Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Харківський національний університет імені Василя Назаровича Каразіна
ХНУ імені В. Н. Каразіна
Etalon-big.jpg
Kharkiv State University.jpg
Девіз Cognoscere docere erudire
Пізнавати, навчати, просвіщати
Заснований 1804
Рівень акредитації IV
Ректор Віль Савбанович Бакіров
Тип національний університет
Студентів понад 14000
Докторів наук понад 300
Професорів понад 300
Місце розташування Харків, Україна
Адреса площа Свободи 4, Харків 61022
Сайт www.univer.kharkov.ua

Харківський національний університет імені Василя Назаровича Каразіна — університет у місті Харків, самоврядний (автономний) дослідницький національний університет[1]. Заснований у 17 листопада 1804 року з ініціативи видатного просвітника Василя Каразіна. Найстріший класичний університет України (Львівський як класичний постав в 1817 році). Згідно з рейтингом провідних університетів світу «Webometrics» 2014 року, Харківський університет займав третю позицію серед університетів України та 1705 місце у світі[2]. З університетом пов'язані навчання та діяльність щонайменш двох нобелівських лауреатів, фізика Лева Ландау та біолога Іллі Мечникова.

Історія[ред.ред. код]

17 січня (29 за новим стилем) 1805 було підписано Указ про відкриття у Харкові Імператорського університету. Це був другий університет на півдні Російської імперії. Його було засновано з ініціативи місцевого громадянства, перш за все Василя Каразіна, а також братів Тихоцьких — секунд-майора Ізюмського гусарського полку Якова Андрійовича Тихоцького (до 1736–1800) полковника 1-го гусарського полку Павла Андрійовича Тихоцького (задовго до 1763 — після 1809). Їхню ідею підтримали й зібрали потрібні кошти дворянство та міська управа. Керував збором коштів син Якова Тихоцького — предводитель дворянства Куп'янського повіту Іван Якович Тихоцький (1772 — після 1820). Куратором університету було призначено графа Северина Потоцького, а першим ректором став філолог Іван Рижський. Серед професорів за перших десятиліть існування університету переважали іноземці, головним чином німці, найвизначніші з яких — філософ Й. Б. Шад та історик Д. X. Роммель. Чисельність студентів у 19 ст. постійно зростала: у 1805 — 57, 1810 — 118, в 1860-х роках — приблизно 425, у 1887 — 1520.

Протягом певного часу Харківський університет користувався автономією з виборним ректором, але в 18201850-х роках його взято під суворий контроль (ректора призначав міністр освіти) з цензурою наукових видань і викладання. У 1863 університет відповідно до нового Статуту здобув часткову автономію.

У 19 — на початку 20 ст. Харківський університет мав 4 факультети: фізико-математичний, історико-філологічний, медичний і юридичний. 1839 при ньому створено ветеринарну школу, яка згодом (1851) стала самостійним інститутом . Університет включав у себе також лабораторії, клініки, астрономічну обсерваторію, ботанічний сад, бібліотеку. 1811 при ньому було засновано Філотехнічне товариство, а у другій половині 19 ст. — Харківське математичне товариство, Харківське історико-філологічне товариство, товариства дослідників природи, фізичне, хімічне, юридичне та ін. З ініціативи діячів університету з'явилися перші періодичні видання на Слобожанщині: «Харьковскій Еженедельникъ» (1812), «Украинскій Вестникъ» (18161819), «Харьковскія Известія» (18171823), «Украинскій Журналъ» (18241825) та ін. В перший період свого існування (18051835) університет здійснював вплив на організацію шкільництва на Слобожанщині. З 1874 університет видає «Учені записки».

