Кам'яниця Коритовського
| Кам'яниця Коритовського | |
|---|---|
| м. Львів, Площа Ринок, 29 | |
.jpg)
| |
| Кам'яниця Коритовського | |
| Архітектор | Христофор Мурадович |
| Замовник | Феліц'ян Коритовський |
| | |
| Збудовано | 1768 |
| | |
| Тип споруди | житловий |
| Архітектурні стилі | ампір |
Кам'яниця Коритовського — будинок № 29 площі Ринок у Львові.
Історія[ред. | ред. код]
Ділянка, на якій стоїть будинок, склалася з двох ділянок. Одну з них займала кам'яниця патриціїв Кампіанів, Шарфенберґів (Острогурських), Ґроссваєрів, другу — будинок Станіслава Дибовицького (Дибовича[1]), надвірного лікаря короля Сигізмунда ІІІ Вази[2][a]. З 1765 року обидві ділянки належали комендантові Львова Феліц'янові Коритовському. Він купив землю, але на будівництво нової оселі не мав грошей. Прибутки коменданта Львова в зубожілій на той час Польщі були дуже малими.
1768 р. на Правобережжі спалахнув могутній народний рух — Коліївщина. Повстання було жорстоко придушене, 400 полонених гайдамаків прислали на страту до Львова. Страту повинен був провести останній польський королівський комендант львівського гарнізону, полковник Феліц'ян Коритовський, який розсудив, що стратити 400 людей завжди можна встигнути, адже 400 міцних чоловіків — це безплатна робоча сила, нехай працюють[3]. І засуджені до страти звели чудовий будинок. Закінчений він був 1770 року. Після цього гайдамаків стратили: частину — у Львові, на горі Страт, а частину — по містечках Галичини, після жорстоких катувань. Цікаво, що 1769 року Ф. Коритовський очолив оборону міста від барських конфедератів, проти яких боролися за рік перед тим гайдамаки.
У 1803 року будинок став власністю швейцарця Доменіко Андреоллі. У 1825 році він відкрив у наскрізному проході одну з перших цукерень у Львові. У 1850 році тут, у крамниці А. Федоровського продавалися поштові марки, оскільки поштових відділень у місті ще не було. А поштові марки тоді були новинкою.
Будинок має прохід з Ринку на вулицю Театральну — пасаж. Тому і вживалася назва «Пасаж Андреоллі». Мабуть, він виник на місці проїзду між кам'яницями Дибовичівською і Цетнерівською (нині вул. Театральна, 10), який існував ще у 1718 році[4].
Архітектура[ред. | ред. код]
Житловий будинок, збудований у 1768 році на місці двох старих кам'яниць.
Цегляний, прямокутний а плані, чотириповерховий. Розчленований рустованими лопатками фасад завершений трикутним фронтоном, який прикрашений ліпленням.
Одна з небагатьох будівель на площі в стилі ампір.[5][6].
Зауваги[ред. | ред. код]
- ↑ автор біограму Станіслава Дибовицького вказав, що Станіслав Дибович (Дибовецький) був власником кам'яниці Гепнерівської (№ 28)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ziembicki W. Dybowicki (Dybowiecki, Dybowicz) Stanisław (†1618) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VI. — S. 35. (пол.)
- ↑ Христина Харчук, Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: Пл. Ринок, 29 — колишня кам'яниця Андріоллі. lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Przewodnik po mieście Lwowie [Архівовано 22 серпня 2019 у Wayback Machine.] / Antoni Schneider. — Lwów: Komitet zawiazanego na przyjęcie gości z Wielkopolski, Prus, Szlązka i Krakowa, przybyłych na Zjazd do Lwowa dnia 13 sierpnia 1871, 1871. — S. 15. (пол.)
- ↑ Екскурсійний маршрут: «Львів»: площа Ринок. 5 вересня 2011. Архів оригіналу за 13 січня 2014. Процитовано 2 травня 2012.
- ↑ Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Т. 3. — С. 56. (рос.)
- ↑ Там само [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 57.
Джерела, література[ред. | ред. код]
- Wujcyk W. Architekt lwowski Franciszek Ksawery Kulczycki: (na podstawie badań archiwalnych) [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1998. — № III. — S. 156. (пол.)