Джойс Рейнольдс
| Джойс Рейнольдс | |
|---|---|
| англ. Joyce Maire Reynolds | |
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | англ. Joyce Maire Reynolds |
| Народилася |
18 грудня 1918 Гігемс Паркd, Волтем-Форест, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство[2] |
| Померла |
11 вересня 2022[1] (103 роки) Кембридж, Англія, Велика Британія |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія[3] |
| Діяльність | класицистка, epigrapher, археолог |
| Галузь | Латинська епіграфіка |
| Alma mater | Сомервілл-коледж і Школа святого Павла для дівчатd |
| Відомі учні | P. E. Easterlingd |
| Знання мов | англійська[4] |
| Заклад | Ньюнгем коледж, Сомервілл-коледж і Board of Traded |
| Нагороди | |
Джойс Мейр Рейнольдс (нар. 18 грудня 1918 — пом. 11 вересня 2022) — британська антикознавиця та вчена, яка спеціалізувалася на римській історичній епіграфіці, довгожителька. Була почесною співробітницею коледжу Ньюнем, Кембридж. Своє життя Рейнольдс присвятила вивченню та викладанню антикознавства[5]. Перша жінка, нагороджена медаллю Кеньона Британської академії[6]. Серед її найвідоміших публікацій були тексти з міста Афродисія, включно з листуванням афродисійців із римською владою[7].
Молодість та освіта[ред. | ред. код]
Джойс Рейнольдс народилася в Гаємс-Парку, Великий Лондон, 18 грудня 1918 року[8][9]. Її батьки походили з Волтемстоу. Батько, Вільям Гоу Рейнольдс, був державним службовцем, а мати, Неллі Фармер, працювала шкільною вчителькою. Мати навчила її читати та писати[9]. Джойс здобула освіту в жіночій школі округу Волтемстоу, а потім у жіночій школі Святого Пола, де отримала стипендію. Її батьки були проти війн, тому забороняли Джойс читати провоєнних письменників, наприклад Редьярда Кіплінга[9][10]. У школі Джойс не виділялася та не любила «ігри» (фізичне виховання)[9].
Вона вивчала класичні мови та філософію в Сомервіль-коледжі в Оксфорді, де була нагороджена стипендією між 1937 і 1941 роками. У 1944 році вона отримала диплом з найвищими балами. Під час війни, з 1941 до 1946 рік, Рейнольдс працювала тимчасовою державною службовицею, спочатку помічницею директора в Раді з торгівлі, пізніше директором[11][10].
Кар'єра[ред. | ред. код]
З 1951 до 1979 рік Рейнольдс очолювала відділ вивчення антикознавства в коледжі Ньюнем, Кембридж, у 1957—1983 роках вона викладала антикознавство в Кембриджському університеті[12]. З 1983 до 1984 року працювала викладачкою римської історичної епіграфіки в Кембриджському університеті та залишалася почесною співробітницеб коледжу Ньюнем[13]. У 1982 році обрана до стипендії Британської академії[12].
У Джойс Рейнольдс навчалися Мері Берд, Пет Істерлінг, Мері Маргарет Мак-Кейб і Шарлотта Руше[14].
У свої 90 років Рейнольдс продовжувала працювати. Вона зіграла помітну роль в онлайн-публікаціях, зокрема «Написи Афродисії» (доступна в інтернеті), «Римська Триполітанія» та «Киренаїка». Хоча Рейнольдс більше не викладала, вона не вийшла на пенсію та проводила наукові дослідження[9].
Померла 11 вересня 2022 року у віці 103 років[8][6][15].
Відзнаки[ред. | ред. код]
Джойс Рейнольдс — одна з шести британок, які народилися у 1918 році або раніше, представлених у книзі «Дівчата століття» Тесси Данлоп на честь 100-річчя отримання жінками права голосу у Великій Британії, яке відбулося у 1918 році[16].
У 2004 році Рейнольдс була нагороджена Золотою медаллю Товариства стародавностей за видатні заслуги в археології[17].
У 2017 році Британська академія нагородила Джойс Рейнольдс медаллю Кеньона «на знак визнання внеску всього життя в дослідження та вивчення римської епіграфіки»[18]. Вона стала першою жінкою, нагородженою цією медаллю[19][20].
У 1951 році Рейнольдс отримала звання члена ради коледжу Ньюнема, Кембридж. Вона була найстаршою людиною, якій 20 червня 2018 року присудили почесний ступінь доктора літератури Кембриджського університету[21]. Вона також була почесним членом Сомервільського коледжу[22].
Премія Джойс Рейнольдс, стипендія, у 10 000 фунтів стерлінгів на проживання двох студентів факультету античності Кембриджського університету, названа на її честь. Її створила Мері Берд, колишня студентка Рейнольдс[23][10].
