Мурманська область
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||||
| Файл:Map of Russia - RussiaMurmansk (2008-03).svg | |||||
| Обласний центр | Мурманськ | ||||
| Площа - Усього |
29-а 144 902 км² |
||||
| Населення - Усього |
61-а бл. 864 700 (2006) |
||||
| Федеральний округ | Північно-Західний | ||||
| Економічний район | Північний | ||||
| Автомобільний код | 51 | ||||
| Державна мова | російська | ||||
| Часовий пояс | MSK (UTC+3, влітку UTC+4) | ||||
.png)
Му́рманська о́бласть (рос. Му́рманская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, розташована на північно-заході Росії, утворено 28 травня 1938 року.
- Площа — 144,9 тис. км²
- Населення — 872,8 тис. осіб (2005). Щільність населення: 6,0 осіб/км² (2005), питома вага міського населення: 91,5 % (2005)
- Адміністративний центр області — місто Мурманськ
- Входить до складу Північно-Західного федерального округу
Зміст |
[ред.] Географія
Область знаходиться на Кольському півострові переважно за Північним полярним колом. На півдні вона межує з республікою Карелія, на заході з Норвегією і Фінляндією. Омивається Білим і Баренцевим морями.
[ред.] Геологія й корисні копалини
На території Мурманської області перебувають Хібінські гори, куди щорічно з'їжджається безліч аматорів альпінізму.
Основні корисні копалини на території області — апатити (Хібінські родовища апатит-нефелінових руд). Практично всі апатити — коштовна сировина для фосфорних добрив — добуваються на території Мурманської області, нефелин використовується для вироблення глинозему — сировини для алюмінієвої промисловості. У другу чергу йдуть залізні (≈10 % російського видобутку) Оленегорського й Ковдорського родовищ і мідно-нікелеві руди Печенгської і Мончегорської групи родовищ.
Також проводиться видобуток нафти на шельфі Баренцева моря, тут же розвідано одне з найбільших у світі газових — Штокмановське родовище. Розвідане Ловозерськое родовище уранових руд. Величезні запаси торфу.
Числені родовища декоративно-будівельних каменів, розробляється Шонгуйське родовище декоративного діориту.
[ред.] Клімат
Клімат в південній частині помірно морський, в північній — субарктичний, сильно пом'якшений теплою течією Гольфстрім, це дозволяє здійснювати судноплавство цілий рік. Узимку характерна полярна ніч, улітку — полярний день.
[ред.] Гідрографія
У давнину Кольський півострів був увесь покритий льодовиком, потім льодовик зійшов, залишаючи на землі глибокі подряпини, тому в Мурманській області безліч річок (Варзуга, Умба, Ніва, Ворон'я, Кола, Тулома, найдовша — річка Поной) і озер (Умбозеро, Ловозеро, найбільше за площею — Імандра). Запаси вод не обмежені прісними внутрішніми водоймами й морями, значні запаси вод і в підземних шарах.
Завдяки рельєфу й високій водозабезпеченості регіон має значний гідроелектропотенціал, що реалізується на 2000 роки до 3 млрд кВтч/рік.
[ред.] Ґрунти
У регіоні переважають, але не представляють на практиці цінності, підзолисті глєєві, підзолисті ілювіально-гумусові й тундрово-глєєві ґрунти, на півдні області зустрічаються підзолисто-болотні, а на заході площі болотних ґрунтів.
[ред.] Тваринний і рослинний світ
Практично вся Мурманська область покрита тундрами й лісотундрами, лише на півдні області — північна тайга. Дерева на півночі області часто карликові (береза й осика), добре росте ялина, зустрічається сосна, тундри вистелені, як килимом, мохами й лишайниками, багато ягід: чорниця, морошка, лохина, брусниця й журавлина. Значні запаси ділової деревини, їх величина надлишкова для регіону.
