Євреї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Єврей)
Перейти до: навігація, пошук
Єврéї
יהודים
Jews.jpg
Альберт Ейнштейн • Маймонід • Голда Меїр • Емма Лазарус
Загальна кількість 13,6 млн.[1]
Найбільші розселення Ізраїль Ізраїль 5 309 000 (75%)

США США 5 275 000 (2%)
Франція Франція 492 000 (1%)
Канада Канада 373 000 (1%)
Велика Британія Велика Британія 297 000 (0.5%)
Росія Росія 228 000 (0.2%)
Аргентина Аргентина 184 000 (0.5%)
Німеччина Німеччина 118 000 (0.1%)
Україна Україна 103 600 (0.2%)[2]
Бразилія Бразилія 96 000 (0.05%)
Австралія Австралія 88 831 (0.5%)
Угорщина Угорщина 80 000–100 000 (1%)
ПАР ПАР 72 000 (0.2%)
Білорусь Білорусь 65 000-70 000 (1%)
Мексика Мексика 40 000 (0.04%)
Бельгія Бельгія 31 200 (0.03%)
Нідерланди Нідерланди 30 000 (0.2%)
Італія Італія 28 600 (0.5%)
Ефіопія Ефіопія 26 196 (0.03%)
Іран Іран 25 000 (0.04%)
Чилі Чилі 20 700 (0.1%)
Уругвай Уругвай 18 000 (0.5%)
Швеція Швеція 18 000 (0.2%)
Туреччина Туреччина 17 800 (0.03%)
Іспанія Іспанія 12 000 (0.03%)
Австрія Австрія 9 000 (0.1%)
Азербайджан Азербайджан 6 800 (0.1%)
Данія Данія 6 400 (0.1%)
Мова іврит, їдиш та ін. (див. Єврейські мови)
Релігія юдаїзм
Близькі етнічні групи араби та інші семіти

Єврéї (самоназва — єгудим івритом (יְהוּדִים) та їдн (ייִדן) їдишем) — давній народ семітського походження, висхідний до населення стародавнього Ізраїльського та Юдейського царств. Походження євреїв традиційно асоціюється зі Старим Заповітом Біблії, який містить чи не найперший опис історії цього народу.

Чисельність — від 12 до 14 мільйонів осіб (2010 р., оцінка). Етнічною територією розселення євреїв вважаються терени Близького Сходу (сучасна держава Ізраїль). Найбільші поселення у США, Ізраїлі (де євреї є основним населенням), Франції, в Росії, в Україні, у Великобританії, Аргентині, Канаді, Бразилії, ПАР, Білорусії; по декілька десятків тис. людей живуть також в Угорщині, Бельгії, Італії, Нідерландах, Німеччині, Молдавії, Ірані, Мексиці, Австралії, Швейцарії, Румунії, Індії, Туреччині, Уругваї, Чилі; дрібніші групи євреїв живуть в інших країнах світу.

Традиційною релігією євреїв є юдаїзм. Історично поняття єврей і юдей тісно переплетені і в більшості мов нерозрізнимі, але існує багато прихильників подібних до юдаїзму віровчень, які не є етнічними євреями, наприклад караїми, або спільнота африканців-іудеїв[3]. Більшість євреїв розмовляють мовами тих країн, в яких живуть. В Ізраїлі державною мовою є іврит, відроджена в якості розмовної в XIX столітті. У різних країнах існує також ряд специфічних єврейських мов, найбільша з яких — їдиш — входить в германську групу мов.

Зміст

[ред.] Назва

[ред.] Євреї

Сучасна назва івр. יְהוּדִים, עִבְרִים, йеhудім[4], іврім; їдиш ייִדן їдн; ладіно ג׳ודיוס джудіос.

Давньою назвою є також бней-Ісраель — сини Ізраїлю (Якова), тобто нащадки праотця Якова (Ізраїлю).

