Джон Соун
| Джон Соун | |
|---|---|
| англ. John Soane англ. John Soane | |
 | |
| Народження | 10 вересня 1753 року |
| Смерть | 20 січня 1837 року |
| Поховання | St Pancras Old Church, Camdend |
| Країна (підданство) |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство Велика Британія |
| Діяльність | архітектор, археолог |
| Праця в містах | Лондон[2] |
| Архітектурний стиль | неокласицизм |
| Найважливіші споруди | Картинна галерея Далвічd і Банк Англії |
| Членство | Лондонське королівське товариство, Королівська академія мистецтв і Академія витончених мистецтвd |
| Нагороди | |
| Діти | ·George Soaned |
 Джон Соун у Вікісховищі | |
Джон Соун (італ. John Soane; 10 вересня 1753 — 20 січня 1837) — англійський архітектор — палладіанець, представник неокласицизму. Відмінними рисами його робіт є чисті лінії, прості форми, деталізація, обережні пропорції і вміле використання джерел світла. Найвідомішою роботою Соуна є будівля банку Англії в Лондоні.
Біографія[ред. | ред. код]
Джон Соун народився 10 вересня 1753 р. у невеликому поселенні Горінг-на-Темзі у графстві Оксфордшір. Освіту отримав у сусідньому місті Редінг. Архітектурні знання отримав у англійських архітекторів: спочатку у Джорджа Данса молодшого, потім — у Генрі Голланда. Водночас навчався у Королівській Академії мистецтв, куди вступив у 1771 році. Під час навчання отримав срібну медаль за роботу над профілем бенкетного будинку на Уайтхоллі, і золоту медаль за тріумфальну арку. У 1777 році отримав — стипендію на поїздку в Італію. У Римі він провів три роки, вивчаючи архітектурні пам'ятники античності та займався розробкою дизайну для громадських будівель.
У 1780 р. повернувся на батьківщину, оселився у Східній Англії. У 1784 році у одружився. У шлюбі народилося двоє синів.
Кар'єра архітектора[ред. | ред. код]
У 1788 р. Соун став архітектором і землевпорядником Банку Англії. Архітектор знайшов цікаве рішення, обравши форму і пропорції колон храму Сивіли в Тіволі.
Джон Соун був відомим лондонським архітектором. У 1795 році він став асоційованим королівським академіком мистецтв, а в 1802 р. — повним королівським академіком мистецтв. У 1806 році Соун став професором архітектури у Королівській Академії мистецтв і був ним до кінця свого життя. А в 1814 р. був призначений на роботу в Столичне управління будівництвом, працюючи там до 1832 р. У 1831 році Джон Соун отримав звання лицаря.
Його захопленням було колекціонування книг, творів мистецтва. У своєму будинку Джон Соун спланував галерею з рухливими панелями, які повертаються наче великі двері шафи. Наразі в його будинку розміщений Музей сера Джона Соуна, який було відкрито для відвідування у 1837 році.
Діяльність[ред. | ред. код]
Джон Соун провів реконструкцію будівлі Банку Англії. Він був став архітектором Лондона, займався прибутковою архітектурною практикою в Лондоні, і перебудовував заміські будинки для помісного дворянства. Він зруйнував і заново звів три будинки неподалік від Лінкольнс-Інн-Філдс. Роботу було розпочато в 1792 році з будинку № 12, відбудова якого завершилась в 1794 році, — ця будівля спочатку слугувала йому за житло. У 1789 р. він розробив дизайн пивоварного заводу і резиденції Вільяма Блекалла. У 1791. призначений виконавцем робіт у Сент-Джеймском палаці і Парламенті Великої Британії. У 1795 році став архітектором департаменту лісового господарства. У 1807 році був виконавцем робіт в Королівському госпіталі в Челсі. У 1813 році став керівником громади масонів.
Посилання[ред. | ред. код]
- Статья о Джоне Соуне в энциклопедии «Британника» 1911 года издания.(англ.)
- Офіційний сайт [Архівовано 24 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Музей сера Джона Соуна: Бібліотека. Архів оригіналу за 23 лютий 2015.
- Панорама искусств.— М.: Сов. художник, 1979.
- Власов В. Г. Новий енциклопедичний словник образотворчого мистецтва. У 10 т. — СПб.: Азбука-Классика. — Т. Х, 2010. — С. 465—466
- Музей сэра Джона Соуна в Лондоне: архитектура ка путешествие. // Архитектура мира-5. М., 1996, с. 74-78 0,5 а.л.;
Посилання[ред. | ред. код]
- Соун // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