Імператорський Харківський університет

Харківський університет відіграв помітну роль в українському національному відродженні, головним чином на початку, а також наприкінці 19 — на початку 20 ст. Ще до того, як Київ став осередком українського національного життя в Наддніпрянщині, у середині 19 ст., тут велися дослідження народного побуту, історії та мови, розгорталася літературна діяльність, формувався україномовний театр. У другій половині 19 ст. Харківське історико-філологічне товариство розгорнуло широкі дослідження з історії та побуту Слобідської та Лівобережної України. Студенти об'єднувалися в українські громади (у яких брали участь, зокрема, Олександр Потебня, Василь Мова-Лиманський та ін.), висуваючи також політичні вимоги українського руху. За ініціативи професорів Миколи Сумцова, Дмитра Багалія, А. Зайкевича рада професорів університету висловилася проти цензури українських видань («Записка по вопросу о цензуре книг на малорусском языке»). 1906 університет присвоїв звання почесного доктора лідерам українського національного руху Михайлові Грушевському та Іванові Франку, а 1910 — авторці «Истории украинского народа» Олександрі Єфименко. В 1907 Микола Сумцов, Дмитро Багалій та Михайло Халанський почали читати в університеті лекції з народної словесності, історії України й мовознавства українською мовою.

Ювілейна монета на честь 200-річчя університету.

У роки революції та громадянської війни 19171920 в університеті велася боротьба між прихильниками російської державності й українського курсу. Частина професорів, не згідних з новими політичними реаліями, покинула університет. Більшість українських професорів залишилася в Харкові. Вони продовжували працювати в організованих радянською владою на базі університету установах: в Академії теоретичних знань (19201921), Харківському інституті народної освіти (ХІНО, 19211930), Харківському інституті народного господарства, фізико-хімічному та юридичному інститутах. У 19321933 на їхній базі відновлено Харківський державний університет (ХДУ), який складався з 7 факультетів: фізико-математичного, хімічного, біологічного, геолого-географічного, літературно-лінгвістичного, історичного (з філософським відділом) та економічного (з відділом економічної географії). 1936 ХДУ було присвоєно ім'я щойно померлого російського письменника Олексія Горького (хоча той за життя не мав ніякого відношення до університету). Під час Німецько-радянської війни ХДУ було евакуйовано до міста Кизилорда в Казахстані, де він спільно з Київським університетом утворив Об'єднаний український державний університет. У 19431944 ХДУ повернувся до Харкова (перший після звільнення міста навчальний рік розпочався 1 листопада 1943[3]). На 1977 у складі університету діяли наступні факультети і відділи: механіко-математичний, фізичний, геолого-географічний, економічний, історичний, філологічний, іноземних мов, загальнонауковий, заочний та вечірній.

11 жовтня 1999 Президент України Леонід Кучма своїм указом, «ураховуючи значний внесок Харківського державного університету у підготовку висококваліфікованих фахівців та розвиток науки», надав йому статус національного та присвоїв ім'я його засновника — Василя Назаровича Каразіна[4].

Ректори університету[ред.ред. код]

  1. Рижський Іван Степанович (18051806, 18081811)
  2. Стойкович Афанасій Іванович (18071808, 18111813)
  3. Осиповський Тимофій Федорович (18131820)
  4. Джунковський Василь Якович (1821–1826)[5]
  5. Кроненберг Іван Якович (1826-29, 1833-36)
  6. Дудрович Андрій Іванович (18291830)[6]
  7. Єллінський Микола Іванович (18301833)
  8. Комлішинський Василь Сергійович (18361837)
  9. Павловський Андрій Федорович (18371838)
  10. Куніцін Олексій Васильович (18391841, 18491850, 18521853)
  11. Гулак-Артемовський Петро Петрович (18411849)
  12. Палюмбецький Олександр Іванович (18501852, 18721873)
  13. Фойгт Карл Карлович (18531858)
  14. Рославський-Петровський Олександр Петрович (18581862)
  15. Кочетов Володимир Якимович (18621872)
  16. Пітра Адольф Самойлович (18731881)
  17. Цехановецький Григорій Матвійович (18811884)
  18. Щелков Іван Петрович (18841890)
  19. Алексєєнко Михайло Мартинович (18901899)
  20. Лагермарк Герман Іванович (18991901)
  21. Куплеваський Микола Осипович (19011905)
  22. Рейнгард Людвиг Васильович (19051906)
  23. Багалій Дмитро Іванович (19061911)
  24. Нетушил Іван В'ячеславович (19121918)
  25. П'ятницький Порфирій Петрович (19181919)
  26. Левитський Володимир Фавстович (19191920)
  27. Пшеборський Антоній Павлович (19201922)
  28. Стрельбицький Семен Дементійович (19221924)
  29. Гаврилів Мирослав Степанович (19241930)
  30. Блудов Яків Семенович (19301934)
  31. Нехворостний (Нефоросний) Олексій Іванович (19341937)
  32. Сазонов Олександр Васильович (19381942)
  33. Ветухів Михайло Олексійович (19421943)
  34. Русько Олексій Микитович (19421943)
  35. Барабашов Микола Павлович (19431945)
  36. Буланкін Іван Миколайович (1945–1960)
  37. Лаврушин Володимир Федорович (1960–1966)
  38. Хоткевич Володимир Гнатович (1966–1975)
  39. Тарапов Іван Євгенович (1975–1993)
  40. Свіч Василь Антонович (19931998)
  41. Бакіров Віль Савбанович1998)

