Енгельгардт Василь Павлович
| Василь Павлович Енгельгардт | |
| Василий Павлович Энгельгардт | |
 |
|
| Народився | 17 (29) липня 1828 Смоленськ |
|---|---|
| Помер | 6 травня 1915 (86 років) |
| Місце проживання | Дрезден |
| Громадянство | Російська імперія |
| Галузь наукових інтересів | астрономія |
| Вчене звання | член-кореспондент РАН |
Василь Павлович Енгельгардт (рос. Василий Павлович Энгельгардт; 16 (29) липня 1828 -1915) — російський астроном і громадський діяч.
Зміст |
Біографія [ред.]
Виходець з відомого дворянського роду Енгельгардтів. У 1847 закінчив Петербурзьке училище правознавства, після чого служив у 1-му і 5-м департаментах Урядового сенату. У 1853 вийшов у відставку і присвятив себе заняттям астрономією.
У 1875 оселився в Дрездені, де на власні кошти в 1879 побудував Велику обсерваторію, в якій одноосібно, без помічників пропрацював до 1897. Основні роботи Енгельгардта присвячені дослідженням комет, астероїдів, туманностей і зоряних скупчень. У 1879-1894 виконав спостереження 50 комет і 70 астероїдів. C 1883 досліджував туманності й зоряні скупчення, склав каталог понад 400 туманностей. Починаючи з 1886, спостерігав 829 зір каталогу Брадлея з метою виявлення у них зірок-супутників.
В кінці 1890-х років через погіршення стану здоров'я Енгельгардт відійшов від практичних спостережень і передав все обладнання Великої обсерваторії в дар Казанському університету, ректором якого був його друг Д.І.Дубяго. Нова обсерваторія Казанського університету, оснащена інструментами Енгельгардта, була відкрита в 1901 і з 1903 по 1931 називалася Енгельгардтовскою. До кінця життя Енгельгардт брав активну участь у будівництві та організації роботи нової обсерваторії, а в своєму заповіті передав Казанському університету все своє майно і капітал на розвиток обсерваторії.
У 1889 обраний почесним доктором Казанського університету, в 1890 — членом-кореспондентом Російської академії наук.
Громадська діяльність [ред.]
Протягом багатьох років Енгельгардт збирав матеріали з російської історії і передавав свої колекції Росії.
Був близьким другом М.І.Глінки. Після кончини Глінки в Берліні в лютому 1857, Енгельгардт у травні того ж року організував перенесення його праху на батьківщину, на Тихвінське кладовище. Крім того, Енгельгардт передав своє зібрання рукописів Глінки Публічній бібліотеці в Петербурзі, поклавши цим основу архіву композитора, а також видав партитури опер М.І.Глінки та інших його симфонічних творів. Згодом, на прохання В.В.Стасова Енгельгардт написав спогади про М.І.Глінку і О.С.Даргомижського.
В кінці 1890-х, відійшовши від астрономічних досліджень, Енгельгардт займався збором матеріалів про Швейцарський похід О.В.Суворова, які передав Суворовському музею в Петербурзі. Колекції матеріалів були зібрані Енгельгардтом до 100-річчя Вітчизняної війни 1812 року.
Велику цінність являє також листування Енгельгардта з відомими діячами культури (з М.І.Глінкою, Ф.Лістом, Г.Бюловим, знаменитим мистецтвознавцем В.В.Стасовим, його колишнім товаришем по училищу правознавства)[1].
Увічнення пам'яті [ред.]
- Ім'я Енгельгардта носить астрономічна обсерваторія Казанського університету;
- У 1970 рішенням XIV з'їзду Міжнародного астрономічного союзу ім'я Енгельгардта було присвоєно кратеру на Місяці.
Публікації [ред.]
- Observations astronomiques, faites par V. d 'Engelhardt a son Observatoire a Dresde. / / Dresde, 1886-1895
Виноски [ред.]
Посилання [ред.]
- Воронцов-Вельяминов Б. А. Очерки истории астрономии в России. — М., Физматгиз, 1956
- Профиль Василия Павловича Энгельгардта на офіційному сайті РАН
- Энгельгардт Василий Павлович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб.: 1890—1907
- И.Г. Колчинский, А.А. Корсунь, М.Р. Родригес (1977). «Энгельгардт Василий Павлович». Астрономы (Биографический справочник) [Астрономи (Біографічний довідник)] (російською). на сайте Астронет. Київ: «Наукова думка».
