Рогачі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рогачі
Рогач малий, Dorcus parallelipipedus (Linnaeus, 1758)
Рогач малий, Dorcus parallelipipedus (Linnaeus, 1758)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Polyphaga
Надродина: Скарабеоїдні (Scarabaeoidea)
Родина: Рогачі (Lucanidae)
Latreille, 1804
Підродини
Aesalinae
Lampriminae
Lucaninae
Syndesinae
Protolucaninae
Ceruchitinae
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Lucanidae
EOL: 2655184
ITIS logo.jpg ITIS: 114487
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 41105
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lucanidae

Рогачі́ або Гребеневу́сі (лат. Lucanidae Latreille, 1804 ) —- родина з ряду жуків, яка налічує близько 1200 видів. Особливістю родини є наявність колінчастих гребенястих вусиків, які не утворюють булави. Для самців багатьох видів характерна гіпертрофія щелеп, які нагадують роги, звідки і походить українська назва родини. Пліній Старший зауважував, що Нігідій назвав жуків-оленів lucani за назвою Луканії - області Італії, де їх використовували в якості амулетів. Найвідомішим видом є жук-олень, який зустрічається на більшій частині території Європи. Великі жуки, близько 5 см завдовжки, деякі — до 8 см.

Морфологія[ред.ред. код]

Імаго[ред.ред. код]

Особливо типова будова мандибул (щелеп), які у самців більшості видів добре розвинені і забезпечені відростками і зубцями. У самиць мандибули розвинені значно менше.

Довжина тіла від 10 до 115 мм. Більшість темного, чорного, коричневого, бурого забарвлення, проте ряд тропічних видів забарвлені в помаранчеві і зелені кольори, або мають металевий, золотистий блиск. Вусики відносно довгі, їх кінцеві членики зближені слабо і утворюють булаву; булава гребінчаста.

Серед тропічних рогачів багато володіють дуже химерною формою, великими розмірами і яскравим забарвленням.

Личинка[ред.ред. код]

Личинки рогачів С-подібні, з темною головою і м'яким білим тілом, що складається з 13 сегментів. Вони розвиваються в гниючій деревині - в колодах, пнях, дуплах, де живляться за рахунок перегною або детриту рослинного походження.

Лялечка[ред.ред. код]

Біологія та життєві цикли[ред.ред. код]

Систематика[ред.ред. код]

Всього налічується понад 1000 видів рогачів.

Філогенія[ред.ред. код]

Походження[ред.ред. код]

Екологія[ред.ред. код]

Консортивні зв'язки[ред.ред. код]

Рогачів приваблює сік, що витікає з поранених дерев. При наближені небезпеки, жуки зазвичай завмирають, що робить їх гарними фотооб'єктами. Личинки живуть у відмерлій деревині, якою переважно і живляться. Тіло личинок кремового кольору з прозорими верхніми покривами. Личинкова стадія у деяких видів триває до п'яти років.

Роль у екосистемах[ред.ред. код]

Шкодочинність[ред.ред. код]

Розповсюдження[ред.ред. код]

Більшість видів зустрічається в тропічних лісах з теплими кліматом і достатком гнилої деревини найрізноманітніших порід дерев.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Англійська та німецька версії