Гудилко Надія Степанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гудилко Надія Степанівна
Народження 20 жовтня 1950(1950-10-20) (73 роки)
Линове, Путивльський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність художниця, реставратор тканин, вишивальниця
Працівник Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького
Член Національна спілка майстрів народного мистецтва України
Нагороди
Заслужений майстер народної творчості України

Надія Степанівна Гуди́лко (нар. 20 жовтня 1950, Линове) — українська художниця-реставратор, майстриня декоративного розпису, витинанки, вишивки; член Національної спілки майстрів народного мистецтва України з 1998 року. Заслужений майстер народної творчості України з 2009 року[1], лауреат Сумської обласної премії імені Пилипа Рудя[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 20 жовтня 1950 у селі Линовому (нині Конотопський район Сумської області, Україна). 1969 року закінчила Тернопільську школу декораторів-рекламознавців.

Упродовж 1969—1989 років працювала оформлювачем на Сумському рекламному комбінаті облспоживспілки; з 1995 року — художник-реставратор тканин Сумського художнього музею[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Створює розписи гуашшю, темперою, акрилом й олією на склі, картоні, папері, полотні; вишивки, зафіксовані голкою різнокольоровими нитками та техніками «вільного малюнку» на рушниках, елементах жіночого вбрання; витинанки з мотивами дерева життя, квітів, птахів, тварин; авторські ляльки[2]. Серед робіт:

розписи
  • «А ми такі паровані» (1995);
  • «Самотній птах» (1995);
  • «Яскрава квітка» (1995);
  • «Пава мати вчить сина літати» (1996);
  • «Танцюючий козак» (1996);
  • «Маки» (1996);
  • «Закувала зозуленька» (1999);
  • «Осінній мотив» (1999);
  • «Зимова фантазія» (1999);
  • «Знову цвітуть каштани» (2000);
  • «Ласунка горіхів» (2000);
  • «Рясніє калина — моя Україна» (2000);
  • «Диво-квітка» (2000);
витинанки
  • «Росяні передзвони» (2000);
  • «Семиквітка» (2000);
  • «Вазон двох сердець» (2000);
  • «Стожари» (2003);
  • «Помаранчевий вазон» (2004);
  • «Калинове місто» (2004);
  • «Осіннє золото» (2004);
  • «Півники в горобині» (2005).

Нею відреставровано десятки мистецьких творів. Художниця заново відтворила окремі фрагменти вишивок та втрати бісерних елементів на рушниках, декоративних панно, рукавах жіночих сорочок, серветках і килимках[2].

Бере участь в обласних та всеукраїнських мистецьких виставках з 1995 року. Персональні виставки відбулися у Сумах у 1996, 2000, 2005 роках.

Окремі роботи зберігаються у Сумському та Лебединському художніх музех.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]