Гіркокаштан індійський
| Гіркокаштан індійський | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Молоде дерево | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Сапіндоцвіті (Sapindales) |
| Родина: | Сапіндові (Sapindaceae) |
| Рід: | Гіркокаштан (Aesculus) |
| Вид: | Гіркокаштан індійський (A. indica)
|
| Біноміальна назва | |
| Aesculus indica | |
Гіркокашта́н інді́йський (Aesculus indica) — отруйна багаторічна рослина родини сапіндових. Листяне дерево із великим пальчастим листям та рожевими квітками, зібраними у показні волоті. Плоди — коробочки, які, на відміну від інших видів гіркокаштана, не мають шипів. Вид поширений у Гімалаях. Декоративна, лікарська і харчова культура, що також обмежено використовується як кормова рослина.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
Листяне дерево заввишки до 30 м, в культурі, як правило, не перевищує 20 м. Крона куляста, розлога, може сягати 12 м завширшки. Кора сіра, тріщинувата. Черешки завдовжки 10—15 см. Листки пальчасті, голі, зазвичай складені із сімох листочків (рідше з п'яти або дев'яти). Кожен листочок завдовжки 20 см, оберненояйцеподібної або ланцетної форми, з двічі зазубреним краєм. Під час розпускання молоде листя має червонуватий колір, надалі пурпурово-рожеве забарвлення зберігається лише на черешках і квітконосах.
Суцвіття — прямостояча, вузькопірамідальна волоть заввишки 20—30 см. Квітки двостатеві, білі або блідо-рожеві з жовтими плямами. Оцвітина складається з п'яти чашолистків і чотирьох пелюсток різної форми. Чашечка квітки трубчаста, завдовжки 5 мм. Тичинок сім, вони вигнуті, завдовжки 2—2,5 мм; маточок три.
Плід — куляста або оберненояйцеподібна коробочка завширшки 4—6 см. Оболонка плоду тонка, світло-коричнева, шорстка, але без шипиків. Всередині плоду міститься одна велика, лискуча, ледь зморшкувата насінина темно-бурого кольору. На її поверхні помітна білувата пляма, але за розміром вона значно менша, ніж в інших представників роду. Плоди гіркокаштану індійського багаті на сапоніни, які можуть спричинити отруєння. Проте, їх можна вживати в їжу після спеціальної обробки.
Екологія та поширення[ред. | ред. код]
Гіркокаштан індійський родом з Гімалаїв, де він зростає в Пакистані, індійській провінції Кашмір, на заході Непалу. В горах трапляється на висоті від 900 до 3000 м над рівнем моря,[1] віддає перевагу вологим, але добре дренованим ґрунтам. Оскільки це дерево підіймається на доволі значну висоту, воно добре пристосоване до холоду і може витримувати морози до −15 °C. За межами природного ареалу поширений в США та Західній Європі.
Квітне у червні — липні, плодоносить у першій половині жовтня.
Застосування[ред. | ред. код]
На батьківщині цього дерева його листя згодовують худобі. З висушеного насіння виготовляють борошно. Зазвичай воно має гіркуватий смак через наявність сапонінів, тому перед споживанням його ретельно промивають. З гіркокаштанового борошна готують такі національні страви як чапаті (тонкі коржі з домішкою пшеничного борошна), халва (солодощі), далія (каша, яку вживають під час посту).
У традиційній індійській медицині гіркокаштан індійський використовують як в'яжучий і наркотичний засіб, ним лікують ревматизм, шкірні хвороби.[2]
В культурі це дерево відоме з XIX сторіччя. Гіркокаштан індійський використовують у декоративному садівництві для озеленення парків, міських вулиць, а також для створення вуличних бонсаїв.[3] Серед культиварів цього виду популярний сорт 'Sydney Pearce' з яскравішими рожевими квітами.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Indian Journal of Traditional Knowledge. Vol. 8(2), April 2009, pp. 285—286. Ethnobotany of Indian horse chestnut (Aesculus indica) in Mandi district. — PDF [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Plants and people of Nepal, By N. P. Manandhar, Sanjay Manandhar, Pg. 76.(англ.)
- ↑ D'Cruz, Mark. «Ma-Ke Bonsai Care Guide for Aesculus indica [Архівовано 14 липня 2011 у Wayback Machine.]».(англ.)
| ||||||||