Малин
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Малин | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
  |
|||||
| Малин на карті області. Малинський район виділено | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон |  Житомирська область |
||||
| Район/міськрада | Малинська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 1823400000 | ||||
| Засноване | 891 (перша згадка) | ||||
| Населення | 28 150 | ||||
| Площа | 79 км² | ||||
| Густота населення | 356,3 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 11600 | ||||
| Телефонний код | +380-4133 | ||||
| Координати | 50°46′8″ пн. ш. 29°16′12″ сх. д. | ||||
| День міста | 18 листопада | ||||
| Відстань | |||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - залізницею | 137 км | ||||
| - автошляхами | 102 км | ||||
| До Києва | |||||
| - автошляхами | 115 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 11601, Житомирська обл., м.Малин, пл.Соборна, 6а | ||||
| Міський голова | Доля Сергій Олексійович | ||||
Малин — районний центр, місто обласного значення, історичний, економічний і культурний центр Житомирської області України.
Розташований на річці Ірша, недалеко від автотраси Київ – Ковель – Варшава. Через місто проходить важлива залізнична магістраль — Південно-Західна залізниця.
Зміст |
[ред.] Історія
[ред.] Назва міста
Назву сучасного міста Малина пов'язують з іменем князя Мала. Адже в корені назви міста чітко прослідковується ім'я древлянського князя — легендарної особи часів Київської Русі. Особливо часто воно згадується у літописній розповіді про повстання древлян проти київського князя Ігоря в 945 року. Проте є нові гіпотези щодо походження назви Малина. Деякі вчені вважають, що назва міста походить від імені дочки Мала Древлянського — Малуші, яка була обернена в рабство княгинею Ольгою і завдяки своїй знатності отримала при київському дворі важливу посаду ключниці. В Малушу, древлянську княжну, закохався син Ольги — Святослав, а згодом народився син, в майбутньому князь київський Володимир. Малин служив форпостом на східних рубежах Древлянської землі. Саме тому і був підданий нападу під час карального походу Ольги.
[ред.] Давні часи
Історія Малина нараховує більше 1110 років. На території міста, у його південно-східній частині, збереглися залишки давньоруського городища, заснованого на рубежі VIII-ІХ сторіч як пункт укріплення одного зі східно-слов'янських племен — древлян. Деякі учені вважають, що його побудував князь Мал Древлянский. Наприкінці ІХ століття біля укріплення з'явилося відкрите поселення. Усередині 10 сторіччя поселення на березі Ірші було зруйновано. Це пов'язують з відомим походом княгині Ольги проти древлян (946 рік): непокірливі жителі Іскоростеня відмовилися платити Ігорю подвійну данину, а щоб він не ходив до них знову і знову, убили його. Дружина Ігоря, княгиня Ольга, вирішила помститися підступним древлянам і спалила Іскоростень. Очевидно, Малин, що географічно знаходиться на шляху Київ — Іскоростень, теж постраждав від караючої десниці жорстокої княгині.
Дослідження дають змогу зробити висновок, що початок місту Малину поклало укріплене слов'янське городище рубежа VIII-ІХ ст., яке наприкінці ІХ — поч. Х ст. набуває структури ранньоміського утворення. Як стверджують археологічні джерела, після карального походу княгині Ольги в Древлянську землю життя на Малинському городищі припиняється. В історії є чимало прикладів, коли міста після такого роду подій назавжди гинули. Малин же зумів відродитись заново...
У Х-ХІ столітті місцеве поселення землі навколо Малина використовувало для полювання, рибальства, бджільництва, землеробства. Заселення території відбувалося шляхом селянської колонізації. У той час ці землі належали Литовському князівству.
У середині ХІІІ століття городище було зруйновано численними набігами монголо-татарського іга. Під час розкопок на цьому місці археологи знайшли типовий наконечник монгольської стріли, кілька видів іншої зброї.
[ред.] У складі Речі Посполитої
- В 1569 році після укладання Люблінської унії Малин відійшов до складу Речі Посполитої. Шляхта нещадно експлуатувала місцеве населення. У першій половині XVII ст. Малин належить графині Красицькій.
Пізніше Малинський маєток перейшов до княгині Радзівіл та її спадкоємців.
У 1648 році жителі міста повстали проти правителів, влилися в селянсько-козацьке ополчення Богдана Хмельницького. Після Андрусівського перемир'я 1667 року Малин залишився в складі Польщі і знаходився під її владою до 1793 року.
