Еміль Бутру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еміль Бутру
фр. Émile Boutroux
Ім'я при народженні фр. Étienne Émile Marie Boutroux
Народився 28 липня 1845(1845-07-28)[1][2][…]
Монруж
Помер 22 листопада 1921(1921-11-22)[1][4][…] (76 років)
Париж[4]
Поховання цвинтар Монпарнас[5]
Країна  Франція
Діяльність філософ, викладач університету, історик, історик філософії
Alma mater Вища нормальна школа
Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Ліцей Генріха IV
Галузь філософія релігії[6], філософія науки[6], історія філософії[6] і перекладацтво[d][6]
Заклад Паризький університет
Посада seat 32 of the Académie françaised
Вчителі Félix Ravaisson-Molliend і Jules Lachelierd
Відомі учні Анрі Бергсон
Аспіранти, докторанти Еміль Дюркгайм
Abel Reyd
Членство Французька академія
Угорська академія наук
Академія моральних і політичних наук
Національна академія дей-Лінчей
Російська академія наук
Прусська академія наук
Брати, сестри Léon Boutrouxd
У шлюбі з Aline Boutrouxd
Діти Pierre Boutrouxd
Нагороди

CMNS: Еміль Бутру у Вікісховищі

Етьєн Еміль Марі Бутру (фр. Étienne Émile Marie Boutroux; 28 липня 1845, Монруж, Франція — 22 листопада 1921, Париж) — французький філософ і історик філософії. Представник спіритуалізму. Його вчення вплинуло на таких мислителів як Бергсон, Блондель, Брюнсвік, Марешаль.

У 1865 році вступив до Вищої педагогічної школи, де був учнем Ж. Лашельє, отримав ступінь агресії з філософії (1868). Два роки провів у Гейдельберзі, прослухав курс Едуарда Целлера з історії філософії.

Після повернення до Франції з 1871 року викладав філософію в ліцеї міста Кан.

У 1874 році захистив докторські дисертації: «Про випадковість законів природи» (De la contingence des lois de la nature) і «Про вічні істини у Декарта» (De veritatibus aeternis apud Cartesium).

З 1875 викладав в університеті Монпельє, з 1876 — в Нормальній школі Нансі, після — в Еколь Нормаль Сюпер'єр і з 1886 — в Сорбонні.

Член французької Академії моральних та політичних наук (1898; секція філософії, крісло 3), італійської Академії деї Лінчеї (1905), Французької академії (1912). Почесний член Угорської академії наук (1913). Членкор Британської академії (1907), Берлінської академії наук (1908—1916).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]