Дипломатична революція

Дипломати́чна револю́ція (або перевертання альянсів) — розрив дипломатичних союзів, які протягом багатьох десятиліть зв'язували Францію з Пруссією, а Англію з Австрією. Відбувся після Другого Аахенського миру. Була формалізована Вестмінстерською конвенцією (січень 1756 року) і двома версальськими угодами. Визначила розклад сил у Європі напередодні Семирічної війни.

Прихід до влади в Британії династії ганноверським курфюрстів, які пеклися про захист своїх континентальних володінь від нападу французів, означав, що Сент-Джеймський двір буде підтримувати союзні відносини з будь-якою державою, здатною гарантувати недоторканність Ганновера. Поразка Австрії від Фрідріха Великого в Сілезький війнах продемонструвало, що в німецькомовне світі такою державою є не стільки традиційний союзник англійців Австрія, скільки посилюється з кожним роком Пруссія. Вестмінстерської конвенцією Фрідріх Великий давав зрозуміти, що його цікавить територіальне прирощення за рахунок саме Австрії, а не Ганновера.

Австрійська імператриця Марія-Терезія порахувала конвенцію зрадою і на противагу зближенню Фрідріха з Англією вирішила покласти край сторіччям суперництва Габсбургів з Бурбонами. Франко-австрійські переговори пройшли на диво гладко і увінчалися підписанням Кауніцем в травні 1756 союзного договору. Тоді ж була досягнута домовленість про майбутній шлюб новонародженої Марії-Антуанетти зі спадкоємцем французького престолу. Керівники російської зовнішньої політики, від Остерман до Бестужева, негласно «субсидувалися» австрійським двором, тому приєднання Росії до цього союзу було справою техніки.

Ворожі коаліції в Європі 1756 року

«Перевертання альянсів» не торкнуло глибинні антагонізми Франції та Англії, Пруссії та Австрії, які кілька місяців по тому вилилися в перший збройний конфлікт світового масштабу — Семирічну війну.

Причини

Дипломатична зміна була викликана поділом інтересів між Австрією, Великобританією і Францією. Другий Аахенський мир підписаний після війни за австрійську спадщину в 1748 році змусила Австрію усвідомити ту високу ціну, яку вона заплатила за Великобританію, як союзника. Це правда, що Марія Терезія Австрії захищала її претензії на трон Габсбургів і її чоловік, Френсіс Стівен, коронований імператором у 1741 році, але вона була змушена відмовитися від цінної території в цьому процесі. Під британським дипломатичним тиском, Марія Терезія відмовилися від більшості Ломбардії та окупованої Баварії. Британська сторона в подальшому змусила її поступитися Пармою в Іспанії, і що більш важливо, відмовитися від цінних районів Сілезії до прусської окупації. Під час війни, Фрідріх II («Фрідріх Великий») Пруссія захопила Сілезію, одну із чеських коронних земель. Це придбання зумовило подальший розвиток Пруссії як великої європейської держави, яка в наш час^[Коли?] становила велику загрозу для Австрійських німецьких земель, і в Центральній Європі в цілому. Зростання прусської влади, хоч загрожувало Австрії, було все ж схвалено британською стороною, бо бачили її в якості засобу балансування проти Франції.

Вестмінстерська Конвенція

В результаті війни за австрійську спадщину стало ясно: Англія вже не розглядає як Австрію досить потужну сторону, щоб протиставити її Франції і, таким чином, виникає сенс для створення невеликих держав, таких як Пруссія. Тому, Англії і Пруссії в Вестмінстерській Конвенції (16 січня 1756) постановили, що Англія не буде допомагати Австрії в разі відновлення конфлікту в Сілезії до тих пір, доки Пруссія буде захищати Ганновер від Франції. Захист Ганновера був необхідний до Великобританії, тому що королі були нащадками Брауншвейг-Люнебург лінії Ганноверів. Великобританія вважала, що з огляду на зростаючу силу Пруссії, було б більш необхідно захищати Ганновер, ніж доручити це Австрії. Між тим, Австрія вирішила повернути Сілезію, так що два союзники виявилися з конфліктуючими інтересами. Марія-Терезія, визнаючи марність ідеї відновлення союзу з Англією, тим самим мала намір зблизити Австрію з Францією, що могло би замінити Великобританію як цінного союзника. Марія Терезія ​​знала, що без потужного союзника, таких як Франція, вона ніколи не може сподіватися повернути Сілезію від Фрідріха.

Перший Версальський договір

Марія Терезія послала міністрів закордонних справ, на чолі яких стояв граф Антон Венцель фон Кауніца, до Франції, щоб створити надійний альянс, який дозволить Австрії повернути Сілезію. Однак, Людовік XV неохоче погоджувався на будь-який договір, представлений Кауніцом. Тільки з появою нової нової агресивної політики щодо Францією з боку Англії, Людовик XV змушений узгодити союзні стосунки з Австрією. Таким чином, Франція вже не бачила, Австрію як безпосереднью загрозу і вступила в оборонний союз із Австрією. У відповідь на Вестмінстерську конвенцію, міністри Луї XV і Кауніц завершили оформлення першого Версальського договору (1 травня 1756 р.), обидві сторони погодилися дотримуватися нейтралітету і забезпечити входження 24 000 війська у випадку нападу на одну з сторін третьою стороною.

Другий Версальський договір

Дипломати Марії Терезії, після забезпечення французького нейтралітету, активно приступили до створення анти-прусської коаліції. Фрідріх II вирішив завдати першого удару вторгнувшись до Саксонії, й почати Семирічну війну (1756—1763). Дії Фрідріха повинні були зменшити бажання Росії підтримувати Австрію (обидві країни раніше вступили в оборонний союз в 1746). Однак, вторгшись до Саксонії, Фрідріх тільки підштовхнув своїх ворогів і Росію, під керівництвом імператриці Єлизавети Петрівни, направити додаткові 80000 військ до Австрії. Через рік після підписання першого договору в Версалі, Франція та Австрія підписали новий наступальний Союзний договір 1 травня 1757 року. В другому Версальському договорі Австрія обіцяла Франції австрійські Нідерланди, але в обмін Марія Терезія отримала б Парму, а також 129000 французьких військ і обіцянкою 12 млн. ліврів на рік доки Сілезія не буде повернута до Австрії.

Наслідки

У результаті цієї дипломатичної революції, Англії і Пруссії зіткнувся Австрії, Франції та Росії. Попри це звернення спілок, проте, основний антагонізм залишився: Пруссії проти Австрії та Англії проти Франції. Всі ці напружені вибухнув під час Семирічної війни", до якого Дипломатична революція вважається прелюдією.

Галерея

• Дійові особи
• 

  Російська самодержиця Єлизавета Петрівна

• 

  Австрійська імператриця Марія Терезія

• 

  Пруський король Фрідріх II

• 

  Людовік XV, король Франції

• 

  Георг II, король Англії

Див. також

• en:Stately quadrille
• Австрійське питання

Джерела

• Російська Вікіпедія