[ред.] У складі Російської Імперії
Після другого поділу Польщі в 1793 році Малинські землі відійшли до складу Росії. В 1797 році Малин — містечко Радомишльського повіту Київської губернії.
У середині XIX сторіччя в Малині нараховувалося 130 дворів, у яких проживало 1038 жителів. У місті діяли чавунно-ливарний завод, два млини, розвивалася торгівля.
Після реформи 1861 року і скасування кріпосного права в Малині починає розвиватися промисловість. У 1866 році Малин став волосним центром. У 1873 році місцеву садибу придбала Катерина Семенівна Миклуха — мати відомого російського мандрівника й ученого Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая. У Малин Миклухо-Маклай приїжджав двічі — у 1886 і 1887 році. Сюди до нього приїздили гостювати друзі-вчені, журналісти. Відомий вчений А.Н. Корзухін у Малині намалював його портрет. Микола Миклухо-Маклай виїжджав у прилеглі села, вивчав побут селян.
У 1871 році заснована Паперова фабрика. В 1855 році Малин переходить у власність княгині Софії Олександрівни Щербакової. У 1866 р. Малин став волосним центром. Національний склад населення містечка в цей час відзначався строкатістю. Тут поряд з українцями жили поляки, євреї, німці, чехи тощо. Наприкінці ХІХ століття в місті діяли дві меблеві майстерні, чотири кузні, паровий млин, цегельний завод, і в 1902 році поблизу Малина була прокладена залізниця Київ — Ковель, що сприяла подальшому розвитку містечка.
[ред.] Радянський період
На початку 1918 року в місті встановлена радянська влада, але в лютому в місто ввійшли німецькі окупанти і більшовикам довелося піти в підпілля. У районі міста почали діяти партизанські загони І.І. Драпія та І.А. Чернова-Мирутенка. Після I з'їзду КП(б)У, у роботі якого брали участь представники більшовицької організації Малина, містечко стало одним з центрів підпільної партійної роботи на Київщині. У Малині діяла підпільна друкарня. Завдяки активним діям партизанів, було прискорене звільнення міста в 1919 році від німецьких окупантів і петлюрівців.
Запеклі бої розгорнулися біля Малина в 1920 році, коли на Україну прийшли польські інтервенти. 28 квітня 7-а стрілецька дивізія, командиром якої був А.П. Голиков (Аркадій Гайдар), стрімким ударом розбила ворога й опанувала містом, польським інтервентам довелося відступити.
У квітні 1932 року Малинська сільрада була перетворена на міську. У вересні 1937 року при утворенні Житомирської області Малинський район було включено до її складу. 1938 року за рішенням Ради Народних Комісарів УРСР Малин віднесено до категорії міст районного підпорядкування.
У 1937 році, коли в Україні відбувався адміністративний розділ території, була створена Житомирська область, куди ввійшов Малинський район. Малин віднесений до категорії міст районного підпорядкування.
1941 рік. Знову війна. Уже на початку липня фронт наблизився до Малина. Залізнична станція Малин чотири рази переходила з рук у руки — від фашистів до червоних. Оборона міста тривала місяць. Справжній героїзм проявили війська 5-й армії під командуванням генерала М.І. Потапова, а також 1-а протитанкова артилерійська бригада, 32-й залізничний батальйон, 215-а механізована дивізія. Захопивши Малин, фашисти встановили в місті жорстокий окупаційний режим. Але малинчани не здавалися. Вже в серпні 1941 року недалеко від Малина почав діяти партизанський загін під командуванням І.Ф. Бровкіна. Цього ж року в Малин прибув комуніст лейтенант Радянської Армії П.А. Тараскін. З його ініціативи наприкінці 1941 року в Малині була створена підпільна організація, ядром якої стали сам П.А. Тараскін, В.М. Афанасьєв, В.В. Дідківський, А.П. Мелещенко і В.Л. Бурманчук. Вони створили діючі підпільні групи в прилеглих селах.
