Калідаса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Калідаса
कालिदास
Дата народження 4 або 5 ст.
Місце народження Удджайн або переднір'я Гімалаїв, Імперія Ґуптів
Дата смерті 4 або 5 ст.
Місце смерті Удджайн або Шрі-Ланка, Імперія Ґуптів
Рід діяльності Драматург, поет
Напрямок Індуїстська міфологія
Magnum opus: Abhijñānaśākuntalam, Meghadūta

Калідаса (деванагарі कालिदास — «слуга Калі») — один з найвидатніших індійських поетів, що використовували санскрит, найвеличніший поет індійського середньовіччя.

Біографія[ред.ред. код]

Смарак (меморіал) Калідаси в Рамтеці

Час та обставини життя Калідаси достеменно невідомі. Існує індійський віршований вислів, що поміщає Калідасу при дворі царя Вікрами або Вікрамадітьї, разом з іншими «дев'ятьма перлинами» його двору. Новіші пам'ятники індійської літератури вважають цим Вікрамою царя Бходжу, володаря Малави, що царював у Дхарі й Уджайні, близько 1040–1090 р. Існує навіть апокрифічний (пізніший) твір індійської літератури, у якому зображується життя Калідаси при названому дворі. Драми й інші твори Калідаси не містять у собі ніяких прямих вказівок на час їхнього твору. Згадування про грецьких невільниць свідчить про порівняно пізній час, а форми пракриту в промовах деяких діючих осіб указують на велику хронологічну відстань, що відокремлює їх від мови написів царя Ашоки або Піядасі. Сумнівно, однак, щоб Калідаса жив в XI столітті, тому що твори інших письменників цього століття явно свідчать про літературний занепад, тоді як драми Калідаси являють собою кульмінаційний пункт індійської поезії.

Раніше поміщали Калідасу в I століттю до н. е., однак зараз відмовилися від даної точки зору, оскільки тоді було б вправі очікувати великої різниці в культурно-історичному відношенні, між драмами Калідаси й творами іншого індійського драматурга — Бхавабхуті, приналежність якого до VIII століття встановлена досить міцно. Тим часом, зміст тих й інших указує на їхню порівняльну близькість за часом виникнення. Голландський санскритист Керн, ґрунтуючись на астрологічних даних, наявних у творах передбачуваного сучасника Калідаси — астронома Варагамігіри, відносить останнього до першої половини VI століття. У відношенні до Калідаси це припущення гарно гармоніює із зазначеним уже фактом близькості Калідаси й Бхавабхуті. Південні буддисти також категорично відносять Калідасу до VI в. До VI в. відносить Калідасу й Фергюсон, відомий своїми роботами в області індійської хронології. Якобі, ґрунтуючись на астрологічних даних, у поемах, приписуваних Калідасі, приходить до висновку, що їхній автор не міг жити раніше 350 року. Таким чином, хоча індійська традиція відносить життя Калідаси до I в. до н. е., але загальний характер його творчості й зокрема його поетична техніка, що виявляє знайомство з даними грецької астрономії IV в. і ряд інших рис змушують європейських дослідників віднести його до IV–V ст. н. е. — в час династії Гупта, царі якої носили титул Вікрамадітьї.

Про життя поета розповідають тільки легенди. За легендою він відрізнявся вродою, завдяки чому одружився з принцесою. Однак, легенда стверджує, що Калідаса виріс без освіти, й принцеса соромилася його неуцтва і неотесаності. В період зневіри, на порозі самогубства через кпини дружини, він звернувся до богині Калі, а Калідаса означає буквально слуга Калі, й отримав несподіваний дар красномовства. Говорять, що після цього він став найкращим із «дев'яти діамантів» палацу раджі Вікрамадітья в Удджайні. Легенда ствердує також, що Калідаса загинув від руки куртизанки на Шрі Ланці в період правління Кумарадаси.

Дослідники називають два можливі місця проживання Калідаси: Гімалаї або Удджайн. Ці припущення ґрунтуються на творах поета. Він детально описує Гімалаї в Кумарасамбгаві, а також пише про свою любов до Уджайна в Меґхадуті.

