Зімін Сергій Григорович
| Зімін Сергій Григорович | |
|---|---|
| рос. Зимин Сергей Григорьевич | |
| Народження |
1917[1] Сергацький район, Нижньогородська область |
| Смерть |
2 березня 1943[1] Зміївський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Зміївський район |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Рід військ | Сухопутні війська |
| Роки служби | 1927—1929, 1941—1943 |
| Партія | КПРС |
| Звання | старшина |
| Командування | Відділення |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
  |
Сергій Григорович Зімін (рос. Зимин Сергей Григорьевич; (1907 — 5 березня 1943) — учасник німецько-радянської війни, командир відділення 78-го гвардійського стрілецького полку 25-ї гвардійської стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту, старшина РСЧА, Герой Радянського Союзу (1943).
Біографія[ред. | ред. код]
Сергій Григорович Зімін народився в селянській родині в селі В'юн (нині — Сергачського району Нижньогородської області).
Закінчив 7 класів школи. У 1927—1929 роках проходив строкову службу в Червоній армії[2].
Із 1930 року працював рахівником у місцевому колгоспі, з 1936 року став головою колгоспу. У 1940 році вступив у ВКП(б).
Із початком Німецько-радянської війни пішов добровольцем до Червоної армії, незважаючи на те, що мав бронь, а також був хворий. Воював у складі 25-ї гвардійської стрілецької дивізії. Брав участь у битві за Москву (був тяжко поранений), Сталінградській битві, визволенні України.
2 березня 1943 року в складі взводу лейтенанта Широніна відділення Зіміна прийняло бій на залізничному переїзді біля села Таранівка Харківської області України. У бою отримував поранення, але залишився в строю та продовжив вести бій. У критичний момент бою гранатами підірвав танк і при цьому загинув. Похований у братській могилі біля села Таранівка[2][3].
Звання Героя Радянського Союзу, як і всім широнінцям, йому було посмертно присвоєно указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 березня 1943 року[4]. Посмертно був нагороджений орденом Леніна[2].
Родина[ред. | ред. код]
- Дружина — Клавдія Олександрівна.
- Сини — Юрій та Борис.
Пам'ять[ред. | ред. код]
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Барельєф на стелі Героїв, м. Сергач. |
- У місті Сергач на стелі, присвяченої Героям війни, є барельєф С. Г. Зіміна.
- У селах Таранівка та Соколове Харківської області Герою встановлені пам'ятники.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б TracesOfWar
- ↑ а б в Зімін Сергій Григорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- ↑ Список воинов Советской Армии, погибших в Великой Отечественной войне и захороненных в братской могиле с. Тарновка – Центр Змиевского района Харьковской области [Архівовано 27 листопада 2021 у Wayback Machine.], Память народа
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 18 мая 1943 года [Архівовано 25 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 25 мая (№ 19 (225)). — С. 1
Посилання[ред. | ред. код]
- Зімін Сергій Григорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Портал про фронтовиків — Зімін Сергій Григорович [Архівовано 10 лютого 2020 у Wayback Machine.].
- Зімін Сергій Григорович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
- Зімін Сергій Григорович [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.].
|
| |||||||
