Дадухе
Дадухе, або річка Даду (кит.: 大渡河; піньїнь: Dàdù Hé; Вейд-Джайлз: Tatu Ho),[1] — велика річка, розташована переважно в провінції Сичуань на південному заході Китаю. Дадухе витікає зі східного Тибетського плато в Сичуанську западину, де з'єднується з річкою Міньцзян, притокою річки Янцзи.
На Дадухе будується гребля для ГЕС Шуанцзянкоу, яка, як очікується, буде найвищою греблею у світі.
Географія[ред. | ред. код]
Витік[ред. | ред. код]
Під назвою Дадухе річка бере свій початок у повіті Даньба і закінчується у повіті Лешань, де вона зливається з Міньцзян. Однак справжнє джерело Дадухе і всієї річкової системи Міньцзян розташоване у провінції Цінхай на сході Тибетського плато. У цьому регіоні є кілька верхів'їв Дадухе з майже однаковою довжиною, що призвело до конкуруючих заяв на справжній витік Дадухе. У 2013 році Академія наук Китаю оголосила, що вони знайшли географічне джерело Даду на сході повіту Дарлаг (33°23′16″ пн. ш. 100°17′32″ сх. д. / 33.38778° пн. ш. 100.29222° сх. д.).[2] Ці верхів'я (спрощ.: 马尔曲; піньїнь: Mǎ'ěr Qū) — притока Марког (спрощ.: 玛柯河; піньїнь: Mǎkē Hé), одна з двох основних верхніх русел Дадухе поряд із Даркогом (спрощ.: 杜柯河; піньїнь: Dùkē Hé).[3]
Від справжнього витоку річки Дадухе в Цінхаї до впадіння річки Міньцзян в Янцзи довжина всієї системи річки Міньцзян-Дадухе становить 1279 км.[2]
Течія[ред. | ред. код]
Річка Дарког на заході та річка Марког на сході течуть на південний схід від гір Баян-Хара-Ула у Цінхаї у напрямку до провінції Сичуань. Два русла зливаються в префектурі Нгава і продовжуються на південь як Дацзіньчуань (спрощ.: 大金川; піньїнь: Dàjīn Chuān; літ.: 'Велика золота річка').[4] Тут річка протікає між горами Дасюе на заході та горами Цюнлай на сході. У повіті Даньба вона зливається з Сяоцзіньчуань (спрощ.: 小金川; піньїнь: Xiǎojīn Chuān; літ.: 'Маленька Золота Річка') і разом вони стають річкою Дадухе. Дадухе продовжує рух на південь через Людін, далі повертає на схід на Шимянь. На схід від Ханьюань Дадухн входить у однойменний каньйон (спрощ.: 大渡河峡谷; піньїнь: Dàdùhé Xiágǔ), перш ніж дістатися до низовини Сичуанської западини трохи нижче гори Емейшань.
Дадухе зливається з притокою Цін'ю, а далі зустрічається з Міньцзян у повіті Лешань. На місці злиття Дадухе з Міньцзян Дадухе має як об'ємніший потік води, так і більшу загальну довжину, тому вважається справжнім початковим руслом річкової системи Міньцзян.[2] Від місця злиття двох річок Міньцзян протікає ще 120 км до зустрічі з Янцзи в Їбіні.
Історія[ред. | ред. код]
Дадухе є місцем переходу між традиційним Тибетом на заході та історичним Китаєм на сході. З цієї причини вона довгий час вважалася прикордонним регіоном і бачила багато конфліктів. Для тибетців Дадухе є частиною історичної провінції Кхам. У китайській традиції Дадухе формує найзахіднішу частину сичуанської культури.[1] Кандін, історичний торговий пункт між Тибетом і Китаєм, знаходиться в басейні річки Дадухе.
Верхній басейн річки Дадухе традиційно складається з 18 князівств Ґялронґ, мова яких, ґялронзька, є окремою гілкою Тибето-бірманської мовної сім'ї.[5]
Гігантська статуя Будди в Лешань, завершена у 803 р. н.е — велика статуя, висічена у скелі біля місця злиття річок Дадухе та Міньцзян. Сьогодні статуя є популярною туристичною визначною пам'яткою.
Землетрус Кандін-Лоудін 1786 року призвів до утворення греблі і завального озера на Дадухе. Через десять днів, 10 червня 1786 р., гребля прорвалась, і повінь, що виникла, поширилася на 1400 км нижче за течією, вбивши до 100 000 людей. Це друга за кількістю смертей катастрофа, спричинена зсувом.[6]
У 20 столітті Дадухе прославився мостом Людін, історично важливим мостом, який перетинала Китайська Червона Армія, відступаючи від військ Гоміндану протягом Великого походу китайських комуністів.
Греблі[ред. | ред. код]
Дадухе значною мірою розробляється насамперед для гідроелектростанцій. Станом на березень 2014 року загалом 26 гребель було завершено, будувалися або планувалися для річки.[7][8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Ryavec, Karl E. (2015). A Historical Atlas of Tibet. Chicago, IL: University of Chicago Press. ISBN 978-0226732442.
- ↑ а б в 中科院确定长江一级支流岷江全长为1279千米. Xinhua. Sina News. 28 грудня 2013. Архів оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ Qinghai Sheng Dituce. Beijing, China: Star Map Press. 2012. ISBN 9787547107300.
- ↑ Atlas of China. Beijing, China: SinoMaps Press. 2006. ISBN 9787503141782.
- ↑ Burnett, David (2014). 1. Rgyalrong Conservation and Change: Social Change On the Margins of Tibet. ISBN 1483419517.
- ↑ Schuster, R.L. and G. F. Wieczorek, «Landslide triggers and types» in Landslides: Proceedings of the First European Conference on Landslides, 2002, A. A. Balkema Publishers, p. 66
- ↑ Dong, Luan. INTERACTIVE: Mapping China’s "Dam Rush". Wilson Center. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 15 червня 2014.
- ↑ The Last Report on China's Rivers. China's Rivers Report. March 2014. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 15 червня 2014.