Еме Жаке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Еме Жаке
Aime Jacquet.jpg
Особові дані
Дата народження 27 листопада 1941(1941-11-27) (73 роки)
Місце народження Сай-су-Кузан,
Франція Франція
Зріст 182 см
Позиція Півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1960—1973
1973—1976
Всього
Франція «Сент-Етьєн»
Франція «Ліон»
176 (25)
26 (2)
202 (27)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1968 Франція Франція 2 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1976—1980
1980—1989
1989—1990
1990—1991
1993—1998
Франція «Ліон»
Франція «Бордо»
Франція «Монпельє»
Франція «Нансі»
Франція Франція
Звання, нагороди
Нагороди
Офіцер ордена Почесного легіону

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Еме́ Жаке́ (фр. Aimé Jacquet; * 27 листопада 1941 року, Сай-су-Кузан, Франція) — французький футбольний тренер і колишній футболіст. Був головним тренером збірної Франції, коли вона перемогла на чемпіонаті світу 1998 року.

Ігрова кар'єра[ред.ред. код]

Еме Жаке народився в Сай-су-Кузан, департаменті Луара. Він почав свою кар'єру як аматор у місцевому клубі «УС Кузан», поки працював на фабриці. Завдяки скаутам з «Сент-Етьєна», які привели його до клубу 1959 року, став займатись футболом професійно. Через рік Жаке підписав свій перший професійний контракт з «Сент-Етьєном». За тринадцять років перебування в одній з найуспішніших команд того часу Еме виграв п'ять чемпіонських титулів та три кубка Франції. Він також починав грати за національну збірну, але кар'єра в ній не склалась, тому він провів лише два матчі. 1973 року Жаке покинув «Сент-Етьєна» та перейшов до регіонального суперника, у ліонський «Олімпік», де через три роки завершив свою кар'єру як гравець.

Тренерська кар'єра[ред.ред. код]

Початок[ред.ред. код]

Протягом чотирьох років Жаке працював з «Ліоном», де закінчив свою ігрову кар'єру. 1980 року очолив «Бордо», з яким за дев'ять років виграв три чемпіонства та два кубка країни, а також двічі доходив до півфіналів європейських турнірів. З 1989 по 1991 роки працював у скромніших клубах: «Монпельє» та «Нансі».

1992 року Жаке було призначено помічником тренера національної збірної Франції Жерара Ульє. Після того як збірна не пройшла кваліфікацію на чемпіонат світу 1994 року, Еме було тимчасово призначено виконуючим обв'язки головного тренера. Після вдалої серії товариських матчів, зокрема перемоги на Італією в Неаполі в лютому 1994 року, Жаке було надано статус головного тренера збірної.

Жаке обрав капітаном команди Еріка Кантона, який у той час добре виступав у англійській Прем'єр-лізі. Але в січні 1995 року Кантона вдарив вболівальника «Крістал Пелес», за що його на рік дискваліфікували від міжнародних матчів. Так як Ерік був один зі ключових гравців команди, Жаке змушений був оновлювати склад збірної, запрошуючи молодих гравців, серед яких були Зінедін Зідан, Ліліан Тюрам, Крістіан Карембьо. Деякі вболівальник були незадоволені діями наставника збірної, але тим не менш команда кваліфікувалась на чемпіонат Європи 1996 року.

На турнірі Франція дійшла до чвертьфіналу, поступившись Чехії в серії післяматчевих пенальті[1], що показало, що в команди є майбутнє і без ветеранів, таких як Ерік Кантона, Жан-П'єр Папен і Давід Жинола. Гарний виступ на чемпіонаті дозволив Жаке привернути до себе прихильність ЗМІ та вболівальників [2].

Чемпіонат світу 1998[ред.ред. код]

Під час товариських матчів після Євро-1996 збірна Франції показувала занадто оборонний футбол, за що її та головного тренера одразу почали критикувати, говорячи, що в такої команди немає шансів на майбутньому чемпіонаті світу. Жаке ігнорував напади преси, зосередившись на вдосконаленні гри збірної.

Недовіра до головного тренера збірної продовжувала збільшуватись. У травні 1998 року замість списку з двадцяти двох чоловік, які б мали грати на чемпіонаті світу, Еме дав список з двадцяти восьми футболістів. Після чого щоденна газета «L'Équipe» написала, що Жаке не той тренер, що може привести команду до перемоги.

Однак з початком кваліфікаційного раунду до світової першості стало зрозуміло, що гра збірної добре налагоджена, і, незважаючи на травми та дискваліфікації, була стабільною. 12 липня 1998 року у фіналі чемпіонату світу Франція впевнено перемогла Бразилію з рахунком 3-0 [3].

Увечері в день перемоги Жаке оголосив, що покидає місце головного тренера збірної. Замість цього він став технічним директором команди. На цій посаді він пробув до 31 грудня 2006 року, аж поки його не замінив Жерар Ульє.

Зараз Жаке офіційно знаходиться на пенсії. У Сай-су-Кузан, його рідному місті, названо стадіон його іменем. У червні 2009 року він оголосив про свою підтримку місту Аннесі в боротьбі за проведення Олімпійських ігор 2018 [4].

Статистика[ред.ред. код]

Чемпіонат Ліга Кубок Континент. змаг. Всього
Сезон Клуб Ліга Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Франція Ліга Кубок Франції Європа Всього
1960/61 Сент-Етьєн Ліга 1 2 0
1961/62 0 0
1962/63 Ліга 2 2 1
1963/64 Ліга 1 2 0
1964/65 3 0
1965/66 27 2
1966/67 36 5
1967/68 35 3
1968/69 31 3
1969/70 23 4
1970/71 0 0
1971/72 2 1
1972/73 29 3
1973/74 Ліон Ліга 1 15 2
1974/75 7 0
Країна Франція 214 24
Всього 214 24
Збірна Франції
Роки Ігри Голи
1968 2 0
Всього 2 0

Досягнення[ред.ред. код]

Як гравець[ред.ред. код]

«Сент-Етьєн»

Як тренер[ред.ред. код]

«Бордо»
Збірна Франції

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Протокол матчу Чехія-Франція (англ.)
  2. FourFourTwo Great Footballers: Eric Cantona 198. (англ.)
  3. World Cup 1998 (англ.)
  4. JO2018 - Début de campagne pour Annecy (фр.)
  5. «France honors World Cup winners - Government gives Legion of Honor to players, coaches». CNN/SI. 1 September 1998. Процитовано 2006-07-20.  (англ.)
  6. «Décret du 13 juillet 1998 portant promotion et nomination». JORF 1998 (161). 1998-07-14. с. 10831. PREX9801876D. Процитовано 2009-03-08.  (фр.)
  7. «Décret du 31 décembre 2006 portant promotion et nomination». JORF 2007 (1). 2007-01-02. с. 8. PREX0609790D. Процитовано 2009-03-08.  (фр.)

Посилання[ред.ред. код]