Жук-олень

Lucanus cervus (м. Харків, Лісопарк, ботанічна пам'ятка місцевого значення «Сокольники-Помірки»)

Жук-олень (Lucanus cervus) — найвідоміший вид з родини рогачів (Lucanidae), він є найбільшим з твердокрилих фауни Украйни. Живе в дуплах старих та мертвих дерев в лісах та лісопосадках. Лісове господарство, зменшуючи кількість старих та мертвих дерев в лісах, знищує також місця знаходження цих комах, як і багатьох інших ксилобіонтів. Колись жук-олень був звичайним видом по всій Європі, тепер же його популяція постійно зменшується. Вид відносять до тих, яким загрожує вимирання. В Україні вид також внесено до Червоної книги.

Особливості екології

Самка Lucanus cervus має набагато менші мандибули, ніж самець

Імаго з'являються в травні, літ до початку серпня, переважно ввечері. Самки відкладають яйця на гниючу деревину. Личинки сліпі, С-подібні. Живляться гниючою деревиною стовбурів дерев. Тіло личинки кремового кольору прозоре з помаранчевими ногами та головою. За допомогою ніг личинки здатні стрекотати, що забезпечує їх комунікацію між собою. Личинки линяють декілька разів, та перетворюються на лялечку. Тривалість личинкової стадії 4-6 років.

Самці та самиці відрізняються за розмірами мандибул, що дозволяє дуже легко їх розрізняти.

Джерела

• В.М. Єрмоленко, Б.М. Васько Жук-олень // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова — К.: Глобалконсалтинг, 2009