Згідно з Танахом євреї походять з месопотамської сім'ї середини 2-тисячоліття до нашої ери. Праотці народу Авраам, Іцхак та Яків. Нащадки Якова утворили 12 колін Ізраїлю, які жили в другій половині 2-тисячоліття до нашої ери в Єгипті. Приблизно до початку 1-тисячоліття до нашої ери, вони вийшли з Єгипту і оселилися на землі Ханаан.

[ред.] Походження слова «юдеї»

Грецьке Ἰουδαῖος походить від староєврейського יהודי (іеhуді)[5]. У свою чергу, від грецького походять лат. judaeus, англ. Jew, фр. Juif, нім. Jude, пол. żyd, укр. юдей і т. д.

Початкова назва іеhуді відносилася до потомків (коліна) Юди, згодом - до жителів Іудейського царства незалежно від їх племінної приналежності. Після падіння Іудейського царства назва іеhуді втратила специфічний зв'язок з юдейським царством і перетворилося в термін, що позначає національно-релігійну приналежність поза зв'язку з будь-якою територією або коліном.

[ред.] Походження слова «євреї»

На івриті вимовляється «іври» (власне, звідси і назва мови іврит = «єврейська­»). Буквальное значение слова «іври» — «перейшовший» (від кореня (івр. ע-ב-ר) — «перейти»). Це дає можливість додаткового тлумачення — «прибулець з того боку (ріки Євфрат?)»[6]. Інше традиційне тлумачення згадує предка Авраама Евера, правнука Сіма. Існує також версія походження етноніма «іврі» від назви групи племен хабіру.

[ред.] Назва в українській мові

Українська назва «єврей» запозичена через старослов'янську із давньогрецького слова Ἑβραῖος [hebrajos], пізніше [евреос], яке, в свою чергу, походить від давньоєврейської самоназви івр. עִבְרִי (іврі)[7]. Подібним чином походить і латинське hebraeus, до якого восходять англ. Hebrew, нім. Hebräer, фр. Hebreu, італ. ebreo, ісп. hebreo і т. д.

Слово жид в сучасній українській мові вважається образливим, як і у російській, на відміну від інших слов’янських мов. Воно, як і пол. Żyd, чеськ. Žid, словац. Židia чи болг. Жид, бере початок від праслов'янського *židъ, запозиченого з італ. giudeo[8], яке, в свою чергу, походить від лат. judaeus — «юдей». Це позначення євреїв і/або юдеїв збереглося, наприклад, в польській, чеській і словацькій мовах, де слово єврей не вживається, і в південно-західних наріччях літературної української мови - але вже в мовному стандарті сучасної української мови переважає слово єврей.

Слово гебреї (hebraeus) є архаїчною формою, що походить від латинізованої назви, і практично не вживається.

[ред.] Групи за походженням

Іудейській релігійний ритуал в різних країнах певним чином відрізняється. Тому існує певний розподіл на єврейські спільноти за країною проживання або походження:

[ред.] Єврейське населення України

В Україні євреїв за даними перепису 2001 року налічувалось 103 591 чоловік (486,3 тис.чол. у 1989 р.). Переважно вони мешкають в містах. Для більшості з них рідна мова російська, також їдиш та українська.

Єврейське населення України за підсумками Всеукраїнського перепису 2001 року[9]

Регіони України*

Кількість, тис. осіб

У % до підсумку

2001 р. у %
до 1989 р.
усього євреїв 2001 р. 1989 р.
Автономна Республіка Крим 2024,0 4,5 0,2 0,7 30,2
Вінницька 1763,9 3,0 0,2 1,4 11,7
Дніпропетровська 3561,2 13,7 0,4 1,3 27,5
Донецька 4825,6 8,8 0,2 0,5 31,4
Житомирська 1389,3 2,6 0,2 1,4 12,3
Запорізька 1926,8 4,3 0,2 0,7 30,3
Миколаївська 1262,9 3,2 0,3 0,9 27,4
Одеська 2455,7 13,3 0,5 2,6 19,4
Херсонська 1145,7 5,3 0,5 2,2 21,2
Харківська 2895,8 11,5 0,4 1,5 23,7
Чернівецька 919,0 1,4 0,2 1,8 8,8
м. Київ 2567,0 17,9 0,7 3,9 17,9
м. Севастополь 377,2 1,0 0,3 0,7 36,2
Усього 48457 103,6 0,2 0,9 21,3
* — Регіони, де частка євреїв у загальній кількості постійного населення становить не менше 0,2 %.