Назва університету[ред.ред. код]

За час свого існування Харківський університет декілька разів змінював офіційну назву. Заклад було засновано під назвою Імператорського Харківського університету, яку він зберігав до 1917. За радянських часів університет носив назви: Вільна академія теоретичних знань (19201921), Харківський інститут народної освіти (19211932), Харківський державний університет імені О. М. Горького (19321990-ті). Від 1999 університет має сучасну назву — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.

Університетське містечко[ред.ред. код]

Конструктивістський Дім проектів, 1930-ті до переїзду в нього університету.

Майже ціле століття заклад перебував у первісних старих приміщеннях; будинок медичного факультету і гуртожиток збудував на власні кошти цукрозаводчик І. Харитоненко в кінці XIX ст. Нові корпуси університету збудовано за ректорства Д. Багалія на початку ХХ ст.

На 1932 рік побудови, це був найвищий будинок не тільки Харкова, а і усієї України. З висотою 66 метрів будинок увійшов в історію як найвищий будинок свого часу.

Структура[ред.ред. код]

Університет нараховує 20 факультетів: біологічний, фізико-технічний, радіофізичний, фізичний, комп'ютерних наук, філософський, механіко-математичний, геолого-географічний, екологічний, економічний, іноземних мов, історичний, філологічний, медичний, хімічний, соціологічний, психології, юридичний, фізико-енергетичний, міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Наукова діяльність з ряду напрямків організована в науково-дослідних установах університету, таких як Науково-дослідний інститут астрономії, Біологічна станція, Ботанічний сад, Група радіоційної динаміки, Інститут високих технологій, Науково-дослідний інститут біології, Науково-дослідний інститут хімії.

Відомі випускники та професори[ред.ред. код]

Nobel prize medal.svg В Харківському університеті викладав лауреат Нобелівської премії 1962 року з фізики Лев Ландау, навчалися біолог Ілля Мечников, лауреат премії з медицини 1908 року, а також, вірогідно, Саймон Кузнець[7][8][9][10][11][12], нобелівський лауреат 1971 року з економіки (за іншими даними Кузнець навчався у Харківському комерційному інституті[13], сучасним спадкоємцем якого є Харківський національний економічний університет).

Випускник університету, нобелівський лауреат Ілля Мечников.

Видатними професорами університету до 1917 були:

На медичному факультеті викладали — Т. Ванцетті, Д. Лямбль, М. Бокаріус, І. Троїцький; крім них,

та інші.

Серед видатних випускників університету у різні часи були: математики — М. Остроградський, В. Стєклов, статистик — П. Кеппен, логік — П. Порецький, економіст — М. Туган-Барановський, астрономи — О. Струве, В. Фесенков, біохімік — О. Данилевський, ботанік — М. Турчанинов; лікар — Ф. Цицурін; філологи — О. Потебня, В. Григорович, історики — М. Костомаров, Д. Яворницький, соціолог — М. Ковалевський, юрист-міжнародник — В. Корецький, фізик — І. Ліфшиць, геолог — Є. Лазаренко, композитор — П. Сокальський, поет і прозаїк В. Сосюра, художник — Г. Семирадський, архієпископ Іоанн (Максимович), володарка премії «Оскар» В. Каринська, археолог М. Рудинський, громадсько-культурний діяч та письменник Б. Грінченко, олімпійський чемпіон І. Целовальников та інші.

За радянської влади в ХДУ продовжували працювати відомі вчені дореволюційного періоду. Крім них,

Викладачі ХДУ А. Коцевалов, О. Парадиський, М. Ветухів, Х. Рябокінь, В. Державин, М. Оглоблин-Глобенко, Д. Соловей, Ю. Шевельов, П. Шулежко після 1943 виїхали в еміграцію. Довголітнім не виборним ректором ХДУ після війни був біохімік І. Буланкін.

