Димшиць Веніамін Еммануїлович

Димшиць Веніамін Еммануїлович
Народився	15 лютого 1910(1910-02-15) Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер	23 травня 1993(1993-05-23) (83 роки) Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  Кримська Демократична Республіка  УНР  СРСР  Росія
Національність	єврей
Діяльність	інженер, політик
Alma mater	Bauman Moscow State Technical University department of welding technology and diagnosticsd і Московський державний технічний університет імені Баумана
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Веніамін Еммануїлович Димшиць (нар. 28 вересня 1910(19100928), місто Феодосія, Автономна Республіка Крим — 23 травня 1993, місто Москва) — радянський державний діяч, заступник голови Ради Міністрів СРСР. Член ЦК КПРС у 1961—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (26.09.1980).

Життєпис

Народився 15 (28) вересня 1910 року в Феодосія Таврійської губернії в родині міщанина.

Трудову діяльність розпочав в 1927 році робітником на шахті в Донбасі.

У 1929—1931 роках навчався на Московському автогенно-зварювальному навчальному комбінаті. У 1931—1932 роках працював на будівництві Кузнецького металургійного заводу: виконроб, інженер, завідувач виробництва, заступник начальника робіт зварювальної контори Кузнецькбуду. У 1932 році був директором Уральської обласної зварювальної контори.

З 1933 року — начальник цеху інженерних конструкцій на будівництві заводу «Азовсталь» в Маріуполі Донецької області. У 1934 році вступив на заочне відділення механічного факультету Донецького інституту господарників (не закінчив).

Член ВКП(б) з 1937 року.

У 1937—1939 роках — директор заводу металоконструкцій на будівництві металургійного комбінату «Азовсталь», начальник будівництва Криворізького металургійного заводу.

У 1939—1946 роках — керуючий тресту «Магнітобуд» Челябінської області.

У 1945 році екстерном закінчив Московське вище технічне училище імені Баумана.

У 1946—1950 роках — керуючий тресту «Запоріжбуд» Запорізької області.

У 1950—1953 роках — заступник міністра будівництва підприємств важкої індустрії СРСР — начальник Головного управління з будівництва підприємств свинцевої промисловості. У 1953—1954 роках — начальник Головного управління з будівництва підприємств свинцевої промисловості Міністерства будівництва СРСР.

У 1954—1957 роках — заступник міністра будівництва підприємств металургійної та хімічної промисловості СРСР.

У 1957—1959 роках — головний інженер будівництва Бхілайського металургійного заводу в Індії.

З 9 червня 1959 року по 25 квітня 1962 року — начальник відділу капітального будівництва Держплану СРСР — міністр СРСР.

З 25 квітня 1962 року по 17 липня 1962 року — перший заступник голови Держплану СРСР — міністр СРСР.

17 липня 1962 — 20 грудня 1985 року — заступник голови Ради міністрів СРСР.

Одночасно 17 липня — 24 листопада 1962 року — голова Державного планового комітету (Держплану) Ради Міністрів СРСР.

24 листопада 1962 — 2 жовтня 1965 року —– голова Ради народного господарства СРСР.

2 жовтня 1965 — 25 червня 1976 року —– голова Державного комітету РМ СРСР з питань матеріально-технічного постачання.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1980 року за великі заслуги перед Радянською державою і в зв'язку з сімдесятиріччя з дня народження Димшицю Веніаміну Еммануїловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З 20 грудня 1985 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 23 травня 1993 року. Похований на Новодівичому цвинтарі в Москві.

Нагороди і звання

• Герой Соціалістичної Праці (26.09.1980)
• сім орденів Леніна (16.01.1943, 31.03.1945, 2.12.1947, 9.08.1958, 31.12.1966, 15.09.1970, 26.09.1980)
• орден Жовтневої Революції (27.09.1985)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (6.01.1942, 27.09.1960)
• медалі
• двічі Сталінська премія (1946, 1950)

Джерела та література

• Єфіменко Г.Г. Димшиць Веніамін Еммануїлович [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.