Вважали рідною мовою, у %
  їдиш українську російську іншу мову
Євреї 3,1 13,4 83,0 0,5

[ред.] Минуле

Детальніше: Історія євреїв України

Євреї оселились на землях сучасної України ще у язичницькі, дохристиянські часи. Про їх перебування в Криму, куди вони переселилися з Малої Азії і Кавказу, свідчать надгробні написи І-ІІ ст. до н. е.

За часів Княжої Русі у Х-ХІІІ ст. існували громади слов'янських євреїв, так званих кенааним (хананейців, жителів Ханаану).[10] Вони жили в окремих кварталах у містах, зокрема існував єврейський район у Києві. В цей період євреї переселяються на західноукраїнські землі з Хазарії, Криму, Київської Русі і Візантії, а з початку ХІІ ст. — з країн Західної Європи.[11] Причому крім ашкеназі, певну частину становили сефарди.

Невеликі поселення в Україні були створені у XIV ст. вихідцями із Литви. Однак наймасовіше переселення євреїв відбулося з Польщі з кінця XIV і в наступні століття. Основну частину їх складали ашкеназі - вихідці з Північної Європи (староєвр.Ашкеназ), переважно германомовної, які спілкувалися мовою їдиш. Головною причиною переселення були релігійні конфлікти і переслідування з боку тогочасної державної влади європейських країн (церковних ієрархів і світських правителів), які входили у сферу впливу Священної Римської імперії всіх людей, які дотримувалися віровчень, відмінних від офіційного (євреїв, мусульман, православних). В ті часи в Священній Римській Імперії людям не лише заборонялося прилюдно сповідувати свою віру, але й закривалися релігійні установи і навчальні заклади, знищувалися книжки і т.д.

В цей час на землях сучасної України відбувався переділ влади, викликаний зростанням могутності Речі Посполитої і Великого Князівства Московського за рахунок занепаду Золотої Орди. Нові переселенці з Європи, часто маючи непогану, як на ті часи, освіту, отримували посади управителів у нових маєтках, які утворювалися шляхтою Речі Посполитої на україно-руських землях, які лежали у руїнах після тривалих воєн. Це часто призводило до конфліктів з місцевим населенням, яке відмовлялося визнавати владу шляхти і їх прибічників, повставало зі зброєю в руках. Найвищої точки конфлікт досяг під час козацьких воєн 1640-50 рр., коли повстанцями було знищено велику частину єврейського населення тогочасної України. Разом з тим, після перемоги повстанців, у складі козацтва з часом стали з'являтися і євреї(українські козацькі старшинські родини Маркевичів, Герциків і т.д.) і життя поступово стало входити у мирне русло.

Введення царським урядом у 1796 р. дискримінаційної «смуги осілості» (губернії Правобережжя) призвело до того, що більшість євреїв селилися у містечках і невеликих містах. На Правобережжі євреї були розселені спорадично — окремими етнорелігійними громадами. На прикінці XVIII ст. їх чисельність становила 110 тис. чоловік (близько 3.5 % усього населення). Подібно до українських сільських громад чи "кола" у козацьких поселеннях основу єврейської соціальної організації становили територіальні громади (кегіли), своя для кожного міського поселення; у великих містах існували відокремлені єврейські квартали (гетто) і громадське самоврядування (кагал).

Погребище.Синагога. Мал. Наполеона Орди, 1872

У другій половині ХІХ ст., після заохочувальних заходів царського уряду щодо переселення євреїв у міста, їх чисельність швидко зростає, виникають великі громади в Одесі та інших містах півдня. У 1857 р. у Новоросії вони становили вже 3.8 % від усього місцевого населення.

