Дугельний Григорій Макарович

Грицько Макарович Дугельний
Народження	20 листопада 1893(1893-11-20) Зіньківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть	23 листопада 1921(1921-11-23) (28 років) м. Базар, Базарська вол., Овруцький повіт, Волинська губернія
Національність	українець
Країна	УНР
Приналежність	Армія УНР
Освіта	1907-1914 - Полтавське реальне училище, залізничний напрямок по механіко-технічному розряду; 1914-1915 - Олександрівське військове училище
Звання	Штабскапітан  Підполковник
Командування	командир 31-го пішого Роменського полку військ Директорії УНР (грудень 1918 - січень 1919 рр.); командир 25-го (1-го) Залізничного полку Дієвої армії УНР (з 26 червня 1919 р. і до листопада 1919 р.); командир 1-ого флотського півекіпажа, куреня Морської піхоти (з 07 листопада по 21 листопада 1920 р.); командир комендантської сотні 4-ї Київської дивізії Армії УНР.
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-радянська війна (Перший зимовий похід) (Другий зимовий похід)
Нагороди	Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня Орден Святого Георгія Хрест Симона Петлюри

Грицько Макарович Дугельний (* 20 листопада 1893, Зіньківський повіт, Полтавська губернія — † 23 листопада 1921, містечко Базар, Базарська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія) — підполковник Армії УНР.

Життєпис

Походив із козаків Полтавської губернії. Народився 20 листопада 1893 року на батьківському хуторі між Зіньковим і Млинами (після кампанії розкуркулювання хутір був знищений). Закінчив Полтавське реальне училище як інженер залізничного напрямку по механіко-технічному розряду, Олександрівське військове училище (1 лютого 1915).

25 лютого 1915 р. прибув на поповнення до 190-го піхотного Очаківського полку, в його складі брав участь у Першій світовій війні. 7 березня 1917 року був переведений до 238-го запасного полку. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан. Учасник Української революції. Розстріляний під с. Базар Базарської вол. Овруцького пов. Волинської губ 23 лютого 1921 року.

Поранення

23 листопада 1916 року - Румунський фронт, залишився у строю.

Квітень 1917 року - з контузією, Румунський фронт, лікувався в Одесі, вдома у батьків.

15 лютого 1920 року - бій в Золотоноші, Перший Зимовий похід; залишався на лікуванні у місцевих селян.

17 листопада 1921 року - бій біля с. Малі Міньки, Другий Зимовий похід. Схоплений важкопораненим біля с. Звіздаль Христинівської вол. Овруцького пов. Волинської губ.

Нагороди

Нагородження орденом Св.Анни 3 ступеня.

В «Журнале военных действий» 190-го полку на сторінці 60 за  25 травня 1916 року є запис про нагородження підпоручика Дугельного орденом Св. Анни 3 ступеня.

Вже 20 листопада 1916 року Дугельного «височайшим наказом» нагороджено орденом Св. Рівноапостольного князя Володимира 4 ступеня з мечами і бантом «за відмінну службу у справах з ворогом» про що повідомив журнал «Русский Инвалид» №297.

Запис в полковому журналі воєнних дій за 25 січня 1917 року стосується нагородження «височайшим указом» вже поручика Г. Дугельного орденом Св. Станіслава 3 ступеня з мечами і бантом.

У квітні 1917 року був поранений та контужений, нагороджений солдатською відзнакою Святого Георгія IV ступеня.

29 листопада 1937 р. підполковник Дугельний в числі 359 героїв Базару посмертно був нагороджений Хрестом Симона Петлюри під № 2001.

Участь в Українській революції

З грудня 1918 р. командир 31-го пішого Роменського полку військ Директорії. У січні 1919 р. з кадрами 31-го Роменського полку влився до складу Залізнично-Технічного корпусу Дієвої армії УНР. Помічник командира 1-го Залізнично-Технічного полку Дієвої армії УНР. З 26 червня 1919 р. і до листопада 1919 р. — командир 25-го (1-го) Залізничного полку Дієвої армії УНР.

В боях 15 лютого 1920 року в Золотоноші під час Першого Зимового Походу Дугельний Грицько Макарович знову був поранений та залишився на окупованій більшовиками території. 21 жовтня 1920 р. прибув у розпорядження штабу Армії УНР з території, зайнятої більшовиками.

З 7 листопада 1920 р. — помічник начальника Морської фльоти і командир куреня Морської піхоти.

Учасник Другого Зимового походу: командир комендантської сотні. Був важко поранений в останньому бою під селом Малі Міньки 17 листопада 1921 р.

Реабілітація

Реабілітували підполковника Г.М.Дугельного лише 12 березня 1998 р. за незалежної України.

Вшанування пам'яті

• Його ім'я вибите серед інших на Меморіалі Героїв Базару.

Джерела

• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
• Коваленко Сергій. Дугельний Григорій Макарович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
• ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923
• Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
• Журнал военных действий 190-го Очаковского полка.//https://gwar.mil.ru/documents/view/?id=51502500
• Григорій Дугельний: полтавець, засновник морської піхоти України //https://np.pl.ua/2023/06/hryhoriy-duhelnyy-poltavets-zasnovnyk-morskoi-pikhoty-ukrainy/