Вибрані публікації[ред. | ред. код]
- Inscriptions of Roman Tripolitania 2021 edition, by J. M. Reynolds, C. M. Roueché, Gabriel Bodard and Caroline Barron (2021), ISBN 978-1-912466-25-2
- Inscriptions of Roman Cyrenaica, by J. M. Reynolds, C. M. Roueché, Gabriel Bodard (2020), ISBN 978-1-912466-22-1
- Inscriptions of Roman Tripolitania, by J. M. Reynolds and J. B. Ward-Perkins, enhanced electronic reissue by Gabriel Bodard and Charlotte Roueché, with new translations by Joyce Reynolds and digital maps (2009). ISBN 978-1-897747-23-0
- Joyce Reynolds, Charlotte Roueché, Gabriel Bodard, Inscriptions of Aphrodisias (2007), ISBN 978-1-897747-19-3
- Ward-Perkins, J. B. (2003). Reynolds, Joyce (ред.). Christian monuments of Cyrenaica (вид. ed. 1953–1971.). London: Soc. for Libyan Studies. ISBN 9781900971010.
- McKenzie, Mary M.; Reynolds, Joyce (1989). Images of authority: papers presented to Joyce Reynolds on the occasion of her seventieth birthday. Cambridge Philological Society.; Supplementary volume. Cambridge. ISBN 9780906014158.
- Reynolds, Joyce Maire; Tannenbaum, Robert (1987). Jews and God-fearers at Aphrodisias : Greek inscriptions with commentary: texts from the excavations at Aphrodisias conducted by Kenan T. Erim. Т. 12. Cambridge Philological Society. ISBN 9780906014080.
- Reynolds, Joyce Maire; Ward-Perkins, J.B. (1952). The inscriptions of Roman Tripolitania. Rome, Published for the British School at Rome. OCLC 7588536.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б https://newn.cam.ac.uk/newnham-news/a-tribute-to-joyce-reynolds-fba-1918-2022/
- ↑ https://www.theguardian.com/education/2022/sep/29/joyce-reynolds-obituary
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #120311268 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Beard, Mary (29 вересня 2013). A Don's Life: The JoyceFest: celebrating Joyce Reynolds. Timesonline.typepad.com. Процитовано 3 грудня 2014.
- ↑ а б Joyce Reynolds obituary. the Guardian (англ.). 29 вересня 2022. Процитовано 2 жовтня 2022.
- ↑ Reynolds, Joyce. M (1982). Aphrodisias and Rome: documents from the excavation of the theatre at Aphrodisias conducted by Kenan T. Erim: together with some related texts. London: Society for the Promotion of Roman Studies.
- ↑ а б Telegraph Obituaries (12 вересня 2022). Joyce Reynolds, classicist who inspired Mary Beard and specialised in the study of ancient Roman inscriptions. The Telegraph. Процитовано 13 вересня 2022.
(необхідна підписка)
- ↑ а б в г д Dear Me! What Next?. Living Memory (брит.). BBC Radio 4. 11 червня 2019. Процитовано 12 червня 2019.
- ↑ а б в «Joyce Reynolds Obituary», The Times Tuesday September 20 2022, https://www.thetimes.co.uk/article/joyce-reynolds-obituary-jtrj5jlh8
- ↑ Newnham log, Newnham College Archive, Cambridge University.
- ↑ а б Miss Joyce Reynolds. Britac.ac.uk. Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 22 травня 2017.
- ↑ Miss Joyce Reynolds. Faculty of Classics. University of Cambridge. 5 вересня 2013. Процитовано 22 травня 2017.
- ↑ A century of excellence: classicist Joyce Reynolds receives an Honorary Doctorate 6 months before her 100th birthday – Newnham College. www.newn.cam.ac.uk. 19 червня 2018. Процитовано 15 травня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ A tribute to Joyce Reynolds FBA (1918–2022). Newnham College. Процитовано 12 вересня 2022.
- ↑ Book review: The Century Girls, by Tessa Dunlop. The Scotsman. 19 квітня 2018.
- ↑ About the Fellowship. www.sal.org.uk (англ.). Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 6 листопада 2018.
- ↑ From Wikipedia to Roman coins: British Academy recognises excellence in the humanities and social sciences. The British Academy. Процитовано 5 жовтня 2017.
- ↑ Newnham classicist becomes first woman to win Kenyon Medal.
- ↑ Kenyon Medal awarded to Joyce Reynolds – Faculty of Classics. University of Cambridge. Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 6 жовтня 2022.
- ↑ Cambridge awards honorary degree to 99-year old classics fellow.
- ↑ Emeritus and Honorary Fellows. Somerville College, Oxford. Процитовано 26 серпня 2018.
- ↑ Professor Mary Beard's 'retirement present' will fund Cambridge Classics students from under-represented backgrounds. University of Cambridge (англ.). 14 травня 2021. Процитовано 17 травня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
|