Нагороди та репутація[ред.ред. код]

За часів СРСР Харківський університет одержав Орден Трудового Червоного Прапора, Орден Жовтневої Революції та Орден Дружби народів.

Згідно з оцінками якості навчання університет займав сьоме (Компас, 2009 р.) та четверте місце (Дзеркало тижня, 2007 р.) в Україні[14][15]. Згідно із одним з рейтингів провідних університетів світу (Webometrics, 2009 р.), Харківський університет займав шосту позицію серед університетів України та 2570 місце в світі[16]. В галузі менеджмента та економіки університет зайняв восьме місце, в правознавстві — дев'яте, в інженерно-технічних спеціальностях — десяте, в інформаційних технологіях — восьме місце в Україні згідно з рейтингом «Компас» 2009 р.[17] Харківський університет займає друге місце в Україні за кількістю публікацій та цитувань у науковій базі даних Scopus та за індексом Гірша[18].

Місце Харківського університету в рейтингах університетів України:

Рейтинг 2007 2008 2009 2010
Компас 9[19] 9[20] 7[21] 8[22]
Дзеркало тижня/ЮНЕСКО 4[23] 5[24] 3[25] -
Деньги 4[26] 3[27] 3[28] -
Кореспондент.net 6[29] -
Webometrics 5[30]
4 International Colleges & Universities 4[31]

Структурні підрозділи[ред.ред. код]

Факультети[ред.ред. код]

