Мурманська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мурманская область
Мурманська область
Flag of Murmansk Oblast.svg Coat of Arms of Murmansk oblast (2004).png
Прапор Мурманської області Герб Мурманської області
Мурманская область на карті Росії
Мурманская область на карті Росії
Обласний центр Мурманськ
Площа

- Усього
- % водн. пов.

29-а

144 902 км²
0,5

Населення

- Усього
- Густота

61-а

794785 (01.01.2011) [1] (2011)
5,5 осіб/км²

Федеральний округ Північно-Західний
Економічний район Північний
Автомобільний код 51
Державна мова російська
Часовий пояс MSK (UTC+4)

Му́рманська о́бласть (рос. Му́рманская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, розташована на північно-заході Росії, утворено 28 травня 1938 року.

Географія[ред.ред. код]

Область розташована на Кольському півострові переважно за Північним полярним колом. На півдні вона межує з республікою Карелія, на заході з Норвегією і Фінляндією. Омивається Білим і Баренцевим морями.

Геологія й корисні копалини[ред.ред. код]

На території Мурманської області розташовані Хібінські гори, куди щорічно з'їжджається безліч аматорів альпінізму.

Основні корисні копалини на території області — апатити (Хібінські родовища апатит-нефелінових руд). Практично всі апатити — коштовна сировина для фосфорних добрив — добуваються на території Мурманської області, нефелін використовується для вироблення глинозему — сировини для алюмінієвої промисловості. У другу чергу йдуть залізні (≈10 % російського видобутку) Оленегорського й Ковдорського родовищ і мідно-нікелеві руди Печенгської і Мончегорської групи родовищ.

Також проводиться видобуток нафти на шельфі Баренцева моря, тут же розвідано одне з найбільших у світі газових — Штокмановське родовище. Розвідане Ловозерськое родовище уранових руд. Величезні запаси торфу.

Числені родовища декоративно-будівельних каменів, розробляється Шонгуйське родовище декоративного діориту.

Мапа Мурманської області

Клімат[ред.ред. код]

Клімат в південній частині помірно морський, в північній — субарктичний, сильно пом'якшений теплою течією Гольфстрім, це дозволяє здійснювати судноплавство цілий рік. Узимку характерна полярна ніч, улітку — полярний день.

Гідрографія[ред.ред. код]

У давнину Кольський півострів був увесь покритий льодовиком, потім льодовик зійшов, залишаючи на землі глибокі подряпини, тому в Мурманській області безліч річок (Варзуга, Умба, Ніва, Ворон'я, Кола, Тулома, найдовша — річка Поной) і озер (Умбозеро, Ловозеро, найбільше за площею — Імандра). Запаси вод не обмежені прісними внутрішніми водоймами й морями, значні запаси вод і в підземних шарах.

Завдяки рельєфу й високій водозабезпеченості регіон має значний гідроелектропотенціал, що реалізується на 2000 роки до 3 млрд кВтч/рік.

Ґрунти[ред.ред. код]

У регіоні переважають, але не представляють на практиці цінності, підзолисті глєєві, підзолисті ілювіально-гумусові й тундрово-глєєві ґрунти, на півдні області зустрічаються підзолисто-болотні, а на заході площі болотних ґрунтів.

Тваринний і рослинний світ[ред.ред. код]

Практично вся Мурманська область покрита тундрами й лісотундрами, лише на півдні області — північна тайга. Дерева на півночі області часто карликові (береза й осика), добре росте ялина, зустрічається сосна, тундри вистелені, як килимом, мохами й лишайниками, багато ягід: чорниця, морошка, лохина, брусниця й журавлина. Значні запаси ділової деревини, їх величина надлишкова для регіону.

Тваринний світ досить бідний, причому водна фауна різноманітніша, чому наземна. Зустрічаються лиси, куниці, горностаї, можна зустріти песця, вовка й бурого ведмедя, поширені лосі й північні олені, багато вивірок і лемінгів.

Із птахів тут можна зустріти білу куріпку, полярну сову, бувають тетерева й глухари, у лісах живуть снігурі, синиці, омелюхи. Багато мартинів, крячків і іншого морського птаха.

У Мурманській області промишляють такі види риб, як тріска, морський окунь, палтус, зубатка, камбала, оселедець, у струмках водиться форель.

Демографія[ред.ред. код]

  • Населення: 892 534 (2002)
    • Міське: 823 215 (92,2 %)
    • Сільське: 69 319 (7,8 %)
    • Чоловіків: 435 135 (48,8 %)
    • Жінкок: 457 399 (51,2 %)
  • Жінок на 1000 чоловіків: 1051
  • Середній вік: 34,4 років
    • Міського населення: 35,0 років
    • Сільського населення: 27,9 років
    • Чоловіків: 31,1 років
    • Жінок: 38,2 років
  • Число приватних домогосподарств: 349 135 (з 856 448 осіб)
    • У місті: 324 840 (з 796 490 осіб)
    • У сільській місцевості: 24 295 (з 59 958 осіб)

По оцінках на 2006 рік населення регіону становить 864 607 осіб, з них 74 284 — сільське й 790 323 — міське.

