Діоксид кремнію

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дюни з піску(SiO2)

Диокси́д кре́мнію (кремнезем, SiO2)  (рос. диоксид кремния, кремнезем, англ. silica, нім. Siliziumdioxid n) — сполука ковалентної природи.

Загальний опис[ред.ред. код]

Найвідоміший мінерал - кварц, що має вигляд безбарвних кристалів із tпл 1713—1728 °C та високою твердістю і міцністю. При високих температурах діокси́д кре́мнію існує в молекулярному вигляді. Молекула SiO2 має лінійну форму, довжини зв'язків Si-O 1.495 Å. Є надзичайно реакційноздатною, тому зафіксована лише спектроскопічно. Втім, методами матричної ізоляції зафіксовано димер (SiO2)2 та тример (SiO2)3, що мають, відповідно, симетрії D2h та D3h.

Кремнезем – один з найважливіших і найпоширеніших мінералів кремнію. Формула: SiO2. У природі буває у вигляді кварцу, гірського кришталю тощо. Крім того під терміном кремнезем часто розуміють будь-яку поліморфну модифікацію діоксиду кремнію.

Діоксид силіцію зустрічається в природі головним чином у вигляді мінералу кварцу. Це дуже тверда речовина з температурою плавлення 1728°С. Великі прозорі і безбарвні кристали природного кварцу називають гірським кришталем. Кварц входить до складу багатьох гірських порід, наприклад граніту, гнейсу тощо. Звичайний пісок складається з дрібненьких кристалітів кремнезему. Пісок, що складається з чистого кварцевого скла, зветься кварцевим і використовується в промисловості, зокрема, для добування металічного кремнію. У чистому вигляді пісок має білий колір, але здебільшого він буває забарвлений домішками сполук заліза в жовтуватий колір.

Інколи діоксид силіцію зустрічається в природі в аморфному стані. Таку речовину називають трепелом, або інфузорною землею. Місцями трепел утворює значні поклади, які виникли з залишків деяких водоростей, до складу яких входить діоксид силіцію.

У хімічному відношенні діоксид силіцію є кислотним оксидом — ангідридом силікатної кислоти H2SiO3. Однак з водою SiO2 безпосередньо не взаємодіє, тому силікатну кислоту можна одержати лише посереднім шляхом. Кислоти на SiO2 теж не діють, за винятком фторидної кислоти, яка дуже енергійно реагує з ним :

SiO2 + 4HF = SiF4↑ + 2H2O

З основними оксидами і твердими лугами при високій температурі SiO2 утворює солі, які називають силікатами, наприклад:

SiO2 + CaO = CaSiO3

Здатен відновлюватись до моноксиду кремнію при взаємодії з вугіллям чи чистим кремнієм:

SiO2 + C = SiO + CO

Використання[ред.ред. код]

Діоксид кремнію є природним ізолятором у кремнієвій мікроелектроніці. Тонка плівка діоксиду кремнію утворюється на поверхні напівпровідника при контакті з повітрям і створює необхідні для транзисторів діелектричні шари. Аморфний непористий діоксид кремнію застосовується в харчовій промисловості в якості допоміжної речовини E551, що перешкоджає злежуванню та грудкуванню, парафармацевтиці (зубні пасти), у фармацевтичній промисловості в якості допоміжної речовини (внесений до більшості Фармакопей), а також дієтичної добавки або лікарського препарату як ентеросорбенту[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Энтеросорбенты: против отравлений. «Фармацевтический вестник» №8 (668) Март 06, 2012 г.

Джерела[ред.ред. код]