Твори[ред.ред. код]

Шакунтала зупиняється озирнутися на Душ'янту, картина Раджі Раві Варма

Якщо події особистого життя Калідаси окутані казковим туманом, то з достатньою ясністю виявляється в його творах характер соціального середовища, що їх породив. Це — зосереджена при дворах меценатів-раджів верхівка панівних класів, nagarakas, матеріально забезпечених, що культивують добірність форм побуту й спілкування «жителів міст». Благоденство за рахунок нижчих класів, безперервне дозвілля утворюють необхідні передумови для створення самодостатніх і перевитончених форм культури, для якої характерні: вишукана чуттєвість, глибока зніженість, схильність й вміння простежувати найтонші відтінки переживань, гострота «почуття природи», любов до словесної гри й ученого жарту, — словом, риси, типові для культури, що перебуває на вершині свого розквіту.

Поетична творчість Калідаси в дивних по майстерності формах відображає психоідеологію цієї верхівки феодального суспільства. Йому (на відміну від більш ранніх авторів) далека критика існуючих суспільних форм і взаємин: у своєму епосі він виступає апологетом освіченого абсолютизму — оспівані їм в «Родоводу Рагху» (Raghuvamca) мудрі царі «лише для блага своїх підданих стягують із них податі: так сонце збирає вологу, щоб тисячократно її повернути».

У центрі поетичної уваги Калідаси — внутрішній мир далеких від життєвих турбот обраних щасливців; сила його поезії в зображенні незліченних відтінків установлених індійською теорією драми чотирьох основних поетичних настроїв, у милуванні красою людського тіла й природи, у величних або ніжних, але завжди ідеалізованих помислах і почуттях шанобливої, дружньої або жагучої приязні. Його драми — зв'язаний казковим романтичним сюжетом ряд ліричних сцен, його епос — зміна насичених ліричною емоцією описів природи й пишних картин вишуканого побуту.

Калідаса — великий майстер слова. Переклад може дати лише слабке представлення про його емоційні й у той же час чіткі образи, про несподіванку й барвистість його порівнянь і метафор, про витончену «гру» словом, що здійснює на практиці навчання Анандавардхани про «дхвани» — «відзвук», прихованому символічному змісті поезії. Характерна його «символіка природи»: «Коли місяць проганяє нічний морок, — він відкидає своїй коханій — ночі чорні волосся з особи, і вона в захваті від його поцілунків закриває очі-лотоси» («Raghuvamca»). «Закохана ліана, як прекрасна жінка, овіває дерево, її груди — грона кольорів — високо піднімаються, її вуста — ніжні нащадки — термосяться від хтивості» (там же). Зовсім непередавано в перекладах майстерність звукового інструментування у творах Калідаси.

Із численних добутків, приписуваних йому, безумовно справжніми є: епічні поеми «Народження Кумара» — бога війни (Kumarasambhava) і «Історія роду Рагху» (Raghuvamca), лірична поема «Хмара-вісник» (Meghaduta) і три драми — «Визнання (по персню) Шакунтали» (Abhijnanacakuntala, збереглася у двох версіях), «Добута мужністю Урваші» (Vikramorvaciya) і «Малявіка й Агнімітра» (Malavikagnimitra).

Сюжети творів Калідаси частиною запозичені з древніх міфів і пуран (міф про шлюб Шиви й Парваті, міф про любов земного царя Пурураваса до небесної діви Урваші, що розроблювався ще у Ведах), частиною є очевидно надбанням поета (наприклад легенда про вигнання полубога-якшаса, що посилає «хмари-вісника» до своєї коханої).

Із численних творів, помилково приписуваних Калідасі індійською традицією, найімовірніша приналежність йому «Опису пір року» (Rtusamara) — типового зразка ідилічної описової поезії.

Калідаса належить до числа індійських поетів, знайомство з якими в Європі сходить ще до XVIII в. (англійський переклад В. Джонса «Шакунтали» в 1789, Г. Вільсона «Хмари-вісника» в 1813). Ним захоплювалися Гумбольдт і Гердер, а Ґете наслідував йому в «Пролозі в театрі» [1797] «Фауста». Неодноразово робилися спроби поставити п'єси Калідаси на європейській сцені.

П'єси[ред.ред. код]

П'єса Малавікаґнімітрам (Малавіка та Аґнімітра) розповідає історію раджі Аґнімтітри, який закохується в портрет засланої дівчини Малавіки. Дружина раджі довідавшись про почуття чоловіка до дівчини, розізлилася й звеліна кинути Малавіку у в'язницю, але за велінням долі, Малавіка насправді справжня принцеса, що узаконило кохання.

