Ампір

Москва, Триумфальна арка.

Ампі́р (фр. empire — імперія) — термін, що застосовується в мистецтвознавстві до західно-європейського класицизму часів імперії Наполеона І, переважно в архітектурі, портретному живописі та декоративно-ужитковому мистецтві.

Для ампіру є характерним звернення до традицій імператорського Риму з його прагненням до строгої величі та помпезності, холодної елегантності.

В декоративному оформленні архітектурних споруд, меблів та ін. застосовуються військові емблеми, зброя часів Стародавнього Риму, лаврові вінці, крилаті грифони, сфінкси, леви та ін.

Зміст

1 Зразки ампіру у наполеонівській Франції та Російський імперії
2 Зразки ампіру на теренах України
3 Від монументів до порцеляни
4 Посилання
5 Джерела
- 5.1 Див. також

Зразки ампіру у наполеонівській Франції та Російський імперії [ред.]

Императриця Жозефина. Худ. Франсуа Жерар, 1801

Характерні архітектурні пам'ятники ампіру в Парижі: церква Мадлен (арх. П. Віньйон, 1807), тріумфальні арки на площі Зірки (арх. Ж.-Ф. Шальгрен, 1806—1837) та на площі Карусель (арх. Ш. Персьє та П. Фонтен, 1806), Вандомська колона (арх. Ш. Лепер та Ж. Гондуен, 1810). У французькому живопису риси ампіру проявились у творчості Франсуа Жерара (1770-1837), Анн Луї Жіроде (1767-1824) та ін. Жироде в цьому переліку займає особливе місце тому, що мав неабиякі колористичні здібності. Навіть його етюди, серйозні та майстерні, вражають яскравою палітрою та святковим настроєм («Головка жінки в тюрбані», музей Ермітаж).

Настільки ж неприємним бував Жерар с холодною та емалевою поверхнею картин та сухою подачею образів в офіційних портретах. Саме Жерара обрав Наполеон для створення інавгураційного портрета у повний зріст (замок Фонтенбло), де задавив глядача розкішшю та офіціозом. Але у фанатиків Наполеона усе пов'язане з особою невдахи-імператора, що закінчив життя на засланні, викликає палку пошану.

Термін «Ампір» іноді застосовується і до мистецтва українського та російського класицизму 1-ї третини 19 ст.

Зразком ампіру в Петербузі стала забудова Палацової площі (будівля Генерального штабу, арх. Карло Россі) та величний Олександрийський стовп (арх. Огюст Монферран). Усі ознаки стилю ампір притаманні й Олександрийському театру та вулиці зодчего Россі. До пам'яток стилю ампір треба залічити й Нарвські тріумфальні ворота в Петербурзі та Триумфальну арку в Москві (арх. Йосип Бове, 1834 р.,ворота були зруйновані у 1936 р., відновлення з 1966 року). В стилістиці пізнього класицизму та ампіру було побудовано й декілька садиб.

Цілком ампірними стали будівлі Провіантських Складів в Москві (архітектор Стасов В. П. 1769-1848), нещодавно віддані під Мізей історії столиці Росії.

До зразків архітектури ампіру в Києві слід додати будівлю Старого Арсеналу (архітектор Йоган Міллер, початок 19 століття), де практичність переважає над мистецькими якостями, бо це склад для зброї.

Шарль Меньє. Поліптих «Аполлон і музи», Клівленд, США.

Париж, церква Мадлен.
Михайлівський палац, Санкт-Петербург, нині Російський музей
Петербург. Генеральний штаб.
Микулинці (Україна), палац графів Реїв, бічний фасад
Олександрінський театр, Санкт-Петербург

Зразки ампіру на теренах України [ред.]

Монумент на честь перемоги Царя Петра І над шведами, Полтава ( ахітектор Тома де Томон).
Ансамбль Круглої площі в Полтаві.
Колишній Ніжинський ліцей в місті Ніжин (архітектор Луїджі Руска )
Палац графів Реїв, Микулинці.
Монумент дюку Рішельє, Одеса
Монумент Незалежності на Майдані Незалежності у Києві.

Від монументів до порцеляни [ред.]

Худ. Антон Радл, театральна декорація в стилі ампір,опера Антоніо Сальєрі«Пальміра», до 1852 р.

Худ.Жан-Баттіст Віка.Королева Джулія Бонапарт з дітьми.Музей Каподімонте , Неаполь.Ампір.

ск. Піо Феді,алегорична скульптура «Вільна Поезія», 1877 р.

Зразком ампіру став монумент полководцю О. В. Суворову роботи скульптора Михайла Козловського в образі давньоримського бога війни Марса ( Марсове поле,Петербург,1801 р.)

Взірцями ампіру в Роійський імперії стали пізні твори художника В. Л. Боровиковського, українця за походженням (портрет М. І. Довгорукової,1801 р., Держ. Третьяковська галерея), у Франції — портрети Антуана Гро — "Наполеон на Аркольському мості" (Ермітаж, Петербург), Жана Огюста Домініка Енгра - портрет Жозефа Мольтедо (Метрополітен-музей, Нью-Йорк), мадам де Сенонн (Нант, музей мистецтв) та його вчителя Ж. Л. Давида — портрет мадам Рекам'є (Лувр, Париж), всі пізні твори Жака-Луї Давіда.

Поодинокі зразки стилю ампір прийшли і в сценографію, тобто оздоблення театральних вистав. Зразками ампіру в сценографії стали декорація геніального П'єтро Гонзага для вистави «Сандрільона» та проект театральної завіси для театру в Петербурзі художника А. Роллера 1840-х рр.

Ампір залишив багато зразків в порцеляні Франції та Росії. Найкращий приклад — так званий Єгипетський сервіз Наполеона Бонапарта (мануфактура Севру 1807 року).

Ампір виявився затребуваним і в створенні театральних декорацій в часи, коли стиль поступився своїм місцем іншим стильовим напрямкам - романтизму, реалізму, імпресіонізму, сецесії. Свідоцтвом цьому стали театральні декорації до опери Дж. Паізієлло «Дідона» (1830 р.), сценографа Антона Радла до опери Антоніо Сальєрі «Пальміра», (до 1852 р.). Ампірні форми, холодно величні, лапідарні в своїй завершеності, використовували прихильники академізму навіть наприкінці 19 століття (алегорична скульптура «Вільна Поезія», 1877 р., ск. Піо Феді, Італія, базиліка Санта Кроче, Флоренція).