Затворницький Петро Прокопович
| Затворницький Петро Прокопович | |
|---|---|
| Народився |
Зіньківський повіт |
| Конфесія | православ'я |
Затворницький Петро Прокопович (1840, с. Дейкалівка Зіньківського повіту Полтавської губернії — 25.01.1912, с. Дейкалівка) — протоієрей, меценат, філантроп. Засновник першого в Російській імперії Товариства тверезості[1].
Син дейкалівського священника. Закінчив Полтавську духовну семінарію. Визначений учителем в Полтавське повітове духовне училище. Вчителював у дейкалівському приходському училищі, потім рукоположений на священницьке служіння тут само. Пізніше переміщений священником у Свято-Духівський собор Ромен. Тут був членом повітової училищної ради. В цей період помирають від туберкульозу дружина і семеро малолітніх дітей Затворницького. В Ромнах за сумлінну службу був нагороджений набедреником, наперсним хрестом, орденом. П'ять років був міським благочинним і соборним протоієреєм Зінькова.
Товариство тверезості[ред. | ред. код]
До смерті жив у Дейкалівці, де активно займався закриттям шинків (цій темі було присвячено біля третини його проповідей в головній його праці «Пастирський голос»). В 1874—1876 роках ним було організоване перше офіційне товариство тверезості в Російській імперії. За його пропозицією громадська сходка Дейкалівської волості постановила:
|
для искоренія пьянства нынѣ существующія шинковыя заведенія не желаемъ, чтобы таковыя дальше существовали, а желаемъ на основаніи закона, чтобы таковыя были закрыты; и кроме этого постановили слѣдующее: вышеозначенныхъ шинковыхъ заведеній, а также и другихъ, хотя бы кто и ходатайствовалъ объ открытіи, иметь не желаемъ не только въ этомъ году, но даже и на будуще время — навсегда[2]. | 
|
Затворницькому прийшлося зіткнутися з інтригами й нерозумінням місцевих торговців, проте через деякий час приклад Дейкалівської волості стали повсюди запозичувати[3].
Поряд з проповіддю моральних чеснот, благочестя та необхідності відмови від алкоголю, робив спроби налаштувати обивателів проти «хибного», на думку панотця, соціалістичного вчення[4].
Благодійництво[ред. | ред. код]
Здійснив два паломництва на Близький Схід, святі місця (Константинополь, Афон, Смірна, Палестина, Єгипет). З Афонського монастиря Затворницький привіз для Дейкалівської церкви (споруджена в 1771 році) частинки мощей св. Великомученика Пантелеймона і св. Священномученика Харлампія:
|
|
святыня сія (мощи), говорится въ свидѣтельствѣ монастыря отъ 11 іюля 1875 г. за № 285, даруемая обителію въ неотъемлемое достояніе церкви Рождества Пресвятыя Богородицы, что въ с. Дейкаловкѣ, въ благодатное освященіе и цѣлебную помошь причту, прихожанамъ и всѣмъ съ вѣрою, любовью и надеждою имѣющимъ притекать къ оной святынѣ, еже и буди всѣмъ имъ предстательствомъ и заступленіемъ св. страстотерпцеві Христовыхъ Пантелеймона и Харлампія[5]. |
|
По місцях своїх мандрівок збирав антикварні речі, зібрання яких стало домашнім музеєм.
Пожертвував більше 40 десятин орної землі та доходи з них Православному Палестинському товариству. Згідно заповіту, цьому ж товариству відійшло після смерті ієрарха 217 десятин землі. Відписав своє нерухоме майно в Криму та великі грошові суми для різних релігійних організацій.
Праці[ред. | ред. код]
У рукописах залишив п'ятитомну роботу «Трезвость — путь спасения»[6], схвалену до друку Московським духовним комітетом. Перші чотири випуски його «Пастирського голосу» були удостоєні нагородження Премією Імператора Петра Великого. Крім того, ним була написана і видана історія товариства тверезості в Дейкалівці[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дмитриевский А. А. Сельский пастырь — восторженный почитатель Св. Земли и щедрый жертвователь на ее нужды (Незабвенной памяти о. протоиерея П. П. Затворницкого) [Архівовано 26 липня 2018 у Wayback Machine.] // Сообщения Императорское Православное Палестинское Общество. 1913. Т. XXIV. Вып. 1. С. 60-88.
- ↑ Рудинский Г. Протоиерей Петр Прокофьевич Затворницкий // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1912. - №12. – С. 787.
- ↑ Устав общества трезвости и воздержания от сквернословия в честь преподобного Серафима Саровского Чудотворца [Архівовано 4 жовтня 2018 у Wayback Machine.] при Троицкой церкви села Опошни Зеньковского уезда. Зеньков. 1908
- ↑ «По поводу оповещения о распространении лжеучителей-революционеров», «Благотворность современных весенних дождей; высокое преимущество благодатных вод пред тлетворностью социалистического учения»
- ↑ Рудинский Г. Протоиерей Петр Прокофьевич Затворницкий, С. 790.
- ↑ Затворницкий, П. П. Пастырский голос. — Киев, 1880.
- ↑ Затворницкий, П. П. История местно-общественной народной трезвости в селе Дейкаловке, Зеньковского уезда / [Свящ. П. Затворницкий]. — Полтава: тип. Н. Пигуренко, 1882. — 57 с.; 24.
Джерела[ред. | ред. код]
- Павловский И. Ф. Полтавцы. Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. — Полтава: Т-во Печати. Дела (тип. бывш. Дохмана), 1914. — С. 170—171.