Гончарова Галина Степанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Гончарова.
Гончарова Галина Степанівна
Народилася 7 травня 1935(1935-05-07)
Дебальцеве
Померла 11 жовтня 2021(2021-10-11) (86 років)
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність юристка, викладачка університету
Alma mater Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (1957)
Заклад Харківський юридичний інститут імені Дзержинського
Вчене звання доцент
Науковий ступінь кандидат юридичних наук (1967)
Науковий керівник Бару Мирон Йосипович

Галина Степанівна Гончарова (7 травня 1935, Дебальцево, Сталінська область, Українська РСР, СРСР — 11 жовтня 2021) — радянська та українська вчена-правознавець, спеціалістка у галузі трудового права. Кандидатка юридичних наук (1967). Працювала в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого доценткою кафедри трудового права.

Життєпис[ред. | ред. код]

Галина Гончарова народилася 7 травня 1935 року в місті Дебальцеве Сталінської області Української РСР у родині службовців. У 1953 році вона вступила до Харківського юридичного інституту, який закінчила через чотири роки. Закінчивши вуз, почала працювати в Олександрівському районному відділі міліції Ворошиловградської області[1].

У 1963 році вона вступила до аспірантури на кафедру трудового права в рідному вузі, яку закінчила в 1967 році та почала працювати асистенткою на цій же кафедрі[2]. У тому ж році в Харківському юридичному інституті Галина Гончарова захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за темою «Правові питання участі громадськості у виникненні та припиненні трудових правовідносин» (рос. Правовые вопросы участия общественности в возникновении и прекращении трудовых правоотношений) під науковим керівництвом професора М. І. Бару. Офіційними опонентами на захисті цієї роботи були професор С. О. Іванов і доцент І. А. Полунов[3]. З 1970 року працювала на посаді доцента[2] кафедри трудового права в Харківському юридичному інституті (з 2013 року — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого)[4][5]. Мала вчене звання доцента[6]

У 1972 році Гончарова у співавторстві з доцентом Олександром Барабашем написала главу для колективної монографії «Трудове право та підвищення ефективності громадського виробництва» (рос. Трудовое право и повышение эффективности общественного производства). У цій роботі співавтори розглянули питання щодо забезпечення трудової дисципліни. У 1982 році Галина Степанівна видала монографію «Переведення та переміщення у судовій практиці» (рос. Переводы и перемещения в судебной практике), в якій виклала і визначила поняття, класифікацію, розмежування від суміжних понять і роль переведення на інше місце роботи, а також досліджувала питання пов'язані з переведенням за погодженням між керівниками та з юридичною відповідальністю посадових осіб за незаконні переведення та переміщення[7][8].

Після здобуття Україною незалежності брала участь у роботі над низкою українських законів та інших нормативно-правових актів. Вона була автором рекомендацій щодо внесення доповнень до Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих закладів освіти III—IV рівнів акредитації, яке було затверджено наказом Міністра освіти і науки України Василя Кременя у грудні 2002 року. Також вона була одною зі співавторів проєкту Закону України «Про вищу освіту» та рецензентом проєкту Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»[9][10].

Брала участь у написанні статей для 6-томної української «Юридичної енциклопедії», виданої в 1998—2004 роках[11].

Крім цього, активно займалася науково-педагогічною діяльністю. Деякий час була науковим керівником студентського наукового гуртка при кафедрі трудового права[10]. Під її науковим керівництвом виконали та захистили свої кандидатські дисертації дев'ять вчених-правознавців[12], серед них були: Г. О. Барабаш (2005)[13], І. А. Ветухова (2001)[14], Н. М. Неумивайченко (2002)[15], Я. В. Свечкарьова (2003)[16], С. О. Сільченко (2001)[17], А. М. Юшко (2002)[15]. Також була офіційним опонентом на захисті кандидатських дисертацій у І. В. Зуба (1993)[18], Д. О. Карпенко (1978)[19], П. І. Радченко (1980)[20], А. О. Савченко (2000)[21], О. В. Яремчук (2005)[22].

Працюючи в цьому вузі, вона очолила наукову школу трудового права, яка займалася дослідженням низки напрямів трудового права — вдосконалення правового механізму переведення на іншу роботу, відділення поняття «переведення на іншу роботу» від понять «переміщення на інше робоче місце» і «зміна істотних умов праці», правова охорона жіночої праці[en], підписання та виконання колективного договору під час створення соціального партнерства у трудовій галузі, правове регулювання праці науково-педагогічних кадрів та особливості механізму проведення страйку[4][23].

Станом на 2014 рік продовжувала працювати в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого[5].

Померла 11 жовтня 2021 року[12].

Бібліографія[ред. | ред. код]

За період своєї науково-педагогічної діяльності Галина Степанівна стала автором і співавтором близько ста робіт[12].

  • Барабаш А. Т., Гончарова Г. С. Глава 5. § 3. Опыт борьбы с прогулами // Трудовое право и повышение эффективности общественного производства / под ред. С. А. Иванова. — М.: Наука, 1972. — С. 369—382. — 422 с.
  • Гончарова Г. С., Патракеев Н. С. Порядок заключения и расторжения трудового договора. — Х. : Вища шк., 1975. — 96 с.
  • Гончарова Г. С. Прием, переводы и увольнение с работы. — Киев: Вища шк., 1977. — 47 с.
  • Гончарова Г. С. Глава IV. Правовое положение профсоюзов в СССР; Глава X. Охрана труда // Советское трудовое право / под общ. ред. А. И. Процевского. — К.: Головное издательство объединения «Вища школа», 1981. — С. 54—77; 230—268. — 360 с. — 60 000 экз.
  • Гончарова Г. С. Переводы и перемещения в судебной практике: монография. — Х.: Вища шк., 1982. — 168 с.
  • Гончарова Г. С. Охорона праці: конспект лекції. — Х.: УкрЮА, 1994. — 24 с.
  • Гончарова Г. С., Жернаков В. В., Жигалкин П. И. Научно-практический комментарий Закона Украины «Об отпусках»: Порядок исчисления средней заработной платы. — Х.: Консум, 1997. — 77 с.
  • Гончарова Г. С. Колективний договір у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації: навч.-наук. посіб. — Х.: Б. в., 2004. — 200 с.
  • Колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації: монографія / О. М. Ярошенко, Г. С. Гончарова, С. О. Сільченко, Ф. А. Цесарський, Г. О. Яковлєва. — Х.: Право, 2009. — 238 c.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Опришко, 1998, с. 291—292.
  2. ↑ а б Опришко, 1998, с. 292.
  3. ↑ Панов, 2006, с. 144—145.
  4. ↑ а б Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 247.
  5. ↑ а б Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 313.
  6. ↑ Панов, 2006, с. 154, 155, 156, 158.
  7. ↑ Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 251.
  8. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 317.
  9. ↑ Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 253.
  10. ↑ а б Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 320.
  11. ↑ Покажчик авторів Юридичної енциклопедії // Юридична енциклопедія / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. — Київ : «Юридична думка», 2004. — Т. 6. — С. 668—681. — ISBN 966-7492-06-0.
  12. ↑ а б в НЮУ ім. Ярослава Мудрого.
  13. ↑ Панов, 2006, с. 158.
  14. ↑ Панов, 2006, с. 154.
  15. ↑ а б Панов, 2006, с. 155.
  16. ↑ Панов, 2006, с. 156.
  17. ↑ Панов, 2006, с. 154—155.
  18. ↑ Панов, 2006, с. 486—487.
  19. ↑ Панов, 2006, с. 483.
  20. ↑ Панов, 2006, с. 129.
  21. ↑ Панов, 2006, с. 487—488.
  22. ↑ Панов, 2006, с. 488—489.
  23. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 314.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гончарова Галина Степанівна // Вчені-юристи України: довідник / Редкол.: В. Ф. Опришко (керівник) та ін. — Київ : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. — С. 269. — 610 с.
  • Підготовка і атестація науково-педагогічних кадрів у Національній юридичній академії України імені / Панов М. І.[ru] (кер. авт. кол). — Харків : Право, 2006. — 576 с.
  • Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. 1804—2009 / Ред. кол.: В. Я. Тацій, В. В. Сташис, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2009. — 464 с.
  • Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 1804—2014 / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2014. — 616 с.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Колектив Університету висловлює глибоке співчуття рідним та близьким видатної вченої, доцентки кафедри трудового права Галини Степанівни Гончарової. https://nlu.edu.ua/. Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. 12 жовтня 2021. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гончарова_Галина_Степанівна&oldid=38333674