Архів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Каталог архіву

Архі́в (лат. archivum) — місце або установа, що зберігає документи.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Є і приватні архіви, в яких зберігаються і документальні матеріали приватних осіб: фамільні й особові фонди. Документи архівів монополістичних об'єднань, банків, підприємств, громадських організацій є приватною власністю і знаходяться в розпорядженні корпорацій.

Архіви виникли з появою писемності і утворенням держав. Архівні матеріали відбивають взаємовідносини суспільства тієї чи іншої історичної епохи і широко використовуються в наукових, політичних і практичних цілях.

Археологічні дослідження свідчать про існування архівів ще в рабовласницьких державах — у Китаї, Індії, Ассірії, Вавілоні, Єгипті, Греції, Римі та ін. країнах.

Найбільш прадавнє прото-кіпу (що складається з 12 звисаючих ниток, деякі з вузликами, і обмотані навколо паличок) виявлене при розкопках герметичної кімнати однієї з великих пірамід на археологічному об'єкті Караль[1] (долина Супі, Перу) археологом Рут Марта Шейді Соліс (Ruth Martha Shady Solís), датується воно за стратиграфічним шаром приблизно 3000 роком до н. е.[2], у зв'язку із чим може вважатися одним із найпрадавніших (після шумерського клинопису і єгипетських ієрогліфів) засобів комунікації в людства та архівним документом[3].

У добу середньовіччя документи зберігалися в замках королів, феодалів, у монастирях та церквах. А вже з перемогою капіталізму в Англії, Франції, Швеції та інших капіталістичних країнах створено національні архіви й органи управління державними архівами.

Архіви за часів Київської Русі[ред.ред. код]

За часів Київської Русі (9—11 ст.) і в період феодальної роздробленості (12—14 ст.) архіви знаходилися при князівських дворах, у боярських садибах, монастирях та церквах. З виникненням Російської централізованої держави вони були організовані при державних установах. У 16 столітті у Москві створено «Царський архів» для зберігання документів ліквідованих феодальних князівств. За Петра І архіви були відокремлені від поточного діловодства і перетворені в окремі відділи при установах.

Архіви за часів Російської імперії[ред.ред. код]

1724 в Росії засновано перший в історії архів «Генеральний архів старих справ» як самостійну установу для зберігання документів колишнього Посольського приказу.

У 1763 створено Московський розрядно-сенатський архів; у 1819 — Московський архів Головного штабу та ін. Проте єдиного управління і керівництва державними архівами в дореволюційній Росії не було.

Архіви в Україні[ред.ред. код]

Див. Архіви України (значення)

Архіви в Україні в 1415 ст. містилися в замках удільних князів і литовських воєвод.

В 16 столітті, коли Україна була поневолена шляхетською Польщею, архіви створюються при міських судах, замках, магістратах, у маєтках магнатів і шляхти.

З часу визвольної війни 1648—54 років на Лівобережній Україні виникають архіви гетьманських і російських держаних установ.

Наприкінці 18 століття, після скасування автономії Лівобережної України і приєднання Правобережної України до Росії, архіви ліквідованих державних установ залишилися бездоглядними.

Лише в 1852 році при Київському університеті був організований Київський архів стародавніх актів, в якому було зосереджено 5883 актові книги і багато різних документів земських, гродських судів і магістратів Правобережної України 16—18 століть.

В 1880 при Харківському університеті створюється Харківський історичний архів для зберігання документів гетьманських і російських державних установ Лівобережної та Слобідської України 17— 18 століть.

Наприкінці 19 століття певну роботу зі збирання й охорони документів починають вести Полтавська, Катеринославська, Чернігівська і Таврійська губернські вчені архівні комісії.

Становище архівної справи в Росії й в Україні до Жовтня 1917 і на тих українських землях, які до возз'єднання з Українською РСР перебували під владою Австро-Угорщини, потім Польщі, Румунії, Угорщини і Чехословаччини, було вкрай незадовільним. Через відсутність централізації архівної справи і державного піклування про архіви документальні матеріали гинули і знищувалися.