Тваринний світ досить бідний, причому водна фауна більш різноманітна, чому наземна. Зустрічаються лиси, куниці, горностаї, можна зустріти песця, вовка й бурого ведмедя, поширені лосі й північні олені, багато білок і лемінгів.
Із птахів тут можна зустріти білу куріпку, полярну сову, бувають тетерева й глухари, у лісах живуть снігурі, синиці, омелюхи. Багато чайок, крачек і іншого морського птаха.
У Мурманській області промишляють такі породи риб, як тріску, морський окунь, палтус, зубатка, камбала, оселедець, у струмках водиться форель.
[ред.] Демографія
- Населення: 892 534 (2002)
- Міське: 823 215 (92,2 %)
- Сільське: 69 319 (7,8 %)
- Чоловіків: 435 135 (48,8 %)
- Жінкок: 457 399 (51,2 %)
- Жінок на 1000 чоловіків: 1051
- Середній вік: 34,4 років
- Міського населення: 35,0 років
- Сільського населення: 27,9 років
- Чоловіків: 31,1 років
- Жінок: 38,2 років
- Число приватних домогосподарств: 349 135 (з 856 448 осіб)
- У місті: 324 840 (з 796 490 осіб)
- У сільській місцевості: 24 295 (з 59 958 осіб)
По оцінках на 2006 рік населення регіону становить 864 607 осіб, з них 74 284 — сільське й 790 323 — міське.
- Етнічний склад населення:
| перепис 1926 | перепис 1939 | перепис 1959 | перепис 1970 | перепис 1979 | перепис 1989 | перепис 2002 | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Росіяни | 16 719 (73,1 %) | 244 693 (84,0 %) | 484 199 (85,3 %) | 676 319 (84,6 %) | 819 492 (83,8 %) | 965 727 (82,9 %) | 760 862 (85,2 %) |
| Українці | 212 (0,9 %) | 16 730 (5,7 %) | 32 384 (5,7 %) | 56 279 (7,0 %) | 81 177 (8,3 %) | 105 079(9,0 %) | 56 845 (6,4 %) |
| Білоруси | 121 (0,5 %) | 4039 (1,4 %) | 19 996 (3,5 %) | 29 449 (3,7 %) | 34 330 (3,5 %) | 38 794 (3,3 %) | 20 335 (2,3 %) |
| Татари | 311 (1,4 %) | 4446 (1,5 %) | 5566 (1,0 %) | 7521 (0,9 %) | 9530 (1,0 %) | 11 459 (1,0 %) | 7944 (0,9 %) |
| Саами | 1708 (7,5 %) | 1755 (0,6 %) | 1687 (0,3 %) | 1715 (0,2 %) | 1565 (0,2 %) | 1615 (0,1 %) | 1769 (0,2 %) |
| Фіни | 1697 (7,4 %) | 4317 (1,5 %) | 1197 (0,2 %) | 751 (0,1 %) | 710 (0,1 %) | 590 (0,05 %) | 426 (0,05 %) |
| Карели | 414 (1,8 %) | 3804 (1,3 %) | 3766 (0,7 %) | 3577 (0,4 %) | 3482 (0,4 %) | 3505 (0,3 %) | 2203 (0,2 %) |
| Інші | 1676 (7,3 %) | 11 394 (3,9 %) | 18 877 (3,3 %) | 23 916 (3,0 %) | 27 546 (2,8 %) | 37 817 (3,2 %) | 42 150 (4,7 %) |
| Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч 2007 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
[ред.] Адміністративний поділ
[ред.] Міські округи
- Апатити
- Відяєво
- Заозерськ
- Кіровськ
- Кандалакша
- Мончегорськ
- Мурманськ
- Оленєгорськ
- Островний
- Полярні Зорі
- Полярний
- Сєвєроморськ
- Скалістий
- Снєжногорськ
[ред.] Муниципальні райони
[ред.] Економіка
Добре розвинені рибна, гірничодобувна, хімічна промисловість і кольорова металургія.
