Гірченко Володимир Платонович
| Володимир Гірченко | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Володимир Платонович Гірченко |
| Народився |
1887 Харків, Російська імперія |
| Помер | не раніше 1928 |
| Громадянство |
 Російська імперія.svg){kind=small} УНР СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | Дипломат |
| Відомий завдяки | Представник українського комісара на Закавказі у Вірменії. |
| Alma mater | Харківський університет |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
Володимир Платонович Гірченко (1887 — після 1928) — український правознавець та дипломат. Посол Української Держави у Вірменії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у 1870-х роках. Отримав вищу юридичну освіту. До Першої Світової війни служив товаришем прокурора Курського окружного суду[1].
З 23 червня 1914 по 7 квітня 1918 рр. — працював Прокурором Єреванського окружного суду. Був Головою ради українського товариства «Просвіта» в Єревані. У 1918 представник комісаріату Української крайової ради Закавказзя.
З 22 травня 1918 — представник українського комісара на Закавказі Григорія Хименка у Вірменії. 01.08.1918 — був присутній в дипломатичній ложі на відкритті Вірменського парламенту в Єревані. Сприяв розвитку дипломатичних відносин України з країнами Закавказзя. Виконував дипломатичні завдання в Азербайджані та Грузії.
Працюючи над об'єднанням українців, скликав у місті Єреван в серпні 1918 року з'їзд офіцерів — українців, що служили в межах території Вірменії, і цей з'їзд отримав схвалення від Вірменського Уряду. Про цей з'їзд йшлося писала вірменська газета «ЗАНГ». Для поширення відомостей про Українську Державу серед широких мас вірменського населення Володимир Гірченко розмістив в газеті ЗАНГ статтю «Україна». Інтерв'ю з В. П. Гірченко, як із представником України у Вірменії, надруковано в тифліській газеті «Кавказьке Слово» № 192 від вересня 1918 року[2].
Після закінчення національно-визвольних змагань, працював юрисконсультом в державному закладі.
В жовтні 1927 року — заарештований, в червні 1928 року — засуджений до 5 років концтабору[3].
Автор мемуарів[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ОБ ИСТОРИИ РЕФОРМИРОВАНИЯ ОРГАНОВ ПРОКУРОРСКОГО НАДЗОРА В КУРСКОЙ ГУБЕРНИИ ПОСЛЕ СУДЕБНОЙ РЕФОРМЫ 1864 Г. И ЕГО КАДРОВОМ СОСТАВЕ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 лютого 2018. Процитовано 31 січня 2018.
- ↑ АРХІВ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ ІСТОРИЧНО-АРХІВОЗНАВЧИЙ ЖУРНАЛ № 4-5 ЛИПЕНЬ—ЖОВТЕНЬ ПОЛІТВИДАВ «ПРОЛЕТАР» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2018. Процитовано 31 січня 2018.
- ↑ ЗАКЛЕЙМЕННЫЕ ВЛАСТЬЮ. Анкеты, письма, заявления политзаключенных в Московский Политический Красный Крест и Помощь политзаключенным, во ВЦИК, ВЧК-ОГПУ-НКВД. ДВОРЯНЕ: КНИГА ПАМЯТИ. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 31 січня 2018.
- ↑ ЛИТЕРАТУРНЫЕ ХРОНИКИ КУРСКОГО КРАЯ. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 31 січня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Українське питання в роки Першої світової війни
- До питання вірмено-українських дипломатичних відносин у 1918—1920 рр [Архівовано 15 лютого 2020 у Wayback Machine.]
