Дубровський Кирило Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кирило Дубровський
Кирило Олександрович Дубровський
 Капітан
Загальна інформація
Народження 12 листопада 1998(1998-11-12) (25 років)
Мукачеве, Закарпатська область, Україна
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного і Королівська військова академія в Сандгерсті
Псевдо Лірик
Військова служба
Роки служби 2016 — по сьогодні
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС МВС України
Рід військ Національна гвардія
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль Сандгерсту

Дубровський Кирило Олександрович (нар. 12 листопада 1998) — український військовослужбовець, капітан Збройних Сил України, офіцер 12 бригади спеціального призначення «Азов». Кавалер ордена «За мужність» III ступеня, випускник Королівської військовій академії Сендгерст. Учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дубровський Кирило родом із Закарпаття. Закінчив Національну академію сухопутних військ (2016—2021). У 2019 році був відряджений на навчання до Королівської академії Великобританії (грудень 2019 — грудень 2020)[1][2], котра славиться такими відомими випускниками, як Вінстон Черчилль, Принц Вільям Уельський, Принц Гарі Уельський.

З підліткового віку, Кирило Дубровський був борцем за справедливість та мав активну громадську позицію. Під час Революції гідності, а згодом і анексії Криму, початку війни Росії проти України, ще бувши школярем, Кирило Дубровський зрозумів, що хоче пов'язати своє життя з військовою справою.

2021 році Американський Інститут Джорджа Вашингтона опублікували розлогу статтю[голе посилання], в якій журналіст Олексій Кузьменко писав про те, що Кирило Дубровський був учасником ультраправої організації Centuria[3].

Кирило Дубровський та Антон Совенко, Королівська військова академія Сендгерст
Кирило Дубровський та Антон Совенко, Королівська військова академія Сендгерст, 2021

Сім'я[ред. | ред. код]

Кирило Дубровський походить з династії військових. Зокрема батько Кирила брав участь в українсько-російській війні, дядько в боях за Дебальцеве. Мама Кирила служить в Збройних Силах України.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Кирило Дубровський брав участь у боях за Павлопіль, Гнутове, Талаківку, Маріуполь.

6 грудня 2021 року почав виконувати завдання в зоні ООС в районі Павлополя (село Маріупольського району Донецької області України). З лютого по березень 2022 року, Кирило Дубровський командував взводом морської піхоти, тримаючи оборону Донеччини.

Оборона Маріуполя (2022)[ред. | ред. код]

Бої за Маріуполь
Бої за Маріуполь, 2022

24 лютого 2022 року, взвод морської піхоти під командуванням Кирила Дубровського перебував у Павлополі, пізніше передислокувавшись до села Гнутове. 28 лютого разом зі своїм взводом, Кирило Дубровський увійшов до Маріуполя[4][відсутнє в джерелі].

12 квітня Кирило Дубровський отримав наказ виходити з оточення. 13 квітня, Кирило Дубровський зв'язався з побратимами бригади «Азов», щоб отримати маршрут відступу до Азовсталі з метою об'єднати сили оборони. Проте Старлінк за допомогою якого Кирило Дубровський мав зв'язатись для отримання маршруту згодом заблокували.

Знаю, що вони надіслали тоді маршрут і ходили по «Азовсталі» й чекали, щоб забрати мене. Пізніше у полоні я бачився з ними, вони були поранені. Але тоді командування вирішило йти на прорив і виходити з Маріуполя. Я не знав цього міста, орієнтувався погано. Можливо, було б більше шансів прорватись на територію заводу, аніж вирватись з Маріуполя, але я не знав, як пройти по місту й лишитись непоміченим.

[5]

13 квітня Кирило Дубровський разом з частиною взводу першого окремого батальйону морської піхоти почав вихід з оточеного Маріуполя. Їм вдалось вийти з міста та пройти кілька населених пунктів.

З 15 на 16 квітня зав'язався бій між взводом Кирила Дубровського та російськими розвідниками в ході якого троє побратимів Кирила загинули на місці, сам він отримав кульове поранення обличчя та спини.

16 квітня 2022 року Кирила Дубровського взяли в полон військовослужбовці армії Російської Федерації.

Полон[ред. | ред. код]

Кирило Дубровський під час полону спершу перебував у місті Мангуш (Донецька область) а згодом російські окупанти перевезли його у лікарню Донецька. Після оборони Азовсталі, російські окупанти почали доставляти до Донецька азовців, котрі обороняли Маріупольський гарнізон.

Багато хлопців з «Азовсталі» були «важкі». Ними ніхто особливо не займався. Це був заклад, у якому скоріше не давали померти, аніж лікували. Тим, в кого рани починали гнити, могли колоти антибіотики. Там були хлопець з переломом руки, кістка зросталась неправильно. Був хлопець з розривом барабанних перетинок, він не чув на одне вухо зовсім, іншим — чув відсотків на 30. Лікар до нього не підходив.

[5]

Кирило Дубровський провів у полоні 2,5 місяці — з 15 квітня до початку липня. Був обміняний 29 червня 2022 року.

Після звільнення з полону та лікування, Кирило Дубровський вступив до 12 бригади спеціального призначення «Азов».

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Навчання у британській військовій академії: інсайд від українського курсанта. (15 січня 2021).
  2. Навчання у британській військовій академії: інсайд від українського курсанта. (16 січня 2021).
  3. У США заявили, що в українській військовій академії виявили осередок ультраправої організації CENTURIA. 28 вересня 2021.
  4. 86 днів Маріуполя. Літопис оборони.
  5. а б Пунтус, Марія (2 вересня 2022). Ми не маємо уподібнюватись ворогу: командир взводу морської піхоти Лірик про службу і полон.
  6. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №796/2022.
  7. Глава держави підписав указ про відзначення державними нагородами захисників України. (23 Листопада 2022).

Посилання[ред. | ред. код]