Григорян Рубен Арамаїсович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорян Рубен Арамаїсович
вірм. Ռուբեն Արամայիսի Գրիգորյան
Народився 11 (24) листопада 1917[1][2]
Карс, Карська область[1][2]
Помер 25 листопада 1976(1976-11-25)[1][2] (59 років)
Москва, СРСР[1][2]
Поховання Кунцевський цвинтар
Місце проживання Актау[1]
Країна  СРСР
Діяльність гірничий інженер
Alma mater Московський державний гірничий університет (1940)
Галузь гірнича справа
Заклад Рудоуправління Першотравневе[1]
Institute for Theoretical and Experimental Physicsd[1]
Партія ВКП(б)[1]
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» знак «Шахтарська слава» I ступеня
Ленінська премія Сталінська премія

Рубен Арамаїсович Григорян (вірм. Ռուբեն Արամայիսի Գրիգորյան; 11 [24] листопада 1917, Карс — 25 листопада 1976, Москва) — радянський гірничий інженер. Герой Соціалістичної Праці (1966). Лауреат Ленінської (1959) та Сталінської премій (1951). Директор Прикаспійського гірничо-металургійного комбінату Міністерства середнього машинобудування СРСР (1961—1970), заступник директора Інституту теоретичної та експериментальної фізики імені А. І. Аліханова (1970—1976).

Біографія[ред. | ред. код]

Рубен Арамаїсович Григорян народився 11 (24) листопада 1917[3] в місті Карс Російської імперії в сім'ї лікаря-хірурга[4]. За національністю — вірменин[5].

У 1934 році закінчив робітфак[5][4]. У 1940 році закінчив Московський державний гірничий університет, здобувши спеціальність гірничого інженера[4].

У 1940—1941 роках працював начальником дільниці на комбінаті «Сєверонікель» у місті Мончегорськ, у 1940—1947 роках — начальником дільниці рудоуправління в Мурманській області[5]. Член ВКП(б)/КПРС із 1944 року[5]. Сім років працював на поліметалевій копальні «Умальтинський» Хабаровського краю. У 1947 році був направлений до Чехословаччини на роботу в уранових копальнях Яхимова. Рубен Григорян був призначений головним інженером рудника Ровност, який за кілька місяців почав відвантаження багатих руд.

Після чотирьох років роботи в Чехословаччині він був відкликаний до Радянського Союзу для участі у створенні нового великого уранового комбінату у Криворізькому залізорудному басейні на базі копалень «Перший Травень» та «Жовта річка» (Дніпропетровська область Української РСР). Рубен Григорян був призначений заступником головного інженера рудника «Перший Травень», а в 1952 став його директором[5]. За його участю було створено нові системи та техніку підземної (рудник «Першого Травня») та відкритого видобутку (кар'єр місце народження «Крейдяне») уранових руд.

У 1961 Рубен Григорян був призначений директором Прикаспійського гірничо-металургійного комбінату Міністерства середнього машинобудування СРСР у місті Шевченко Казахської РСР (нині місто Актау)[5]. Однією із складних проблем комбінату був поділ керівництва експлуатацією рудників та будівництвом інфраструктури соцмістечка, комплексів поверхні шахт та інших споруд[5]. Під керівництвом Рубена Григоряна ця обставина була усунена[5].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 липня 1966 року за видатні заслуги у виконанні планів 1959—1965 років та створення нової техніки Рубену Арамаїсовичу Григоряну було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот»[5].

У 1961—1970 роках Рубен Арамаїсович Григорян обирався кандидатом у члени ЦК КП Казахстану, у 1963—1971 роках — депутатом Верховної Ради Казахської РСР VI—VII скликань[3].

Переїхавши до Москви, з 1970 Рубен Григорян був заступником директора Інституту теоретичної та експериментальної фізики імені А. І. Аліханова[3]. Він брав участь у роботах зі створення першої багатоцільової АЕС у СРСР на Прикаспійському гірничо-металургійному комбінаті, які були завершені в липні 1973 року[5].

Рубен Арамаїсович Григорян помер 25 листопада 1976 року в Москві[5]. Похований на Кунцевському цвинтарі в Москві[5].

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Зовнішні зображення
Погруддя Рубена Арамаїсовича Григоряна в місті Актау

У місті Актау ім'ям Рубена Арамаїсовича Григоряна названо вулицю[7] та встановлено пам'ятник — бюст[7][8].

Щороку, у листопаді, представники вірменських громад, а також ветерани праці міст Актау та Мангістау організовують вечори пам'яті Рубена Арамаїсовича Григоряна, приурочені до дня його народження[9][10][11][12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  2. ↑ а б в г Вірменська коротка енциклопедія — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 1.
  3. ↑ а б в г д Армянская советская энциклопедия, 1977, с. 227.
  4. ↑ а б в г д е ж и Герои атомного проекта, 2005, с. 116.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Григорян Рубен Арамаїсович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 7 січня 2015.
  6. ↑ Лауреаты Ленинской премии // Армянская советская энциклопедия / В. А. Амбарцумян. — Ер., 1987. — Т. 13. Советская Армения. — С. 668.
  7. ↑ а б в Зироян Э. (25 листопада 2014). Памяти Человека с большой буквы. Огни Мангистау. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
  8. ↑ Нестеров И. (21 вересня 2013). К памятнику первого строителя города жители Актау возложили цветы. Лада. Новости города Актау. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
  9. ↑ Хамракулова М. (15 квітня 2017). Вечер памяти Рубена Григоряна прошел в одной из школ Актау. tumba.kz. Новости Актау и Мангистау. Архів оригіналу за 17 червня 2017. Процитовано 6 червня 2017.
  10. ↑ Представители ЭКО «Ехпайрутюн» организовали вечер памяти Р. Григоряна. Мангистауская область. 25 листопада 2015. Процитовано 6 червня 2017.[недоступне посилання з Ноябрь 2019]
  11. ↑ Кожантайулы Е. (25 листопада 2015). Памяти первостроителя Рубена Григоряна. Огни Мангистау. Процитовано 6 червня 2017.[недоступне посилання з Март 2020]
  12. ↑ Тонкопрядченко А. (11 грудня 2007). Ядропользование. Строительство казахстано-российской АЭС в Актау. Центр Азия. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.

Література[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
GKG: /g/12ckhk47r · UCAL: 9297, 9298, 1217
А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 
Двічі Герої • Тричі Герої

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Григорян_Рубен_Арамаїсович&oldid=40644034