16 січня 1943 року гітлерівці «вирахували» підпільну органицію, а П.А. Тараскіна і його соратників розстріляли. Після їхньої смерті підпілля очолила комсомолка, випускниця малинської школи №1 Ніна Сосніна. Організація поповнилася молоддю, яка доставляла партизанам зброю, боєприпаси, медикаменти і поширювала листівки серед населення. Бойовим штабом організації став будинок вчительки Є.Ф. Дорошок, де 31 серпня за зрадницькою вказівкою фашисти оточили і спалили Ніну Сосніну, її батька Івана Івановича Сосніна і партизана Федора Зінченка, якому в цей час робили операцію. П.А. Тараскіну і Н.І. Сосніній присвоєні звання Героя Радянського Союзу.
12 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту звільнили Малин. За роки окупації в місті загинуло понад півтори тисячі чоловік. Незабаром, після звільнення Малина, почали відновлювати роботу промислові підприємства міста. Продукція Малинської паперової фабрики уже в післявоєнні роки експортувалася в ряд закордонних країн. Розвивалися Малинський дослідно-експериментальний завод, що спеціалізувався на виробництві сільськогосподарських машин. Великим попитом користувалася апаратура зв'язку, що робив машинобудівний завод. Активно розвивалися швейна і меблева фабрики, каменедробильний завод. Славилася продукція овочесушильного заводу.
Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року поставив на карту існування України та її народу. Вже на початку липня 1941 року фронт наблизився до Малина і на підступах до міста розгорнулись тяжкі оборонні бої. 15 липня почались бої за Малин.
Восени 1941 року у Малині створена підпільна організація на чолі з П.А. Тараскіним. Після загибелі Тараскіна організацію очолила Ніна Сосніна. 630 днів діяла Малинська підпільна організація. Ряд учасників підпілля були удостоєні високих урядових нагород. А.Тараскіну та Н. Сосніній посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 12 листопада 1943 року Малин звільнений від німецьких загарбників. Складні етапи життя пройшли малинчани в повоєнні роки та роки утвердження державності. Постановою Верховної ради України від 18 листопада 2003 року місто Малин Малинського району Житомирської області віднесено до міст обласного підпорядкування.
У 1972 році на честь загиблих жителів Малинського району (більш шести тисяч), у парку культури і відпочинку був висипаний Курган Безсмертя. У ньому — земля, вислана з багатьох міст-героїв. Недалеко від Кургану Безсмертя на п'єдесталі встановлена семидесятип’ятиміліметрова протитанкова гармата. Це пам'ятник героям Великої Вітчизняної війни. Гранітний обеліск визволителям міста від фашистських загарбників установлений на Привокзальній площі.
У 1984 році відкритий Меморіальний комплекс Героям Малинского підпілля, а в наступному році — Алея Героїв. На ній установлені погруддя Н.І. Сосніної, П.А. Тараскіна, Н.П. Грищенка, В.З. Вайсера, А.П. Єгорова, П.Ф. Захарченка, І.А. Барміна. У 1986 році в місті встановлений пам'ятник М.М. Миклусі-Маклаю, а в Малинському лісотехникумі створений музей ученого.
[ред.] від 1991 до сьогодення
Знаменною подією в житті всієї України став Всеукраїнський референдум і вибори Президента України в 1991 році. Більше 95% жителів Малинщини, що брали участь у референдумі, проголосували за незалежність України.
15 вересня, того ж року Малин святкував своє 1100-річчя. Жителів міста зі славною датою поздоровляли численні гості. Протягом дванадцяти годин у міському парку продовжувалося свято за участю більш тисячі артистів, яке завершився грандіозним святковим салютом.
З 1996 року в Малині почала діяти фабрика банкнотного паперу — єдине в Україні підприємство, що забезпечує країну банкнотним папером, на якому друкуються українські гривні. Зараз фабрика, крім основної продукції, робить усі види цінних паперів, папір для національної валюти, папір для паспортів як українських, так і паспортів дипломатичних представництв, для акцизних марок, залізничних квитків, акцій.
26-27 вересня в Малині пройшла науково-практична конференція, присвячена 150-річчю з дня народження М.М. Миклухи-Маклая, 125-річчю паперової фабрики і 55-річчю створення підпільної організації, учасниками якої були учені з різних міст України і зарубіжжя. Відкрите акціонерне товариство «Малинська паперова фабрика» у 2001 році відзначила своє 130-річчя. Сьогодні це одне з найбільших підприємств у Європі, що виробляє понад 200 видів паперу.
У 2003 році постановою Верховної Ради України від 18 листопада Малин віднесений до категорії міст обласного значення.
