Зелінський Микола Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Дмитрович Зелінський
Народився 25 січня (6 лютого) 1861(1861-02-06)
Тирасполь
Помер 31 липня 1953(1953-07-31) (92 роки)
Москва
Громадянство Союз Радянських Соціалістичних Республік
Російська імперія
Галузь наукових інтересів органічна хімія
Заклад МДУ
Alma mater Новоросійський університет
Вчене звання професор
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Ленінська премія Сталінська премія Сталінська премія Сталінська премія

Микола Дмитрович Зелінський — (*25 січня (6 лютого) 1861(18610206), Тирасполь — †1953, Москва) — український вчений, хімік-органік, академік АН СРСР. Дід російського хіміка, іноземного члена НАН України, академіка РАН М. А. Плате.

Біографія[ред.ред. код]

Бюст М.Д. Зелінському в Тирасполі
Могила М.Д. Зелінського на Новодівичому цвинтарі в Москві

Народився майбутній хімік-органік 6 лютого 1861 року в м. Тирасполі Херсонської губернії. Батьки хлопчика рано померли і він залишився на вихованні бабусі Марії Петрівни Васильєвої. Вона уважно стежила за його фізичним і духовним розвитком, турбувалася про освіту.

Початкові знання Микола Зелінський отримав удома. Потім три роки він навчався в Тираспольському повітовому училищі, а після – в Одеській гімназії. Саме там хлопець зацікавився природничими науками. Важливу роль у виборі його життєвого шляху відіграли й лекції знаменитого фізіолога І. Сєченова. Через два десятиліття, уже в стінах Московського університету, двох видатних учених зв’язала міцна дружба.

У 1880 р. Микола Зелінський закінчив Рішелівську гімназію в Одесі та поступив на фізико-математичний факультет Новоросійського університету. У 1884 р. він отримав диплом про закінчення університету і залишився працювати в ньому на кафедрі хімії. Згодом його направили для стажування Геттінгенському університеті (Німеччина). У 1888 р. молодий учений повернувся в Одесу і став приват-доцентом Новоросійського університету, а вже через три роки захистив докторську дисертацію, яка стала першим в Росії значним дослідженням зі стереохімії.

У 1893 р. М. Д. Зелінського запросили професором на кафедру органічної й аналітичної хімії Московського університету. У 1911 р. царський уряд спробував втрутитись у життя Московського університету. На знак протесту М. Д. Зелінський разом з групою прогресивних професорів покинув університет, де він створив одну із найкращих лабораторій, і переїхав у Петербург. Майже рік він не міг знайти роботу. У 1912 р. М. Д. Зелінський очолив Центральну лабораторію Міністерства фінансів у Петербурзі. Одночасно він викладав у Політехнічному інституті. Під час першої світової війни, коли застосовувались хімічні бойові речовини, професор М. Зелінський розробив протигаз, який допоміг зберегти життя тисячам солдатів.

У 1917 р. М. Д. Зелінський повернувся в Московський університет. У 1924 р. він став членом-кореспондентом Академії наук, у 1929 — академіком. Учений був одним із засновників Інституту органічної хімії Академії наук СРСР. Пізніше він організовував і очолив хімічний сектор Всесоюзного інституту експериментальної медицини.

Помер у Москві влітку 1953 р., похований на Новодівичому цвинтарі.

Педагогічна діяльність[ред.ред. код]

Великою заслугою Миколи Дмитровича перед наукою є створення всесвітньо відомої школи хіміків-органіків, куди ввійшли Верещагін, Баландій, Кочетков, Казанський, Несміянов, Лавровський та ін.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Наукові праці стосуються органічного каталізу, хімії амінокислот і білків. Провів низку досліджень із встановлення органічного походження нафти, досліджував хімічний склад продуків її переробки, синтезував низку органічних сполук, у тому числі бензен з ацетилену. Винайшов вугільний протигаз. У 1930-ті рр. розв'язав нагальну для народного господарства проблему виробництва синтетичного каучуку.

Нагороди[ред.ред. код]

З 1926 р. — заслужений діяч науки СРСР. З 1929 р. — академік АН СРСР. З 1935 р. — засновник і керівник кількох лабораторій Інституту органічної хімії АН СРСР. Почесний член Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. Менделєєва (з 1941). Лауреат Ленінської премії (1934), Сталінської премії (1942, 1946, 1948). Герой Соціалістичної Праці1945).

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Його ім'ям названо Інститут органічної хімії у Москві, одна з московських вулиць, а в будинку, де він мешкав, створено меморіальний музей. Його іменем також названі вулиця в Черкасах та провулок в Києві.

Література[ред.ред. код]

  • Андрусев М. М. Н. Д. Зелинский: Кн. для учащихся / М. М. Андрусев, А. М. Табер.- М.: Просвещение, 1984.- 79 с.- (Люди науки).
  • Волков В. А. Зелинский Николай Дмитриевич / В. А. Волков, Е. В. Вонский, Г. И. Кузнецова // Химики.- К., 1984.- С. 198—199.
  • Галерея русских химиков: Зелинский Николай Дмитриевич // Химия.- 1996.- № 35.- С. 3.- (Прил. к газ. «Первое сентября»).
  • Николай Дмитриевич Зелинский // Биографии великих химиков / Г. Фукс, К. Хайниг, Г. Кертшер и др.; Пер. с нем. В. А. Криц-мана.- М., 1981.- С. 212—219.
  • Степанов Б. Крупнейший химик нашего времени: (К 90-летию академика Н. Д. Зелинского) // Знание — сила.- 2001.- № 2.- С. 7.

Джерела[ред.ред. код]