунови. Три покоління» / «День» № 92, від 22 травня 2014.
Література[ред. | ред. код]
- В. М. Прядко. Годунова Лариса Олександрівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
- Народились 7 червня
- Народились 1946
- Уродженці Києва
- Випускники НАОМА
- Члени Національної спілки художників України
- Заслужені художники України
- Українські художниці
- Радянські художниці
- Українські живописці
- Українські портретисти
- Радянські художники-портретисти
- Українські пейзажисти
- Радянські художники-пейзажисти
- Українські натюрмортисти
- Радянські натюрмортисти
- Українські художники-монументалісти
- Радянські художники-монументалісти
- Художники-мозаїчисти
- Художники Києва