Хоча євреї належали переважно до міщанського та купецького стану, серед них значним було соціально-класове розшарування.

На початку ХІХ ст. у Новоросії було засновано ряд єврейських землеробських поселень, в яких жили євреї, що займалися сільським господарством. До середини ХІХ ст. на півдні України налічувалося 20 таких селищ, де мешкало 12 тис. чоловік. У кінці ХІХ ст. у Херсонській та Катеринославській губерніях налічувалось відповідно 26 і 17 єврейських сільських поселень.

Після жовтневого перевороту 1917 р. у зв'язку з ліквідацією «смуги осілості» більшість євреїв переселилася на лівобережжя та у найбільші міста України і Росії. За даними перепису 1926 р., у містах України проживало вже 60 % від усіх євреїв України, тоді як у 1897 лише 40 %. Євреї становили більшість населення у таких містах, як Житомир, Вінниця, Умань, Проскурів, Новоград-Волинський, Коростень, Овруч, Бердичів. На західноукраїнських землях згідно з польським переписом 1921 року більшість євреїв проживала у таких містах, як Бучач, Чортків, Заліщики, Ковель, Дрогобич, Луцьк, Рівне, Станіслав, Тернопіль.

Внаслідок міграційних процесів чисельність євреїв в Україні зменшилася за 1897—1926 рр. з 1 644,5 тис. до 1 565,5 тис. чоловік, у той час як у цілому по СРСР зросла з 2 430,4 тис. до 2 597, 4 тис.чоловік. Крім того, поряд із створенням у 1928 році Єврейської автономної області, куди виїхала і певна кількість українських євреїв, у 1924—1930 роках за допомогою ОЗЕТ в Україні було засновано 162 єврейських землеробських поселення, з яких утворили 5 єврейських національних районів:

До нашого часу, крім деяких кримських, єврейські сільські поселення не збереглися.

Наприкінці 1920-х рр. загальна чисельність євреїв у сучасних межах України становила близько 2.5 млн. чоловік. У наступні роки чисельність єврейського населення значно зменшилась внаслідок міграційних та етнічних процесів і передусім їх масового винищення в роки другої світової війни.[12]

[ред.] Деякі відомі євреї

Детальніше: :Категорія:Єврейські персоналії

[ред.] Дивіться також

[ред.] Виноски

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:
  1. ↑ Population data from a 2006 study by The Jewish People Policy Planning Institute.
  2. ↑ Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  3. ↑ http://www.mindspring.com/~jaypsand/
  4. ↑ також вживається у значенні юдеї
  5. ↑ Іер. 34:9; Зх. 8:23; Есф. 2:5; 3:4 та інші місця
  6. ↑ Вперше в тексті Біблії це слово відноситься до Авраама, який вийшов в Ханаан з Харрану, [[|Бут]] 14:13
  7. ↑ Бут. 14:13; 39:14, 17; 41:12; Ісх. 2:11; Втор. 15:12; Іона 1:9 и другие места
  8. ↑ Фасмер М. http://etymolog.ruslang.ru/vasmer.php?id=53&vol=2 // Этимологический словарь русского языка. — Прогресс. — М.: 1964–1973 Т. 2. — С. 53.
  9. ↑ http://www.ukrstat.gov.ua/Perepis/PidsPer.html
  10. ↑ Народы мира: Историко-этнографический справочник. Москва 1988. ст 161.
  11. ↑ Хонігсман Я. С.,Найман А. Я. Евреи Украины (краткий очерк истории). Київ, 1992.— Ч.І.— ст 13.
  12. ↑ Кабузан В. М., Наулко В.І. Євреї на Україні, в СРСР і світі: чисельність і розміщення // Український історичний журнал. — 1991. — № 6; Беренштейн О. Демографічні аспекти життєдіяльності євреїв України у 20-30 роках ХХ ст.// Наук. зап. ІП і ЕНД. — Київ, 1998, вип.4, ст 10-17.

[ред.] Література



Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Євреї&oldid=9567028
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами