Сефевіди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сефевідська імперія
سلسلۀ صفویۀ ایران


Safavid Flag.png Lion and Sun Emblem of Persia.svg
Прапор Герб
Safavid Empire 1501 1722 AD.png
Сефевідська імперія на 1510 рік.
Столиця Тебріз (1501-1555)
Казвін (1555-1598)
Ісфахан (1598-1722)
Мова(и) перська, азербайджанська
Релігія Іслам (шиїтського толку)
Площа 2,850,000 км²
 Історія Афганістану
Герб Афганістану
До нашої ери
Гандхара — XVII століття до н. е.
Ахеменіди — VI століття до н. е.
Селевкіди — IV століття до н. е.
Греко-бактрійське
царство
— 250 до н. е. — 125 до н. е.
Наша ера
Кушанська імперія — I—V ст.
Ефталіти — V століття
Сасаніди — VI століття
Газневіди — XI століття
Саффаріди — 861—1590 рр.
Гуріди — 1148—1206 рр.
Сефевіди — XIV століття
Афганські ханства
Гільзейське — 1709—1737 рр.
Гератське
Кабульське
Кандагарське
Пешаварське
Хаттаське
Абдалійське
Афганські держави
прапор Дурранійської держави Дурранійська
держава
— 1747—1823 рр.
Flag of Afghanistan (1880–1901).svg Емірат
Афганістан
— 1823—1929 рр.
Королівство
Афганістан
— 1929—1973 рр.
Республіка
Афганістан
— 1973—1978 рр.
Демократична
Республіка Афганістан
— 1978—1992 рр.
Північний
Альянс
— 1992—2001 рр.
Ісламський Емірат
Афганістан
— 1996—2001 рр.
Афганістан Республіка
Афганістан
 — з 2001 року

Портал «Афганістан»

Сефевіди (перс. صفویان‎; азерб. Səfəvilər dövləti,صفوی‌لر; Османськ.:Devlet-i Safeviyye,دولت صفویه; груз. სეფიანთა დინასტია; курд. سەفەوییەکان,Sefewî) — іранська[1] шахська династія, що правила з початку XIV століття районом Ардебілю Іранської провінції Азербайджан, що входила до складу держави Ак-Коюнлу, а з 1502 по 1722 роки всім Іраном[2][3][4][5][6][7].

Засновником династії був Ісмаїл I (15011524), нащадок засновника суфійського ордену Сефевіє, родом з Ардебілю в Іранському Азербайджані. Після перемоги над Алвендом, правителем тюркської держави Ак-Коюнлу, під ШаруромНахіджевані) Ісмаїл переможно вступив до Тебріза, де в червні 1501 року проголосив себе шахом Азербайджану[8][9]. Ісмаїл далі подпорядкував собі весь Іран, а в травні 1502 року коронував себе шахом Ірану. Столицею сефевідської держави стало місто Тебріз. Згодом столиця була перенесена до Казвіна, а звідти — до Ісфахана, на початку правління Сефевидів в Ірані вони опиралися на тюркські племена кизилбашів і затвердили азербайджанську тюркську мову в якості мови двору та армії, тоді як перська мова була мовою цивільної адміністрації; перською ж писалися написи на монетах.

З початком XVII, з переносом столиці в Ісфахан, в державі Сефевидів виникає посилення іранського впливу, перська мова витісняє тюркську в офіційних сферах, однак при Сефевідському дворі продовжували розмовляти майже виключно тюркською.[10][11][12][13] Так, за повідомленням Адама Олеарія, відвідавшого Персію під час правління шаха Сефі I, при дворі Сефевидів розмовляли тюркською мовою, а перську мову можна було почути вкрай рідко, тому більшість персів вчили на доповнення до своєї мови й тюркську.[14] Сефевіди називали себе сасанідським титулом «шаханшах» (цар царів), яке лестило національному самолюбству. На перший план вони висунули, однак, не національний принцип, а шиїзм, оголосивши його державною релігією.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Ṣafavid, (1502–1736), Iranian dynasty…» — "Сефевіди (1502–1736) — Іранська династія Енциклопедія Британіка «Сефевіди»
  2. проф. Річард Фрей, цитата з Енциклопедії Іраніки
  3. Сефевіди / династія правлячої держави на Близькому та Середньому Сході в 1 столітті
  4. Сефевіди (ВРЕ цитати)
  5. Глава XXII. Держава Сефевидів
  6. Військова література -[ Загальна історія ]- Кратка компілятивна історія країн світу
  7. Про роль халіфе при Сефевідах
  8. Richard Tapper. «Shahsevan in Safavid Persia», Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London, Vol. 37, No. 3, 1974, p. 324.
  9. Ṣafavid Dynasty
  10. Vladimir Minorsky. «The Poetry of Shah Ismail», Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London, Vol. 10. No. 4, 1942, p. 1006a.
  11. У 16 столітті, тюркомовна сім'я Сефевидів з Ардебілю в Азербайджані, ймовірно, тюркизованого іранського (можливо, курдського), походження, завоювала Іран та затвердила тюркську в якості мови суду та армії, так він через свій високий статус та широкий контакт з місцевими мовами вплинув на розмовну перську; в той час як письмова перська, мова високої літератури та цивільної адміністрації, залишається практично в незмінному стані (In the 16th century, the Turcophone Safavid family of Ardabil in Azerbaijan, probably of Turkicized Iranian (perhaps Kurdish), origin, conquered Iran and established Turkic, the language of the court and the military, as a high-status vernacular and a widespread contact language, influencing spoken Persian, while written Persian, the language of high literature and civil administration, remained virtually unaffected in status and content. John R. Perry, «Turkic-Iranian contacts», Encyclopaedia Iranica, January 24, 2006
  12. Іран та Росія: І. В. Базиленко
  13. Всесвітня історія, М., 1958, т.4, стор. 560
  14. Most of the Persians, with their own language, learn also the Turkish especially in those provinces which have been long under the jurisdiction of the Grand Seignor, as Shirvan, Adirbeitzan, Iraq, Baghdad, and Eruan, where children are taught the Turkish language and by this means it is so common at court that a man seldom hears anyone speak the Persian; as in the Grand Seignior's country, they ordinarily speak the Sclavonian, and in the Mogul's the Persian. But in the province of Fars (which is the ancient Persia) and at Shiraz, they speak only the Persian language. The travels of Olearius in seventeenth-century Persia