Архіви в СРСР[ред.ред. код]

Див. Архіви СРСР

Радянська влада поклала кінець хаосові в архівній справі. 1 черв. 1918 В. І. Ленін підписав декрет «Про реорганізацію і централізацію архівної справи», за яким всі документ, матеріали державних і приватних А. оголошувалися всенародною власністю, створювався Єдиний державний архівний фонд і організовувалися органи управління держ. архівами. Державними архівами відало з 1918 Головне управління архівною справою (Головарх РСФРР), з 1922 — Центральний архів РРФСР, з 1929 — Центральне архівне управління (ЦАУ СРСР). В 1938 ЦАУ СРСР було перейменовано в Головне архівне управління і передано у відання НКВС (тепер ГАУ МВС СРСР), якому безпосередньо підпорядковані 9 центр. державних А. СРСР. З них 7 А. знаходяться в Москві: Центр, держ. архів Жовтневої революції та соціалістичного будівництва СРСР; Центр. держ. архів Червоної Армії СРСР; Центр. держ. історичний архів СРСР; Центр. держ. військово-історичний архів СРСР; Центр. держ. архів стародавніх актів СРСР; Центр. держ. архів фото-, фоно-, кінодокументів СРСР; Центр, держ. літературний архів СРСР. Два А.—в Ленінграді: Центр. держ. історичний архів СРСР; Центр. держ. архів військово-морського флоту СРСР. Науково-методичне керівництва архівними управліннями (відділами) союзних і автономних республік, яким підпорядков. центральні республіканські державні А., крайові і обласні архівні відділи, здійснює ГАУ МВС СРСР. Місцеві матеріали в союзних республіках зберігаються в крайових, обласних, міських і районних держ. А., куди установи, організації, підприємства здають після певних строків свої архівні документи. Документи про зовнішні зносини СРСР і дореволюційної Росії з іноземними державами зберігаються в архіві Міністерства закордонних справ СРСР, матеріали з історії Великої Вітчизн. війни — в архіві Міністерства оборони СРСР. Окремо існує архів Академії наук СРСР в Ленінграді. Частина архівних фондів зберігається в музеях, бібліотеках, науково-дослідних інститутах.

Архіви УРСР[ред.ред. код]

Ленінський декрет про реорганізацію і централізацію архівної справи в Україні почав здійснюватися у 1918. В січні 1919 для керівництва архівною справою створюється архівна секція при Всеукраїнському комітеті охорони пам'ятників старовини і мистецтва (ВУКОПСМ).

20 квітня 1920 РНК УРСР видала постанову про націоналізацію і централізацію архівної справи в УРСР, згідно з якою всі документи А. оголошено всенародною власністю і визначено структуру державних архівів.

1921 ВУКОПСМ реорганізовано в Головне управління архівами (Головарх) при Наркомосвіті УРСР. 1923 Головарх перейшов у відання ВУЦВК УРСР; було затверджено положення про Центральне архівне управління УРСР, створено місцеві архівні органи (Губархи).

1925 уряд УРСР видав постанову про Єдиний державний архівний фонд УРСР, 1930 — постанову, що визначала склад архівних документів Єдиного державного архівного фонду УРСР.

1932 в зв'язку з адміністративно-територіальною реорганізацією УРСР створені обласні архівні управління, обласні історичні архіви і визначена мережа міських і районних державних архівів. 1938 державні А. були передані у відання Народ. Комісаріату внутрішніх справ УРСР.

1958 Рада Міністрів УРСР затвердила Положення про структуру архівних установ, за яким організаційне, наук.-методичне керівництво і контроль над архівними органами і архівами здійснює Архівне управління (АУ) МВС УРСР. Йому підпорядковано 5 центр. республіканських А.:

25 архівних відділів управління внутр. справ (УВС) виконкомів обласних Рад депутатів трудящих.

Архівні відділи УВС відають обласними держ. архівами, їх філіалами, міськими і районними держ. архівами, а також контролюють роботу відомчих архівів, установ, організацій і підприємств.

В УРСР є 25 обласних, 8 філіалів обласних, 622 районні і 83 міські держ. А.

Державні А. видають збірники істор. документів, путівники, описи, огляди документ. матеріалів, архівознавчу і довідкову літературу. Фахівців архівної справи готують Московський історико-архівний інститут та кафедра архівознавства Київського державного університету.

Дивіться також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]