Заболотний Аркадій Мусійович
| Заболотний Аркадій Мусійович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-майор  Генерал-хорунжий | ||||||
 | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
| Народження |
7 січня 1870 Остер, Чернігівська губернія,  Російська імперія | |||||
| Смерть |
18 квітня 1928 Белград, Королівство Югославія | |||||
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР | |||||
| Національність | українець | |||||
| Військова служба | ||||||
| Роки служби |
1890–1918 Російська імперія 1918–1919 УНР | |||||
| Приналежність |
УНР | |||||
| Вид ЗС |
 Армія УНР | |||||
| Формування | 4-й Київський корпус | |||||
| Війни / битви |
Російсько-японська війна Перша світова війна Радянсько-українська війна | |||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||
| ||||||
Заболотний Аркадій Мусійович (7 січня, 1870, місто Остер, Чернігівська губернія — 18 квітня, 1928, місто Белград, Королівство Югославія) — генерал хорунжий Української Держави[1], військовий діяч Російської імператорської армії та армії Української Народної Республіки, учасник Російсько-японської війни, учасник Першої світової війни[2].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 7 січня 1870 року у місті Остер Чернігівської губернії. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (1894), з 1890 року підпоручик на військовій службі у 32-му піхотному Кременчуцького полку.
Брав участь у Російсько-японській війні. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1904), служив на штабових посадах у Київській військовій окрузі. Одружився з Марією Михайлівною Невеженою, уродженкою міста Києва з купецької родини.
Протягом 1904-1905 років бере участь у Російсько-японській війні, з березня 1905 року — обер-офіцер особливих доручень при штабі 21-го армійського корпуса. З 6 вересня 1908 року — викладач Чугуївського піхотного юнкерського училища. 3 25 березня 1912 — полковник, а 5 серпня 1912 — старший ад'ютант штабу Київської військової округи. Брав участь у Першій світовій війні. У 1916–1917 — командир 35-го піхотного Брянського полку. З 10 жовтня 1917 — генерал-майор, начальник штабу 26-го армійського корпусу. Спадковий дворянин.
З листопада 1917 року — начальник 78-ї піхотної дивізії, яка під його керівництвом була українізована. 14 січня 1918 року обраний українською армійською радою головнокомандувачем 9-ї армії Української Народної Республіки. З 12 жовтня 1918 року — начальник штабу 4-го Київського корпусу Армії Української Держави. З 26 грудня 1918 — уповноважений у справі ліквідації майна військових частин у Києві та Київщині. 16 січня 1919 року звільнився з військової служби.
З травня 1920 — на еміграції. Помер у передмісті Белграда, Королівство Югославія, похований там на новому міському цвинтарі.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Святої Анни ІІІ та IV ступінь
- Орден Святого Станіслава ІІ та ІІІ ступінь
- Орден Святого Володимира IV ступеня[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чернігівська державна адміністрація - УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ (PDF). uon.cg.gov.ua (Українською) . Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2018.
- ↑ Перші визвольні змагання: Аркадій Заболотний. pvz.in.ua (українською) .
- ↑ Generals: Харьковский биографический словарь (PDF). general.org.ua (Російською) . Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007.
- Тинченко Ярослав . Українські збройні сили: березень 1917 р. — листопад 1918 р. (організація, чисельність, бойові дії): наукове видання.— К.:Темпора, 2009. С. 261.
- Генерал-майори (Російська імперія)
- Генерал-хорунжі (УНР)
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 2 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня
- Учасники російсько-японської війни
- Українська революція
- Учасники Першої світової війни