Романови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Романови
Герб роду
Титул бояри, князі, імператори
Період 1613-1917
Місце походження Московія
Громадянство Lesser Coat of Arms of Russian Empire.svg Російська імперія
Родоначальник Андрій Кобила,
Ольденбурзька династія
Володіння Московія,
Велике князівство Московське
(1328–1547),
Московське царство (1547–1721),
Російська імперія
(1721–1917)
Резиденції Московський кремль,
Зимовий палац
Військова діяльність окупація
Великого князівства Литовського
(України, Білорусі, Литви);
окупація
Речі Посполитої (Польща)
та інше.
Релігійна діяльність симонією утворений
Московський Патріархат, Петром I самопроголошення
главою синоду
Московської патріархії і т.п.
Commons-logo.svg House of Romanov на Вікісховищі

Tree rodovid.png Романови

Рома́нови — московський боярський рід німецько-прусського походження. З 1613 року — правляча династія московських царів. З 1721 року — династія імператорів Всеросійських. Згодом були королями Польщі, великими князями Литовськими і Фінляндськими, герцогами Ольденбурна і Гольштейн-Готторпа, а також великими магістрами Мальтійського ордену. Чоловіча лінія головної гілки Романових перервалася на Петрі ІІ, а жіноча — на Єлизаветі Петрівні. 5 січня 1762 року російський престол перейшов по бічній жіночій лінії до німецької династії Гольштейн-Готторп, члени якої прийняли ім'я Романових. Від Петра ІІІ, сина гольштейнського герцога Карла-Фрідріха, постав імператорський дім Романових, так звана Гольштейн-Готторп-Романовська династія, яка зреклася російського імператорського престолу 1917 року.

Опис[ред.ред. код]

Романови правили в Московській державі як царі та великі князі з 1613 року і по 1721-й. З 1721-го року їх титул був змінений на імператорів всеросійських. На монаршому престолі, ця династія протрималась до 5 січня 1762 року, монарший рід перервався після смерті Єлизавети Петрівни. З 5-го січня 1762 року імператорський престол посіла династія Гольштейн-Готторп-Романових, яка правила в Російській імперії до 1917 року.

Романови та Гольштейн-Готторп-Романови є родичами двадцяти чотирьох російських дворянських родин. Перший їх згадуваний в історії предок звався Андрій Іванович Кобила (Камбила), московський боярин, що жив у час князювання Великого князя московського Івана І Калити (1328–1341). Своє родове прізвище Романови успадкували від боярина Романа Юрьєва (пом. 1543), чия дочка Анастасія Романовна Захарьїна-Юрьєва була першою дружиною Івана IV-го Грозного[1].

Іван IV Грозний одружився з Анастасією Романовою; небіж останньої — Федір Микитович Романов за часів невизнання московської церкви вселенським патріархатом став московським патріархом (під ім'ям Філарета). Після загасання молодшої гілки роду Рюриковичів, суздальсько-московської династії Юрійовичів[2] (1598 р.), що правила в Московській державі, і внутрішніх заворушень («Смути») 1613 царем обрано сина патріарха Філарета Михайла Федоровича Романова (16131645). Його нащадками на московському престолі були: син його — Олексій Михайлович (16451676), внуки — Федір Олексійович (16761682), Іван V Олексійович (16821696) і Петро І Олексійович (16821725), Катерина І, (друга дружина Петра І; 17251727), внук Петра І — Петро II Олексійович (17271730, з яким вимерла династія Романових по чоловічій лінії роду), Анна Іванівна (дочка Івана V; 1730-40), правнук Івана V — Іван VI Антонович (1740 — 41), Єлисавета Петрівна (дочка Петра І; 1741 — 61, з якою вигасла династія Романових по жіночій лінії).

Наступники Єлисавети Петрівни вже не були Романовими, а носили прізвище німецької династії Гольштайн-Ґотторпських-Романових. Династія Гольштейн-Готторп-Романовська — молодша гілка іншої північно-німецької Ольденбурзької династії. Петро III Федорович (син дочки Петра І Анни й герцоґа Гольштайнського Карла Фрідріха; 1761-62), Катерина II, (дружина Петра III, уроджена принцеса Ангальт-Цербтська; 1762-96), їх син Павло І (1796–1801), сини Павла І — Олександр І (18011825) й Микола І (18251855), син останнього — Олександр II (18551881), його син — Олександр III (18811894) і син Олександра III — Микола II (18941917). Багато з членів дому Романових народились за кордоном (головним чином в Німеччині або Данії), виховувались за кордоном, виїжджали в Західну Європу на відпочинок та лікування. Багато з них, особливо чоловіки, що посідали російський трон, розмовляли російською з помітним акцентом, основною мовою спілкування в імператорській родині була німецька. Останній російський монарх Микола ІІ проводив свої дитячі роки в домі своєї бабки — англійської королеви Вікторії.

Офіційно в сучасних європейських родослівних рід Романових зветься Ґольштейн-Готторп-Романовський[3], або Ольденбург-Романови. Багатьох членів роду Романових та Гольштейн-Готторп-Романових в Росії більшовики знищили у 1918–1919 pp..

