Диференційовний многовид
Диференційовний многовид — локально евклідовий простір, наділений диференціальною структурою. Диференціальні многовиди є природною базою для побудови диференціальної геометрії. Там на диференціальних многовидах вводяться додаткові інфінітезімальні структури — орієнтація, метрика, зв'язність і т. д., і вивчаються ті властивості, пов'язані з цими об'єктами, що є інваріантними щодо групи дифеоморфізмів, зберігаючих додаткову структуру. З другого боку, використання тієї або іншої структури дозволяє досліджувати будову самого диференціального многовиду. Простий приклад - вираз характеристичних класів через кривину диференціального многовиду, наділеного лінійною зв'язністю.
Зміст |
Визначення [ред.]
Нехай X — гаусдорфів топологічний простір. Якщо для кожної точки
знайдеться її окіл U гомеоморфний відкритій множині простору
, то X називається локально евклідовим простором, або топологічним многовидом розмірності n. Пара
, де
— вказаний гомеоморфізм, називається локальною картою X в точці х. Таким чином, кожній точці відповідає набір n дійсних чисел
, що називаються координатами в карті
. Множина карт
називається n-вимірним
-атласом
многовиду X, якщо:
- сукупність всіх
покриває X, 
- для будь-яких
таких, що
, відображення:
є диференційовним класу
;
є відображенням, з відмінним від нуля якобіаном і називається перетворенням координат точки х з карти
в карту 
Два
-атласи називаються еквівалентними, якщо їх об'єднання знову є
-атласом. Сукупність
-атласів розбивається на класи еквівалентності, які називаються
-структурами, при
— диференціальними (або гладкими) структурами, при k = a — аналітичними структурами. Топологічний многовид X, наділений
-структурою називається
-многовидом, або диференційовним многовидом класу
.
Комплексні многовиди [ред.]
Задачі аналітичної і алгебраїчної геометрії приводять до необхідності розгляду у визначенні диференціальної структури замість простору
загальніших просторів
або навіть
, де K — повне недискретне нормоване поле. Так, у випадку
відповідна
-структура,
, неодмінно виявляється аналітичною структурою, вона називається комплексно аналітичною, або просто комплексною, а відповідний диференційовний многовид — комплексним многовидом. При цьому на будь-якому такому многовиді є і природна дійсна аналітична структура.
Сумісні структури [ред.]
На будь-якому аналітичному многовиді існує узгоджена з нею
-структура, і на
-многовиді,
, —
-структура, якщо
. Навпаки, будь-який паракомпактний
-многовид,
, можна наділити аналітичною структурою, сумісною із заданою, причому ця структура (з точністю до ізоморфізму) єдина. Може, проте, трапитися, що
-многовид не можна наділити
-структурою, а якщо це вдається то така структура може бути не єдиною. Наприклад число θ(n)
-неізоморфних
-структур на n-вимірній сфері рівно:
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| n | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |
| θ(n) | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 28 | 2 | 8 | 6 | 992 | 1 |
Відображення [ред.]
Нехай
— неперервне відображення
-многовидів X, Y; воно називається
-морфізмом (або
-відображенням,
, або відображенням класу
) диференційовних многовидів, якщо для будь-якої пари карт
на X і
на Y такої, що
і відображення:
належить класу
. Бієктивне відображення f таке, що воно і f-1 є
-відображеннями, називається
-ізоморфізмом (або дифеоморфізмом). В цьому випадку X і Y і їх
-структури називаються
-ізоморфними.
Підмноговиди і вкладення [ред.]
Підпростір Y n-вимірного
-многовиду X називається
- підмноговидом розмірності m у X, якщо для довільної точки
існують її окіл
і карта
-структури X такі, що
і
індукує гомеоморфізм V на перетин
з (замкнутим) підпростором
; іншими словами, існує карта з координатами
така, що
визначається співвідношеннями
.
Відображення
називається
-вкладенням якщо f(X) є
-підмноговидом в Y, а
—
-дифеоморфізм. Будь-який n-вимірний
-многовид допускає вкладення в
і навіть в
Більш того, множина таких вкладень є всюди щільною у просторі відображень
щодо компактно-відкритої топології. Тим самим, розгляд диференційовних многовидів, як підмноговидів евклідового простору дає один із способів вивчення їх теорії, цим шляхом встановлюються, наприклад, вказані вище теореми про аналітичні структури.
Див. також [ред.]
Посилання [ред.]
- О.Пришляк Диференціальна геометрія : Курс лекцій. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет, 2004. – 68 с.
Література [ред.]
- Понтрягин Л. С, Гладкие многообразия и их применения в теории гомотопий, 2 изд., М., 1976;
- Бурбаки Н., Дифференцируемые и аналитические многообразия. Сводка результатов, пер. с франц., М., 1975;
- де Рам Ж., Дифференцируемые многообразия, пер. с франц., М., 1956;
- Ленг С, Введение в теорию дифференцируемых многообразий, пер. с англ., М., 1967;
- Рохлин В. А., Фукс Д. Б.. Начальный курс топологии. Геометрические главы, М., 1977;
- Уитни X., Геометрическая теория интегрирования, пер. с англ., М., 1960;
- Постников М. М., Введение в теорию Морса, М., 1971;
- Нарасимхан Р., Анализ на действительных и комплексных многообразиях, пер. с англ.. М., 1971;
- Уэллс Р., Дифференциальное исчисление на комплексных многообразиях, пер. с англ., М., 1976;

покриває X, 
таких, що
, відображення:
