Грузевич-Нечай Микола Григорович

Грузевич-Нечай Микола Григорович
Народження	14 вересня 1857(1857-09-14) с. Янопіль, Маслівська волость, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	15 жовтня 1933(1933-10-15) (76 років) Белград, Королівство Югославія
Країна	Російська імперія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	артилерія
Освіта	Одеське реальне училище Св. Павла Павловське військове училище Михайлівське артилерійське училище
Звання	Генерал-майор
Формування	15-а артилерійська бригада 3-я Сибірська стрілецька артилерійська бригада 1-а Заамурська артилерійська бригада 9-а Сибірська стрілецька Генерал-Фельдцейхмейстера Великого Князя Михайла Миколайовича артилерійська бригада
Нагороди	Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом Орден Святої Анни 2 ступеня з мечами Орден Святого Станіслава 2 ступеня

Мико́ла Григо́рович Грузе́вич-Неча́й (нар. 14 вересня 1857, с. Янопіль, Маслівська волость, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія — пом. 15 жовтня 1933, Белград, Королівство Югославія) — російський військовик, генерал-майор (12.07.1916) Російської імператорської армії.

Життєпис

Родина

Народився в православній дворянській сім'ї роду Нечаїв.

Батько — Грузевич-Нечай Григорій Іванович, з 30 листопада 1859 року власник села Янопіль, член Військової Ради Одеського військового округу в 1875–1877 роках у чині надвірного радника, у 1877–1880 роках — у чині колезького радника, у 1880–1888 роках — у чині статського радника.

Брат Михайло (нар. 9 січня 1865, Янопіль, Маслівська волость , Чигиринський повіт, Київська губернія — пом. 30 липня 1920, Омськ) — військовик, генерал-майор, жертва червоного терору.

Освіта

1876 року закінчив Одеське реальне училище Св. Павла.

1878 року закінчив Павловське військове училище.

У чині портупей-юнкера 1884 року закінчив Михайлівське артилерійське училище, отримав звання підпоручика з вислугою з 7 серпня 1882 року і наказом від 14 серпня 1884 року скерований до 15-ї артилерійської бригади.

Військова діяльність

У службу вступив 26 серпня 1876 року.

Викладав у Одеському піхотному юнкерському училищі.

Учасник походу в Китай 1900 року.

15 червня 1901 року — капітан 4-го стрілецького артилерійського дивізіону.

13 листопада 1901 року як капітан 4-го стрілецького артилерійського дивізіону отримує звання підполковник та призначається командиром 2-ї батареї 2-го мортирного артилерійського полку.

13 вересня 1904 року як командир 2-ї батареї 2-го мортирного артилерійського полку у званні підполковник призначається командиром 4-ї батареї 15-ї артилерійської бригади.

5 березня 1906 року — командир 4-ї батареї 15-ї артилерійської бригади у званні підполковник.

12 вересня 1911 року як командир 4-ї батареї 15-ї артилерійської бригади у званні підполковник призначається командиром 3-го дивізіону 3-ї Сибірської стрілецької артилерійської бригади.

14 вересня 1911 року як командир 3-го дивізіону 3-ї Сибірської стрілецької артилерійської бригади за відмінну службу отримує звання полковник з вислугою з 12 вересня 1911 року.

6 грудня 1913 року — командир 3-го дивізіону 3-ї Сибірської стрілецької артилерійської бригади у званні полковника.

На початкуПершої світової війни, 24 січня 1915 року, командир 3-го дивізіону 3-ї Сибірської стрілецької артилерійської бригади у званні полковника призначається командиром 3-го Сибірського гірського артилерійського дивізіону.

6 листопада 1915 року — командир 3-го Сибірського гірського артилерійського дивізіону бригади у званні полковника призначається командиром 1-ї Заамурської артилерійської бригади.

12 липня 1916 року як командиру 1-ї Заамурської артилерійської бригади присвоюється звання генерал-майора.

Наприкінці Першої світової війни командував 9-ю Сибірською стрілецькою Генерал-Фельдцейхмейстера Великого Князя Михайла Миколайовича артилерійською бригадою.

За час військової служби неодноразово відзначається у битвах, за що отримував державні нагороди.

Після Жовтневого перевороту 1917 року — учасник Білого руху на півночі Росії (за іншими даними — у Збройних силах Півдня Росії).

З 17 вересня 1919 року в резерві чинів військ Новоросійської області. Евакуйований в грудні 1919 року — лютому 1920 року з Одеси в Салоніки на кораблі «Ріо-Пардо».

Останні роки життя

Станом на травень 1920 року проживав в Югославії. Головував у товаристві офіцерів Павловського військового училища. Служив у Дирекції водних сполучень. Помер 15 жовтня 1933 у Белграді.

Нагороди

• Орден Святого Станіслава 2 ступеня (15 червня 1901 року);
• Орден Святої Анни 2 ступеня (5 березня 1906) та мечі до нього (16 вересня 1916 затверджене нагородження командувачем 8-ї Армії);
• Орден Святого Володимира 3 ступеня (6 грудня 1913)та мечі до нього (14 травня 1915 року);
• Найвища прихильність (25 червня 1915 року).
• Орден Святого Володимира 4 ступеня (?) і мечі та бант до нього (24 листопада 1916 року затверджене нагородження Головнокомандувачем арміями Південно-Західного фронту);

Сім'я

• Дружина — Анастасія Дмитрівна (нар. ~1868).
• Донька — Наталія (нар. 1890).
• Небога — Варвара (нар. 1901).
• Онука — Ольга (нар. 1916).