Жозеф Фуше

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жозеф Фуше
Жозеф Фуше

Міністр поліції Франції
Час на посаді:
20 липня 1799 — 26 вересня 1815

Міністр внутрішніх справ
Час на посаді:
29 червня 1809 — 1 жовтня 1809

Народився 21 травня 1759(1759-05-21)
Ле-Пельрен, Нант
Помер 26 грудня 1820(1820-12-26) (61 рік)
Трієст, Австрія
Громадянство Французьке, Австрійське
Дружина Бон-Жан Куако
Габріела-Ернестина де Кастеллан-Мажестре
Діти Ньєвр
Жозеф-Ліберте
Арманд
Атанас
Жозефіна-Людмила
Професія Політик
Релігія Католицизм

Жозе́ф Фуше́, Герцог Отрантський (фр. Joseph Fouché, duc d'Otrante), (*21 травня 1759, Ле-Пельрен, поблизу Нанта — †26 грудня 1820, Трієст) — французький політичний і державний діяч. Учасник Французької революції, був міністром поліції в декількох урядах Франції.

Біографія[ред.ред. код]

Здобув духовну освіту. У 1791 р. став членом Якобінського клубу у Нанті. Обраний у 1792 р. до Конвенту, спочатку був близький до жирондистів, потім приєднався до якобинців. Голосував за страту Людовика XVI. На посаді комісара Конвенту у деяких департаментах Франції, проявив крайню жорстокість при придушенні контрреволюційних заколотів, страчував часом навіть невинних. Активно проводив політику дехристиянізації Франції. Виключений з Якобинського клубу в липні 1794 р. Був одним з організаторів і керівників термідоріанського перевороту 28 липня 1794 р. В період Директорії 1795-1799 рр. обіймав дипломатичні посади; у серпні 1799 р. був призначений міністром поліції. Зрадивши Директорії, підтримав Наполеона Бонапарта в здійсненні державного перевороту 18 брюмера (9-10 листопада 1799 р.). Залишившись на посту міністра поліції, створив розгалужену систему політичної розвідки і шпигунства, став одним з впливових діячів держави. Наполеон, стурбований могутністю Фуше, ліквідовував у 1802 р. міністерство поліції, але Фуше продовжував неформально виконувати обов'язки голови тайної поліції, брав участь в розкритті змов антинаполеонівської опозиції. У 1804 р. міністерство поліції було відновлене, і Фуше був призначений міністром. У 1809 р. отримав титул герцога Отрантського і значний маєток. В кінці правління Наполеона вступив в таємні перемови з противниками режиму; був викритий Наполеоном в подвійній грі і у 1810 р. був відправлений у відставку. У 1813-1814 рр. був призначений губернатором Іллірійських провінцій. Після краху імперії Наполеона опинився в серед гарячих прибічників Бурбонів, однак в період «Ста днів» (1815 р.) знову перейшов на бік Наполеона і втретє став міністром поліції. Після другого зречення Наполеона очолив Виконавчу комісію Тимчасового уряду і зрадивши Наполеонові, займався підготовкою 2-ої реставрації Бурбонів. Після повернення до влади Людовика XVIII був призначений міністром поліції, але на вимогу ультрароялістов був усунений з цієї посади у 1815 р. і направлений послом до Дрездену. Після декрету 1816 р. про вигнання з Франції «царевбивць» (дія якого поширювалася і на участь Фуше у страті Людовика XVI) втратив посаду посла, виїхав до Трієсту, де прийнявши австрійське підданство, провів остаток життя і помер 26 грудня 1820 р.

На посаді міністра[ред.ред. код]

Сім'я[ред.ред. код]

Перший раз одружився 16 вересня 1792 р. на дочці нантського адвоката Бон-Жан Куако. У шлюбі народилося п'ятеро дітей:

  • Ньєвр Фуше 1793 - 1794
  • Жозеф-Ліберте Фуше 1796 - 1862 — 2-ий герцог Отрантський
  • Арманд Фуше 1800 - 1878 — 3-ій герцог Отрантський
  • Атанас Фуше 1801 - 1886 — 4-ий герцог Отрантський
  • Жозефіна-Людмила Фуше 1803 - 1893

Після смерті першої дружини оженився вдруге у 1818 р. на Габріелі-Ернестині де Кастеллан-Мажестре, котра була молодше Фуше на 30 років. Дітей у шлюбі не було.

Посилання[ред.ред. код]

Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.