Філософія науки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Філософія науки — розділ філософії, який вивчає поняття, границі і методологію науки. Разом з тим, існують більш спеціальні розділи філософії, наприклад: філософія математики, філософія біології, філософія фізики тощо.

  • Як напрямок філософія науки представлена оригінальними концепціями, які пропонують різні моделі розвитку науки та епістемології. Вона зосереджена на виявленні ролі і значимості науки, характеристик когнітивної, теоретичної діяльності.
  • Як філософська дисципліна філософія науки поряд з філософією історії, логікою, методологією, культурологією виникла як необхідність осмислити соціокультурні функції науки в умовах НТР. Ця молода дисципліна заявила про себе тільки у другій половині XX ст. У той же час, напрямок "філософія науки" виник на сто років раніше.

Зміст

[ред.] Предмет

Предметом філософії науки є загальні закономірності і тенденції наукового пізнання, як особливої діяльності по творенню нових наукових знань, взятих у їх історичному розвитку і розглядуваних у історично змінному соціокультурному контексті.

[ред.] Основні напрямки філософії науки

Попередницею філософії як науки є гносеологія XVII—XVIII ст., в центрі якої було осмислення суті наукового знання і методів його одержання. Гносеологічні питання були центральною темою класичного етапу філософії Нового часу — від Рене Декарта і Джона Локка до Іммануїла Канта. Як окремий напрямок філософія науки сформувалася у XIX ст. У її розвитку виділяють декілька етапів.

[ред.] Позитивізм

Позитивізм у своєму розвитку проходить ряд стадій - перший позитивізм, другий позитивізм (емпіріокритицизм) і третій позитивізм (логічний позитивізм, неопозитивізм). Загальна їх риса - емпіризм, який виходить від Ф. Бекона, та неприйняття метафізики, під якою позитивісти розуміють класичну філософію Нового часу — від Декарта до Гегеля). Крім того, для позитивізму характерний однобічний аналіз науки: вважається, що наука суттєво впливає на культуру людства, в той час, як сама вона підпорядкована тільки своїм внутрішнім законам і не піддається впливові соціальних, історичних, естетичних, релігійних та ін. чинників.

[ред.] Постпозитивізм

Постпозитивізм — збірна назва багатьох різних концепцій, у чомусь близьких, а в чомусь протилежних. Всі вони виникли як спроби покращити позитивізм.

[ред.] Критичний раціоналізм К. Поппера

Замість процедури верифікації, яка займає центральне місце в концепції логічних позитивістів, Карл Поппер увів процедуру фальсифікації.

[ред.] Концепція дослідницьких програм І. Лакатоша

Сам Лакатош, (учень Поппера), називав свою концепцію «удосконаленим фальсифікаціонізмом». Він увів поняття дослідницької програми, що дозволило більш реалістично описати історію науки. За Поппером, при появі фальсифікуючого прикладу теорія повинна бути відкинута. У концепції ж Лакатоса розглядається не окрема теорія, а їх група — «дослідницька програма» — яка складається з жорсткого незмінного ядра і захисного пояса додаткових гіпотез. При появі фальсифікуючого факту ядро зберігається, а захисний пояс змінюється.

[ред.] Концепція історичної динаміки науки Т. Куна

Томас Кун увів у філософію науки такі поняття, как наукова парадигма, наукове співтовариство, нормальна наука і наукова революція. За Куном, розвиток науки відбувається стрибками.

[ред.] «Анархістська епістемологія» Пола Фейєрабенда

Основний принцип Пола Фейєрабенда — «anything goes» (все дозволено).

[ред.] Література

[ред.] Інтернет-ресурси

[ред.] Дивись також

Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B8
Особисті інструменти