  • Біологічний
    • Кафедра біохімії
    • Кафедра ботаніки та екології рослин
    • Кафедра генетики та цитології
    • Кафедра зоології та екології тварин
    • Кафедра мікології та фітоімунології
    • Кафедра молекулярної біології та біотехнології
    • Кафедра фізіології людини та тварин
    • Кафедра фізіології та біохімії рослин
  • Геолого-географічний
    • Кафедра фізичної географії та картографії
    • Кафедра соціально-економічної географії та регіонознавства
    • Кафедра географічного моніторингу та охорони природи
    • Кафедра геології
    • Кафедра гідрогеології
    • Кафедра мінералогії та петрографії
  • Екологічний
    • Кафедра екології та неоекології
    • Кафедра екологічної безпеки та екологічної освіти
    • Кафедра моніторингу, природокористування та попередження надзвичайних ситуацій
  • Економічний
    • Кафедра економіки та менеджменту
    • Кафедра економічної кібернетики та прикладної економіки
    • Кафедра економічної теорії та економічних методів управління
    • Кафедра міжнародної економіки
    • Кафедра маркетингу та менеджменту в зовнішньоекономічній діяльності
    • Кафедра математичних методів в економіці
    • Кафедра статистики, обліку та аудиту
    • Кафедра фінансів та кредиту
  • Іноземних мов
    • Кафедра англійської мови
    • Кафедра англійської філології
    • Кафедра методики та практики англійської мови
    • Кафедра теорії та практики перекладу англійської мови
    • Кафедра німецької та французької мов
    • Кафедра німецької філології і перекладу
    • Кафедра романської філології і перекладу
    • Кафедра ділової іноземної мови та перекладу
    • Лінгвістичний центр
  • Історичний
    • Кафедра історії Росії
    • Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків
    • Кафедра історії України
    • Кафедра історіографії, джерелознавства та археології
    • Кафедра нової та новітньої історії
  • Комп'ютерних наук
    • Кафедра електроніки і систем управління
    • Кафедра моделювання систем і технологій
    • Кафедра теоретичної і прикладної системотехніки
    • Кафедра штучного інтелекту та програмного забезпечення
    • Кафедра безпеки інформаційних систем і технологій
    • Центр інформаційних технологій
  • Медичний
    • Кафедра акушерства та гінекології
    • Кафедра внутрішньої медицини
    • Кафедра гігієни та соціальної медицини
    • Кафедра загальної і клінічної імунології та алергології
    • Кафедра загальної і клінічної патології
    • Кафедра загальної практики-сімейної медицини
    • Кафедра педіатрії
    • Кафедра хірургічних хвороб
  • Механіко-математичний
    • Кафедра вищої математики та інформатики
    • Кафедра геометрії
    • Кафедра диференціальних рівнянь та керування
    • Кафедра математичної фізики й обчислювальної математики
    • Кафедра математичного аналізу
    • Кафедра математичного моделювання та програмного забезпечення
    • Кафедра теорії функцій і функціонального аналізу
    • Кафедра теоретичної механіки
    • Кафедра теоретичної та прикладної інформатики
  • Психології
    • Кафедра загальної психології
    • Кафедра педагогіки
    • Кафедра прикладної психології
    • Кафедра психологічного консультування і психотерапії
  • Радіофізичний
    • Кафедра біологічної та медичної фізики
    • Кафедра квантової радіофізики
    • Кафедра космічної радіофізики
    • Кафедра прикладної електродинаміки
    • Кафедра теоретичної радіофізики
    • Кафедра фізики надвисоких частот
    • Кафедра фізичної і біомедичної електроніки та комплексних інформаційних технологій
  • Соціологічний
    • Кафедра медіа-комунікацій
    • Кафедра методів соціологічних досліджень
    • Кафедра політичної соціології
    • Кафедра прикладної соціології
    • Кафедра соціології
    • Кафедра соціології управління та соціальної роботи
  • Фізико-енергетичний
    • Кафедра інформаційних технологій у фізико-енергетичних системах
    • Кафедра теплофізики та молекулярної фізики
    • Кафедра фізики нетрадиційних енерготехнологій та екології
  • Фізико-технічний
    • Кафедра експериментальної ядерної фізики
    • Кафедра електрофізики і радіаційних технологій
    • Кафедра загальної та прикладної фізики
    • Кафедра матеріалів реакторобудування
    • Кафедра теоретичної ядерної фізики
    • Кафедра фізики плазми
    • Кафедра фізичних технологій
  • Фізичний
    • Кафедра астрономії
    • Кафедра вищої математики
    • Кафедра експериментальної фізики
    • Кафедра загальної фізики
    • Кафедра теоретичної фізики імені академіка І. М. Ліфшиця
    • Кафедра фізики кристалів
    • Кафедра фізики низьких температур
    • Кафедра фізики твердого тіла
    • Кафедра фізичної оптики
  • Філологічний
    • Кафедра історії зарубіжної літератури та класичної філології
    • Кафедра історії російської літератури
    • Кафедра історії української літератури
    • Кафедра журналістики
    • Кафедра загального та прикладного мовознавства
    • Кафедра російської мови
    • Кафедра української мови
  • Філософський
    • Кафедра валеології
    • Кафедра політології
    • Кафедра теорії культури і філософії науки
    • Кафедра теоретичної і практичної філософії
    • Кафедра українознавства
  • Хімічний
    • Кафедра неорганічної хімії
    • Кафедра органічної хімії
    • Кафедра теоретичної хімії
    • Кафедра фізичної хімії
    • Кафедра хімічної метрології
    • Кафедра хімічного матеріалознавства
  • Юридичний
    • Кафедра державно-правових дисциплін
    • Кафедра кримінально-правових дисциплін
    • Кафедра правосуддя
    • Кафедра цивільно-правових дисциплін
    • Кафедра конституційного, муніципального і міжнародного права
    • Юридична клініка

Наукові установи[ред.ред. код]

Заклади культури та дозвілля[ред.ред. код]

  • Кафедра фізичного виховання та спорту
  • Спортивно-оздоровчій табір «Фігуровка»
  • Тенісний клуб «Унікорт»
  • Шахово-шашковий клуб

