Зорі спектрального класу K

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Порівняння розмірів Альдебарана і Сонця.

Зо́рі спектра́льного кла́су K є дещо холоднішими за наше Сонце й мають відповідно порівняно нижчі ефективні температури. Здебільшого, в їхніх спектрах спостерігають надзвичайно слабкі лінії водню та нейтральних (неіонізованих) металів (Mn I, Fe I, Si I). Інколи лінії водню є настільки слабкими за інтенсивністю, що взагалі не проявляються у спектрах зір цього спектрального класу.

У спектрах зір пізніх (холодніших) підкласів спектрального класу K часто присутні молекулярні смуги окису титану. Вважається, що зорі цього спектрального класу є найпридатнішими для зародження та розвитку життя на планетах, що входять до їх планетних систем.[1]


Субкарлики класу K[ред.ред. код]

Приклади: Алголь B


Зорі Головної Послідовності класу K[ред.ред. код]

Приблизно одна з восьми зір головної послідовності, розташованих в околі Сонця, має спектральний клас K.[Прим 1][2]

Фізичні параметри зір Головної Послідовності класу K[ред.ред. код]

В таблиці подано усереднені значення параметрів[3]. Параметри окремих зірок можуть відрізнятися від поданих нижче.

Клас B-V V-R b-y MV BC Teff, °K R/RΟ log g M/MΟ Vsin(i),
км/сек.
K0 0.82 0.64 0.50 6.0 -0.23 5282 0.83 4.6 0.90 2.2
K2 0.92 0.74 0.54 6.5 -0.30 5055 0.75 4.6 0.81 2.0
K3 0.96 0.81 0.57 6.8 -0.33 4973 0.73 4.6 0.79 2.0
K5 1.15 0.99 0.67 7.5 -0.43 4623 0.64 4.6 0.65 1.9
K7 1.30 1.15 0.80 8.0 -0.54 4380 0.54 4.7 0.54 1.7
Приклади: Альфа Центавра B, Епсилон Індіанця, Епсилон Ерідана, WASP-2, HAT-P-10, 107 Риб

Субгіганти спектрального класу K[ред.ред. код]

Приклади:


Гіганти спектрального класу K[ред.ред. код]

Фізичні параметри гігантів класу K[ред.ред. код]

В таблиці подано усереднені значення параметрів[3]. Параметри окремих зірок можуть відрізнятися від поданих нижче.

Клас B-V V-R b-y MV BC Teff, °K R/RΟ log g Vsin(i),
км/сек.
K0 1.03 0.77 0.60 0.2 -0.37 5282 14 2.5 3.0
K2 1.18 0.84 0.68 0.1 -0.45 5055 17 2.1 2.3
K3 1.29 0.96 0.80 0.1 -0.53 4973 21 - 2.0
K5 1.44 1.20 0.90 0.0 -0.81 4623 40 - -
K7 1.53 - 0.93 -0.1 -1.15 4380 60 - -
Приклади: Альдебаран, Дубге А, Поллукс

Надгіганти[ред.ред. код]

Надгіганти в процесі зоряної еволюції досить часто змінюють свій спектральний клас від O чи B (голубі надгіганти) до K чи M (червоні надгіганти) кілька раз, то в один, то в інший бік, внаслідок загорання в їх надрах гелію, вуглецю й т.д.

Фізичні параметри надгігантів класу K[ред.ред. код]

В таблиці подано усереднені значення параметрів[3]. Параметри окремих зірок можуть відрізнятися від поданих нижче.

Клас B-V V-R MV BC Teff, °K R/RΟ log g Vsin(i),
км/сек.
K0 1.20 0.76 -4.5 -0.47 4500 110 1.4 ~5.0
K2 1.29 0.85 -4.5 -0.53 4400 - 1.0 -
K3 1.38 0.94 -4.5 -0.68 4230 130 0.6 -
K5 1.60 1.20 -4.5 -1.52 3900 200 0.0 ~4.0
K7 1.62 - -4.5 - 3870 - -0.3 -

Від'ємне значення log g для надгігантів підкласу K7 й пізніше свідчить про загублення ними своєї маси внаслідок зоряного вітру. За малої гравітації під тиском випромінювання верхні шари атмосфери помаранчевих надгігантів витікають у навколишній міжзоряний простір.

Приклади: Арктур

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ця пропорція отримана для зір з абсолютною зоряною величиною 16m і вище.

Джерела[ред.ред. код]

  1. http://spacefellowship.com/2009/08/10/on-a-cosmological-timescale-the-earths-period-of-habitability-is-nearly-over/
  2. LeDrew, G.; The Real Starry Sky, Journal of the Royal Astronomical Society of Canada, Vol. 95, No. 1 (whole No. 686, February 2001), pp. 32–33.
  3. а б в David F. Gray "The observations and analysis of Stellar Phorospheres", Cambridge University Press 2005