П'єса Абгіджнянашакунталам (Впізнання Шакунтали) розповідає історію раджі Душ'янти, який зустрічає на полюванні Шакунталу, дівчину, яку вдочерив колись мудрець, і одружується з нею. Але, коли справи відкликали його до двору, стається нещастя. Вагітна Шакунтала образила гостя мудреця, і той наслав на неї прокляття. Душ'янта зовсім забуде про неї і не згадає, доки не побачить подаровану їй каблучку. Дорогою до двору Душ'янти, вагітна Шакунтала, загубила каблучку й змушена була повернутися, не зумівши добитися впізнання. Каблучку знайшов рибалка і упізнав печатку раджі, тож повернув її Душ'янті, який одразу ж згадує про Шакунталу й посилає за нею. Врешті-решт, після ще цілої низки подій, пара щасливо возз'єднується.

П'єса Вікраморвашіям (про Вікраму та Урваші) розповідає історію закоханих смертного раджі Пурурави та небесної німфи Урваші. Як безсмертна вона повинна повернутися на небеса, але там стався нещасний випадок, внаслідок якого її відіслали на землю, як просту смертну, та ще й з прокляттям — вона помре (і повернеться на небеса) в ту мить, коли її коханий побачить народжене нею дитя. Після низки пригод, включно з тимчасовим перетворенням Урваші в виноградну лозу, прокляття зняте, і закоханим дозволяється залишитися разом на землі.

Поезія[ред.ред. код]

Калідаса був автором двох епічних поем: Раґхувасми (Династія Раґху) та Кумарасамбгави (Народження Кумари). Серед відомих ліричних віршів Меґхадута (Хмара-вістун) та Ртусамгара (Висвітлення пір року).

В Україні[ред.ред. код]

Калідасу перекладав Іван Франко, бандурист Гнат Хоткевич[1], який на тему Шакунтали написав 23 інструментальних та 7 вокальних творів. Знавець індійської літератури Павло Ріттер перекладав Калідасу як російською так і українською мовою.

П'єса Шякунтала за мотивами твору Калідаси та Махабгарати входить до репертуару Київського театру ім. Франка в сезоні 2009[2].

Видання[ред.ред. код]

  • Калідаса. Шякунтала. Драма.— Хмара-вістун. Поема. Вступна стаття В. Пащенка. К., Держлітвидав, 1958.
  • (рос.) Калидаса. Потомки Рагху: Поэма (Песнь 1). Л., 1940
  • (рос.) Калидаса. Избранное. М., 1956
  • (рос.) Иванов Н. М. Калидаса. Биобиблиографический указатель. М., 1957
  • (рос.) Эрман В. Г. Калидаса. М., 1976
  • (рос.) Калидаса. Шакунтала, или Перстень-примета: Фрагменты. — В кн.: Классическая драма Востока. М., 1976
  • (рос.) Калидаса. Рождение Кумары. — В кн.: Классическая поэзия Индии, Китая, Кореи, Вьетнама, Японии. М., 1977

Джерела[ред.ред. код]

  • (рос.) Шор Р. Калидаса // Литературная энциклопедия: В 11 т. — М., 1929–1939. Т. 5. — М.: Изд-во Ком. Акад., 1931. — Стб. 60—63.
  • (рос.) Гринцер П. А. Санскритская литература IV–VIII вв. н. э // История всемирной литературы: В 8 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1983–1994. — На титл. л. изд.: История всемирной литературы: в 9 т. Т. 2. — 1984. — С. 41—66.
  • Степан Наливайко. Індоарійські таємниці України. — К., «Просвіта», 2004. — 448 с.

Література[ред.ред. код]

  • K.D. Sethna. Problems of Ancient India, p. 79-120 (chapter: «The Time of Kalidasa»), 2000 New Delhi: Aditya Prakashan. ISBN 81-7742-026-7 (about the dating of Kalidasa)
  • V. Venkatachalam. Fresh light on Kalidasa's historical perspective, Kalidasa Special Number (X), The Vikram, 1967, pp. 130–140.

Посилання[ред.ред. код]