Казвін
| Казвін قزوین |
||||
|---|---|---|---|---|
|
|
||||
 |
||||
| Основні дані | ||||
| Країна |  Іран |
|||
| Регіон | Казвін | |||
| Населення | 331 000 (2005) | |||
| Географічні координати | 36°16′ пн. ш. 50°00′ сх. д. / 36.267° пн. ш. 50.000° сх. д.Координати: 36°16′ пн. ш. 50°00′ сх. д. / 36.267° пн. ш. 50.000° сх. д. | |||
| Висота над рівнем моря | 1 800 м | |||
| Міська влада | ||||
| Веб-сторінка | http://www.qomict.ir | |||
  Казвін
|
||||
Казвін, Газвін (перс. قزوین) — місто на півночі Ірана, адміністративний центр і найбільше місто остана Казвін. Населення — 331 тис. чоловік. Важливий центр текстильної промисловості — виробництво бавовни, шовка, шкіри. У передмістях Казвіна розташована найбільша в Ірані електростанція. Залізнична станція на гілці Тегеран — Тебріз.
Зміст |
Історія [ред.]
Про історію та топографії Казвіна є порівняно докладні відомості, оскільки з нього походить історик і географ XIV століття Хамдаллах Казвін. Засновником міста вважається Шапур, син Ардашира, родоначальника династії Сасанідів. Довгий час, навіть при Аббасидах, був одним з прикордонних пунктів Халіфата, оскільки Дейлом, гірська частина нинішнього Гіляна, не був завойований арабами. Мешканці ще в XIV столітті залишалися здебільшого сунітами шафіїтського толку і, за словами Хамдаллаха Казвіна, ніколи не підпорядковувалися ісмаїлітам, головні твердині яких знаходилися безпосередньо на північ від міста, у місцевості Рудбаре. Тут було до 50 сильних фортець; головними були Аламут та Меймундиз. При шаху Тахмаспа I (1524–1576) Казвін був деякий час столицею імперії Сефевідів. За відгуками мандрівників XVII століття, він не поступався жодному місту Персії, крім Ісфахана[1].
Див. також [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Казвін |
Відомі уродженці [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Бартольд В. В. Историко-географический обзор Ирана // Бартольд В. В. Сочинения. — М.: Наука, 1971. — Т. VII: Работы по исторической географии и истории Ирана. — С. 199-200.
|
|
|||||