  • Етнічний склад населення:
перепис 1926 перепис 1939 перепис 1959 перепис 1970 перепис 1979 перепис 1989 перепис 2002
Росіяни 16 719 (73,1 %) 244 693 (84,0 %) 484 199 (85,3 %) 676 319 (84,6 %) 819 492 (83,8 %) 965 727 (82,9 %) 760 862 (85,2 %)
Українці 212 (0,9 %) 16 730 (5,7 %) 32 384 (5,7 %) 56 279 (7,0 %) 81 177 (8,3 %) 105 079(9,0 %) 56 845 (6,4 %)
Білоруси 121 (0,5 %) 4039 (1,4 %) 19 996 (3,5 %) 29 449 (3,7 %) 34 330 (3,5 %) 38 794 (3,3 %) 20 335 (2,3 %)
Татари 311 (1,4 %) 4446 (1,5 %) 5566 (1,0 %) 7521 (0,9 %) 9530 (1,0 %) 11 459 (1,0 %) 7944 (0,9 %)
Саами 1708 (7,5 %) 1755 (0,6 %) 1687 (0,3 %) 1715 (0,2 %) 1565 (0,2 %) 1615 (0,1 %) 1769 (0,2 %)
Фіни 1697 (7,4 %) 4317 (1,5 %) 1197 (0,2 %) 751 (0,1 %) 710 (0,1 %) 590 (0,05 %) 426 (0,05 %)
Карели 414 (1,8 %) 3804 (1,3 %) 3766 (0,7 %) 3577 (0,4 %) 3482 (0,4 %) 3505 (0,3 %) 2203 (0,2 %)
Інші 1676 (7,3 %) 11 394 (3,9 %) 18 877 (3,3 %) 23 916 (3,0 %) 27 546 (2,8 %) 37 817 (3,2 %) 42 150 (4,7 %)
Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч
2007
Мурманськ 317,5 Снєжногорськ 14,1
Апатити 62,6 Заозерськ 13,2
Сєвєроморськ 53,7 Гаджиєво 12,5
Мончегорськ 49,4 Кола 10,6
Кандалакша 38,1 Росляково 9,7
Кіровськ 30,6 Ревда 9,6
Оленєгорськ 23,1 Зеленоборський 7,0
Ковдор 19,7 Відяєво 7,0
Заполярний 18,2 Алакуртті 6,7 (2003)
Полярний 16,8 Молочний 5,7
Мурмаші 15,7 Умба 5,7
Полярні Зорі 15,6 Сафоново 5,1
Нікель 15,4

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Міські округи[ред.ред. код]

Муниципальні райони[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Добре розвинені рибна, гірничодобувна, хімічна промисловість і кольорова металургія.

Промисловість[ред.ред. код]

Найбільші підприємства області:

Енергетика[ред.ред. код]

Електроенергією область забезпечують Кольська АЕС надлишкової потужності 1760 МВТ, Апатитська ТЕЦ (м. Апатити, 323 МВТ, 735 Гкал/година), Мурманська ТЕЦ (12 МВТ, 1 111 Гкал/годин ) і ГЕС загальної потужності 1550 МВТ на ріках Тулома (Нижнетуломська ГЕС і Верхнетуломська ГЕС), Ніва (ГЕС-І, ІІ й ІІІ), Паз (Пазські ГЕС), Ковда (Княжегубська ГЕС, Іовська ГЕС), Ворон'я (Серебрянські ГЕС), Теріберка (Теріберські ГЕС). У Мурманській області є унікальна електростанція: Кислогубська приливна електростанція, що робить електрику з енергії припливів і відливів (єдина приливна електростанція в Росії).

Кольська надглибока шпара[ред.ред. код]

Ще один унікальний об'єкт на території Мурманської області — Кольська надглибока шпара, її глибина перевищує 12 км.

Туризм[ред.ред. код]

Останнім часом набирає силу екологічний туризм, в основному це іноземні туристи, що бажають пожити в місцях, де не ступає нога людини (наприклад, турбаза поруч із Йоканьгою).

Транспорт[ред.ред. код]

Автошляхи[ред.ред. код]

По території області проходять федеральна дорога М-18 "Кола" від Санкт-Петербурга через Петрозаводськ, Мурманськ до межі Норвегії від км 1068.

Усього по Мурманській області автошляхів загального користування налічується 2566 км, з них із твердим покриттям 2472 км (або 96,3 %) (у цілому по Росії 91,3 %), у тому числі: ІІ категорії (106 км), ІІІ категорії (628 км).

По забезпеченості автошляхами загального користування із твердим покриттям Мурманська область має показник 17,1 км на 1 тис. км².

З 145 сільських населених пунктів 106, або 73,1 %, мають зв'язок по шляхах із твердим покриттям з мережею автошляхів загального користування (по Росії в цілому — 66,1 %).

За період реалізації програми "Шляхи Росії" (20002004 рр.) у Мурманській області побудоване й реконструйовано 50,1 км федеральних і територіальних автошляхів і 453,7 погонних метрів мостових споруджень.

До 2005 року зв'язок між правим і лівим берегами Кольської затоки здійснювалася по мостах через ріки Кола й Тулома.

Пущений у жовтні 2005 року мостовий перехід через Кольську затоку є вузловою ланкою, що забезпечують автотранспортний зв'язок районів Мурманської області й вихід до межів Скандинавських країн (Норвегія, Фінляндія) і значної частини області з Мурманськом.

Будівництво цього мостового переходу велося з 1992 року при участі на паях федерального бюджету. Довжина моста — 2500 метрів, кількість смуг руху — 4, проектно-кошторисна вартість об'єкта в цінах 2005 року — 2856,873 млн рублів.

Залізниці[ред.ред. код]

Основний шлях — переважно одноколійна електрифікована БєломорськМурманськ з тепловозними гілками на Алакуртті, Ковдор, Ревда, Мончегорськ, Ваєнга, Нікель і Ліїнахамарі

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]