Киренаїка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Киренаїка в сучасній Лівії

Кирена́їка — історична область сучасної Лівії, розташована на північному сході країни.

Ядро Киренаїки складає найвище і найнаселеніше в Лівії вапнякове плато Барк-ель-Байда, яке розташоване поблизу середземноморського побережжя і досягає висоти 910 м. Піднесені частини плато порослі густим чагарником, там збереглися і залишки лісів.

Осадів досить для вирощування деяких культур, однак населені місцевості тут займають меншу площу, ніж в Тріполітанії. Південніше за плато Барк-ель-Байда тягнеться велике, але нижче піщане плато — велика Лівійська пустеля. На її західній околиці розосередилися оазиси. Найпівденніші з них — оазиси Куфра, віддалені на 800 км на південь від плато Барк-ель-Байда і приблизно на таку ж відстань на схід від Феццану.

Між оазисами Куфра і південним кордоном Лівії на 480 км тягнеться пустеля.

Етимологія назви[ред.ред. код]

Назва області походить від заснованого тут греками - ферейцямі міста Кирена (по - дорійськи Кирана). Відповідно до грецької міфологією ім'я місту дала Кирена, кохана Аполлона, який забрав її в Лівію з Пеліона (Фессалія) і заснував тут місто [1]. У Геродота засновником називається Батт, з острова Фери, що став першим царем Кирени. Батт заснував колонію за вказівкою Дельфійського оракула, що також пов'язує переказ з ім'ям Аполлона, так як пророкував оракул в його храмі [2].

Історія[ред.ред. код]

В давнину Киренаїка процвітала як земля родюча завдяки рясним зимовим і весняним дощам і безлічі джерел, багата вином, оливковою олією, ароматичними травами (сильфій) і лісом.

  • В кінці VII століття до н. е. на острівці Платея біля берегів, а потім на узбережжі (місцевість Азирида) Мармарики, жили грецькі (ферейські) колоністи, до заснування Кирени. "На сьомий рік лівійці зголосилися привести їх у ще краще місце і переконали покинути цю область. Тоді лівійці повели поселенців звідти, спонукавши рушити на захід. Для того щоб елліни не бачили найкрасивішої місцевості, лівійці проводили їх вночі поряд, відповідно обчислюючи точний час доби. Називається це місце Ірасу. Потім лівійці привели поселенців до джерела, нібито присвяченого Аполлону, і сказали: «Елліни! Тут ви повинні оселитися, бо небо тут в дірках" [2].
  • Біля 570 р до н. е. - в місцевості Ірасу сталася битва між єгиптянами і греками - киренцями, що закінчилася перемогою киренців. Єгиптяни були покликані Адікраном, царем місцевих лівійців, у зв'язку з утисками їх греками [2].
  • Цар Кирени Аркесилай в міжусобній війні з братами, яких підтримали лівійські племена Киренаїки, змусив їх до втечі з країни. «У страху перед ним лівійці бігли в область східних лівійських племен. Аркесилай переслідував утікачів до місцевості Левкон. Там лівійці вирішили напасти на нього. У битві киренці були розбиті вщент: 7000 їх гоплитів залишилося на полі бою » [2].

XX століття[ред.ред. код]

  • 1917 - 1922 рр. - Адждабія була столицею держави Киренаїка [3].
  • 1939 - під владою одного італійського генерал-губернатора, разом з Триполітанією і Феццаном отримали назву - Лівія [4].
  • У 1943 р окупована британськими військами. У 1950 р території надана внутрішня автономія. З 1951 р в складі Лівії.

XXI століття[ред.ред. код]

На початку 2011 року — 16 лютого в у місті Бенгазі, під час мирної маніфестації, стався інцидент, який спровокував заворушення по всій країні, що стало продовженням так званої «Арабської весни», яка охопила багато країн арабського світу[5]. Країна розділилася на дві частини: східну — приблизно відповідну історичної області Кіренаїка, і західну — столиця Тріполі і околиці. Над територією, відповідної Кіренаїка, глава країни Муаммар Каддафі втратив контроль, що змусило його застосувати війська, аж до авіації.

6 березня 2012 року східна Лівія проголосила напівавтономію. Керівники місцевих племен зібралися на конгрес і ухвалили створити регіон Барка (арабська назва Киренаїки) з центром в Бенгазі. Місцеві політики створили перехідну раду регіону на чолі з Ахмед Зубейр аль-Сенуссі, членом Національної перехідної ради. Автономія мала би полягати у створенні незалежних від Триполі міністерств, зокрема нафтового і внутрішніх справ, а також створенні незалежного бюджету. За центральною владою мали би залишитися повноваження в сфері міжнародних стосунків та національної безпеки. Національна перехідна рада Лівії виступила проти такої ініціативи[6].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Діодор Сицилійський. Історична бібліотека IV 81, 1
  2. а б в г Геродот . «Історія». Книга IV Мельпомена.
  3. Велика Російська енциклопедія: У 30 т. / Голова наук.-ред. ради Ю. С. Осипов. Відп. ред С. Л. Кравець. Т. 1. А - Анкетування. - М .: Велика Російська енциклопедія, 2005. - 766 с .: іл .: карт.
  4. Триполитания. Велика Радянська Енциклопедія. Гол. ред. А. М. Прохоров
  5. 16.02.2011 Українська правда. Хвиля протестів докотилась до Лівії
  6. euronews: Лівія тріщить по швах

Джерела[ред.ред. код]