Зігфрід Вестфаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зігфрід Вестфаль
нім. Siegfrid Karl Theodor Westphal
Народився 18 березня 1902(1902-03-18)[1][2]
Лейпциг, Королівство Саксонія, Німецька імперія
Помер 2 липня 1982(1982-07-02)[1][2] (80 років)
Целле, Люнебург[d], Нижня Саксонія, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність письменник-документаліст, військовослужбовець
Знання мов німецька[3]
Учасник Друга світова війна[4]
Роки активності з 1922
Військове звання  Генерал кавалерії
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія)
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Медаль «За італо-німецьку кампанію в Африці»
Медаль «За італо-німецьку кампанію в Африці»
Командор ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Нарукавна стрічка «Африка»
Нарукавна стрічка «Африка»
Нагрудний знак «За танкову атаку»
Нагрудний знак «За танкову атаку»

Зігфрід Карл Теодор Вестфаль (нім. Siegfrid Karl Theodor Westphal; 18 березня 1902, Лейпциг2 липня 1982, Целле) — німецький офіцер, генерал кавалерії. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

Вестфаль (позаду) і Ервін Роммель (Північна Африка, 1941).

10 листопада 1918 року поступив на службу в 2-й бранденбурзький піхотний полк «Принц Карл Прусський» № 12. Потім закінчив військове училище в Берліні-Ліхтерфельді. З грудня 1922 року служив у 11-му (прусському) кавалерійському полку. З 26 серпня 1939 року — начальник оперативного відділу (Іа) штабу 58-ї піхотної дивізії, з 15 березня по 1 серпня 1940 року — 21-го армійського корпусу. З 1 вересня 1941 року — начальник оперативного відділу танкової армії «Африка», потім з 6 по 30 грудня 1942 року — начальник штабу. З 1 лютого 1943 року — начальник керівного відділу генштабу верховного командування «Південь». З 15 червня 1943 року — начальник Генштабу верховного командування «Південь», з 21 листопада 1943 року — верховного командування «Південний Захід», з 10 вересня 1944 року — верховного командування «Захід», з 22 квітня 1945 року — знову верховного командування «Південь». 8 травня 1945 року взятий в полон американськими військами. Виступав в якості свідка на Нюрнберзькому процесі. У грудні 1947 року звільнений.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945 Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Scherzers Militaer-Verlag. Ranis/Jena 2007. ISBN 978-3-938845-17-2. S. 782.
  • Franz Kurowski: General der Kavallerie Siegfried Westphal – Generalstabschef dreier Feldmarschälle Rommel, Kesselring und von Rundstedt, Verlagshaus Würzburg - Flechsig (2007), ISBN 978-3881897389

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в SNAC — 2010.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  4. Nuremberg Trials Project — 2016.