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Деякі питання надання вищим навчальним закладам статусу…| від 03.02.2010 № 76
  2. University Ranking in Ukraine // Webometrics Ranking of World Universities.
  3. Журавский Ю. И., Зайцев Б. П., Мигаль Б. К. Харьковский университет в годы Великой Отечественной войны. — Харьков, 1989. — С. 101.
  4. Указ Президента України № 1313/99 «Про надання статусу національного Харківському державному університету» від 11.10.1999
  5. «Джунковський Василь Якович». Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2012-12-21. 
  6. http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Bulgarien/XIX/1820-1840/Venelin/primtext1.phtml#53
  7. Goldthwaite Richard, Abramovitz M. Association Notes: In Memoriam: Frederic C. Lane 1900-1984, Simon Kuznets 1901-1985 // The Journal of Economic History, 46 (1986) (1) С. 239–246. Процитовано 2012-02-04.
  8. Weyl, E. Glen (2007). «Simon Kuznets: Cautious Empiricist of the Eastern European Jewish Diaspora» (PDF). Harvard University Society of Fellows; Toulouse School of Economics. с. 8. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2012-02-04. 
  9. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. «Про університет. Історична довідка». Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2012-02-04. 
  10. Perlman, Mark (2001). «Schumpeter and Schools of Economic Thoughts». У Chaloupek, Günther; Guger, Alois; Nowotny, Ewald. Ökonomie in Theorie und Praxis: Festschrift für Helmut Frisch (German and English) (вид. German). Springer. с. 286. ISBN 3540422404. 
  11. Pressman, Steven (2006). Fifty Major Economists. Routledge. с. 181. ISBN 0415366488. 
  12. Simon, Kuznetz (2011). У Weyl, E. Glen; Lo, Stephanie H. Jewish Economies: Development and Migration in America and Beyond I. Transaction Publishers. с. xix. ISBN 1412842115. 
  13. Бєлгородський дослідник Володимир Московкін, виходячи з документів, що підтверджують навчання пана Кузнеця в Харківському комерційному інституті, робить висновок, що в Харківському університеті той паралельно навчатися не міг. Див. Московкин В. М., Михайличенко Д. Ю. Экономическая система д-ра Шумпетера, излагаемая и критикуемая Саймоном Кузнецом. Харьков, 2013.(рос.)
  14. Загальний рейтинг ВНЗ
  15. Дзеркало тижня № 11 (640) 24 — 30 березня 2007
  16. University Ranking in Ukraine // Webometrics Ranking of World Universities.
  17. Компас, 2009
  18. Рейтинг вищих навчальних закладів України за показниками наукометричної бази даних Scopus станом на 06.07.2010
  19. Загальний рейтинг ВНЗ 2007–2008
  20. Загальний рейтинг ВНЗ 2007–2008
  21. Загальний рейтинг ВНЗ 2009
  22. Загальний рейтинг ВНЗ 2010
  23. Дзеркало тижня № 11 (640) 24 — 30 березня 2007
  24. «Зеркало недели» № 16 (695) 26 апреля 2008 г.
  25. «Зеркало недели» № 19 (747) 30 мая 2009 г.
  26. Общий рейтинг ВУЗов Украины 2007
  27. Общий рейтинг ВУЗов Украины 2008
  28. Общий рейтинг ВУЗов Украины 2009
  29. «Корреспондент» № 15 (254) от 21 апреля 2007 г.
  30. Webometrics Ranking of World Universities
  31. 4 International Colleges & Universities 2010
  32. «База даних малих космічних тіл JPL: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна» (англ.). 

Джерела інформації[ред.ред. код]

  1. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
  2. (рос.) Харьковский университет у Великій радянській енциклопедії
  3. (рос.) Багалей Д. И. Опыт истории Харьковского университета. — Харьков, 1893–1904. — Т. 1—2.
  4. (рос.) Багалей Д., Сумцов М., Бузескул В. Краткий очерк истории Харьковского Университета за первые сто лет его существования. — Харьков, 1905.
  5. Гаташ В. Університет — матриця майбутнього // Дзеркало тижня. — 2005. — № 3 (531). — 29 січня.
  6. Короткі нариси з історії Харківського державного університету, 1805–1904. — Харків, 1940.
  7. Оглоблин-Глобенко М. Харківському Університету 150 років // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1958. — Т. 167.
  8. (рос.) Харьковский государственный університет имени А. М. Горького за 150 лет. — Харьков, 1955.
  9. Харківський університет за 200 років. — Харків, 2004.
  10. Журавский Ю. И., Зайцев Б. П., Мигаль Б. К. Харьковский университет в годы Великой Отечественной войны. — Харьков, 1989.
  11. Кравченко В. В. Україна, Імперія, Росія (вибрані статті з модерної історії та історіографії). — К., 2011. — 544 с. Університет для України

Посилання[ред.ред. код]


Вищий навчальний заклад Харкова Це незавершена стаття про виші Харкова.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.