Нині місто відоме єдиною в країні фабрикою з виробництва банкнотного паперу, а також паперовою фабрикою, яка є одним з найбільших підприємств целюлозно-паперової промисловості в Європі.
Також основу промислового потенціалу міста складають: Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод (МДЕЗ), який понад 40 років спеціалізується на виробництві нестандартизованого і спеціального технологічного устаткування, запчастин до конвеєрного устаткування, сталевого і чавунного лиття; державне підприємство «Малинський лісгосп»; Малинський каменедробильний завод; ВАТ «Прожектор», що спеціалізується на випуску устаткування електрозв'язку; ПП «Клен» з випуску меблів; швейна фабрика, а також понад 200 малих підприємств.
У місті функціонують дві поліклініки, лікарня, станція швидкої допомоги, навчально-виховний комплекс «Школа-ліцей №1 імені Ніни Сосніної», п'ять загальноосвітніх шкіл, вечірня школа, 9 дитячих дошкільних закладів. Понад 1200 студентів навчається в Малинському лісотехнічному технікумі і понад 500 — у Малинському професійно-технічному училищі №36. У місті працюють станція юних техніків, центр дитячої творчості, дитяча спортивна школа, школа мистецтв, функціонують 3 бібліотеки.
З Києвом і Житомиром місто з'єднане залізничним і автомобільним сполученнямям. У столицю з інтервалом у 1 годину з центральної площі Малина курсують комфортабельні мікроавтобуси (близько години їзди), дорога електропоїздом із залізничної станції Малин до Києва займає близько двох годин. В обласний центр дорога займає більш 2 годин автобусом, а залізницею — близько 3 годин з пересадкою у Коростені.
[ред.] Гімн міста
| Сл. Є. Грищенка Муз. Р.Олексієнка |
|---|
|
[ред.] Населення
Населення міста налічує близько 27 тисяч жителів, за національністю головним чином — українці, росіяни, поляки, євреї, білоруси, а також представники ще більш як 20 національностей.
[ред.] Персоналії
- Миклуха-Маклай Микола Миколайович — український мандрівник, антрополог, етнограф, географ, гуманіст, дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії.
[ред.] Освіта
У місті функціонують:
- 9 дошкільних закладів, в них виховується 1056 дітей;
- 5 загальноосвітніх шкіл, де навчається 2560 учнів;
- 1 ЗНВК "Школа-ліцей № 1" - 1086 учнів;
- 3 позашкільні заклади (Центр дитячої творчості, станція юних техніків, ДЮСШ) - 115 гуртками і секціями охоплено 1700 дітей.
Всього працюючих - 748, в тому числі педагогічних працівників - 468.
[ред.] Зовнішні посилання
- сайт міста - "Мій Малин"
- сайт Малинської центральної районної бібліотеки
- Malin, Ukraine (англ.)
- Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom VI (пол.)
 |
Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
 |
Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!
|
|
Міста і смт Житомирської області |
||
|---|---|---|
| Міста: | Андрушівка · Баранівка · Бердичів · Житомир · Коростень · Коростишів · Малин · Новоград-Волинський · Овруч · Олевськ · Радомишль | |
| Смт: | Биківка · Біла Криниця · Брусилів · Бучмани · Вакуленчук · Великі Коровинці · Володарськ-Волинський · Головине · Городниця · Гранітне · Гришківці · Гуйва · Діброва · Довбиш · Дружба · Ємільчине · Жовтневе · Іванопіль · Іршанськ · Кам'яний Брід · Корнин · Лугини · Любар · Мар'янівка · Миропіль · Народичі · Нова Борова · Нові Білокоровичі · Новогуйвинське · Новоозерянка · Озерне · Першотравенськ · Першотравневе · Полянка · Попільня · Романів · Ружин · Червоне · Червоноармійськ · Черняхів · Чоповичі · Чуднів · Яблунець | |
|
|
||
|---|---|---|
| Райони: | Андрушівський • Баранівський • Бердичівський • Брусилівський • Володарсько-Волинський • Ємільчинський • Житомирський • Коростенський • Коростишівський • Лугинський • Любарський • Малинський • Народицький • Новоград-Волинський • Овруцький • Олевський • Попільнянський • Радомишльський • Романівський • Ружинський • Червоноармійський • Черняхівський • Чуднівський | |
| Міста обласного значення: | Бердичів • Житомир • Коростень • Малин • Новоград-Волинський | |