Існують маргінальні теорії та публікації[4], які говорять, що буцімто прямі нащадки Миколи ІІ-го Гольштейн-Готторп-Романова збереглися, але останні генетичні дослідження доводять, що принц Олексій і велика княгиня Марія були вбиті більшовиками у 1917-му році[5].

Родове дерево[ред.ред. код]

Генеалогічне дерево імператорського дому Романових. Відображено лише основні представники.

Знаком Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png позначені імператори та імператриці.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія
Милославська
 
 
 
 
 
Олексій Михайлович
 
 
 
 
 
Наталія
Наришкіна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Прасковія
Салтикова
 
 
Іван V
 
 
Євдокія
Лопухіна
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Петро I
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Катерина I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл-Леопольд
 
Катерина
Іванівна
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Анна
Іванівна
 
Наталія
Петрівна
 
Олексій
Петрович
 
Анна
Петрівна
 
Карл
Фрідріх
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Єлизавета
Петрівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Леопольдівна
 
Антон-Ульріх
 
 
 
 
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Петро II
 
 
 
 
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Петро III
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Катерина II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Іван VI
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Федорівна
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Павло I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олександра Федорівна
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Микола I
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Олександр I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Олександр II
 
Марія Олександрівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Олександр III
 
Марія Федорівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Микола II


Юридичний аспект[ред.ред. код]

Династія Дому Романових російської монархії не має для дворянської честі за принципом майорату (по чоловічій лінії генеалогії) представників династії Рюриковичів для юридичного права володіння землями династії Рюриковичів: Білорусь, Україна. Всю історію окупації Росією (Московією) цих теренів Росія і Романови методично репресували представників династії Рюриковичів серед інших народів, як законних конкурентів їх не легітимної влади в умовах палацових переворотів (див. Жижемські, Разбор шляхти, Курбський Андрій Михайлович, Опричнина тощо). Вони також приділяли увагу конкурентам своїй владі в Московії серед представників Казанського, а особливо Астраханського ханства (вивідування документів доби «Пугачевського повстання» з метою знищення), бувши Московським улусом[6][7][8] Золотої Орди та плативши данину правонаступникам Золотої Орди Кримському ханству до XVII століття. Що викликало невдоволення у німкені Катерини II на імператорськім Престолі та організацію державного замовлення з метою шахрайства в російській освіті та науці: переписування історії. Навіть на сучасний момент, усе на що можуть претендувати Романови — це на Калінінградську область Російської Федерації бувшої Пруссії. Але право на законне зайняття такого Престолу (при умові зміни державного устрою Російської Федерації) має нині тільки Принц Георг Фрідріх Гогенцоллерн 1976 р. нар. відповідно jus majestatis[9]. А згідно Закону про Престолонаслідування імператора Миколи II — Романови навіть не мають права претендувати на Престол Росії[9]; і Закон про Престолонаслідування імператора Миколи II юридично діє, і зараз його ніхто не може змінити чи скасувати, бо не володіють jus gladii, чим володів останній імператор Росії Микола II[10]. Згідно Закону про Престолонаслідування імператора Олександра III заборонено займати Престол Росії особам жіночої статі, та особам народженим від морганатичних шлюбів (нерівнородних), та від шлюбів укладених з особами не православної конфесії[11]. Павло I мав 1/16 частину крові від роду Романових, а Микола II практично не мав такої ані краплі[12]. Деякі нащадки виродившоїся династії Романових і офіційно представлені як Шлезвіг-Ґольштейн-Ґотторп-Романови не є легітимними для права голосу у даних питаннях, бо є нащадками від незаконних шлюбів[9][11]. Згідно міжнародного права монархічні країни світу проігнорували не легітимний акт (самозванство) самопроголошення самого себе «Російським Імператором Кирилом I» у 1924 р. представника Дому Романових князя Кирила 1876–1938 рр. життя (не російського громадянина, що важливо для правового поля Російської Федерації при оцінці прав його нащадків)[10]. Представники Дому Романових фігуруючи в публічному житті на офіційних аудієнціях в світі не мають титулування «спадкоємці Престолу Росії», і не визнаються такими, оскільки діючими є світові монарші принципи визначені на Віденському Конгресі 1814–1815 років[10]. Російські історики на замовлення князя Кирила вдавалися до традиційного російського шарлатанства: переписування історії, з метою неправомірної легітимізації своїх прав[10]. Нинішні голови «Дому Романових» (Марія Володимирівна та Дмитро Романович) не належать ні до суверенних, ні до медіатизованих Монарших Домів, хоча мали аудієнції з високопосадовцями Росії з Президентом Росії включно і умовно визнані монархами світу[10]. Існує також правова колізія після секуляризації: Російська Православна Церква не має права проведення легітимних актів коронації, Московська Патріархія не є державним суб'єктом, а отже не є частиною суверенного суб'єкта активного чи пасивного законодавства у міжнародному праві — відсутній необхідний «союз Трону та Олтаря»[13]. Жодного легітимного претендента в світі не існує для реставрації російського Престолу в межах кордонів лютого місяця 1917 року Російської імперії[9][11].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]