[ред.] Промисловість
Найбільші підприємства області:
- "Апатит" (Кіровськ) — виробництво апатитового концентрату
- "Кандалакшський алюмінієвий завод" (Кандалакша) — виробництво первинного алюмінію
- "Кольська гірничо-металургійна компанія" (Мончегорськ, Заполярний) — виробництво нікелю, рафінованої міді, сірчаної кислоти
- Оленегорський ГОК — виробництво залізорудної сировини
- "Мурманський траловий флот" (Мурманськ) — рибний промисел
[ред.] Енергетика
Електроенергією область забезпечують Кольська АЕС надлишкової потужності 1760 МВТ, Апатитська ТЕЦ (м. Апатити, 323 МВТ, 735 Гкал/година), Мурманська ТЕЦ (12 МВТ, 1 111 Гкал/годин ) і ГЕС загальної потужності 1550 МВТ на ріках Тулома (Нижнетуломська ГЕС і Верхнетуломська ГЕС), Ніва (ГЕС-І, ІІ й ІІІ), Паз (Пазські ГЕС), Ковда (Княжегубська ГЕС, Іовська ГЕС), Ворон'я (Серебрянські ГЕС), Теріберка (Теріберські ГЕС). У Мурманській області є унікальна електростанція: Кислогубська приливна електростанція, що робить електрику з енергії припливів і відливів (єдина приливна електростанція в Росії).
[ред.] Кольська надглибока шпара
Ще один унікальний об'єкт на території Мурманської області — Кольська надглибока шпара, її глибина перевищує 12 км.
[ред.] Туризм
Останнім часом набирає силу екологічний туризм, в основному це іноземні туристи, що бажають пожити в місцях, де не ступає нога людини (наприклад, турбаза поруч із Йоканьгою).
[ред.] Транспорт
[ред.] Автошляхи
По території області проходять федеральна дорога М-18 "Кола" від Санкт-Петербурга через Петрозаводськ, Мурманськ до межі Норвегії від км 1068.
Усього по Мурманській області автошляхів загального користування налічується 2566 км, з них із твердим покриттям 2472 км (або 96,3 %) (у цілому по Росії 91,3 %), у тому числі: ІІ категорії (106 км), ІІІ категорії (628 км).
По забезпеченості автошляхами загального користування із твердим покриттям Мурманська область має показник 17,1 км на 1 тис. км².
З 145 сільських населених пунктів 106, або 73,1 %, мають зв'язок по шляхах із твердим покриттям з мережею автошляхів загального користування (по Росії в цілому — 66,1 %).
За період реалізації програми "Шляхи Росії" (2000—2004 рр.) у Мурманській області побудоване й реконструйовано 50,1 км федеральних і територіальних автошляхів і 453,7 погонних метрів мостових споруджень.
До 2005 року зв'язок між правим і лівим берегами Кольської затоки здійснювалася по мостах через ріки Кола й Тулома.
Пущений у жовтні 2005 року мостовий перехід через Кольську затоку є вузловою ланкою, що забезпечують автотранспортний зв'язок районів Мурманської області й вихід до межів Скандинавських країн (Норвегія, Фінляндія) і значної частини області з Мурманськом.
Будівництво цього мостового переходу велося з 1992 року при участі на паях федерального бюджету. Довжина моста — 2500 метрів, кількість смуг руху — 4, проектно-кошторисна вартість об'єкта в цінах 2005 року — 2856,873 млн рублів.
[ред.] Залізниці
Основний шлях — переважно одноколійна електрифікована Бєломорськ — Мурманськ з тепловозними гілками на Алакуртті, Ковдор, Ревда, Мончегорськ, Ваєнга, Нікель і Ліїнахамарі
[ред.] Джерела
- Уряд Мурманської області. Офіційний портал органів виконавчої влади (рос.)
- cgi-bin/allrussia/v3_index.pl?act=reg&id=51 Мурманська область у довіднику — каталозі "Уся Росія" (рос.)
.svg){kind=small}
 |
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=link}