Квінт Опімій
| Квінт Опімій | |
|---|---|
| лат. Quintus Opimius | |
| Ім'я при народженні | Quintus Opimius |
| Народився |
невідомо Рим |
| Помер |
невідомо невідомо |
| Громадянство | Римська республіка |
| Діяльність | політик, державний і військовий діяч |
| Знання мов | латина |
| Посада | консул |
| Термін | 154 рік до н. е. |
| Рід | Опімії |
| Батько | Квінт Опімій |
| Мати | невідомо |
| У шлюбі з | невідомо |
| Діти | 2 синів |
Квінт Опімій (лат. Quintus Opimius; II століття до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч Римської республіки, консул 154 року до н. е.
Біографія[ред. | ред. код]
Походив з плебейського роду Опіміїв. Відомо, що дід і батько його також мали преномен і номен «Квінт Опімій».
До 157 року до н. е. отримав посаду претора.
154 року до н. е. його було обрано консулом разом з Луцієм Постумієм Альбіном. Але той несподівано помер, через що було обрано консулом-суффектом Манія Ацилія Глабріона. Квінту Опімію було доручено вести війну з лігурами, які почали ворогувати із союзником Римської республіки Массілією (на місті сучасного Марселю). Він вторгся в Лігурію і взяв місто Егітна, жителів якого продав у рабство. На річці Апрон він був атакований 4-тисячним загоном племені оксібієв, але легко змусив його тікати, а потім розгромив і декієтів, які прийшли на допомогу лігурам. Обидва племені капітулювали. Квінт Опімій віддав частину їх земель Массілії і зобов'язав їх видавати массілійцам заручників, після чого повернувся до Риму, хоча про отримання тріумфу за такі вдалі дії відомостей у джерелах немає.
З того часу про його подальшу долю Квінта Опімія згадок немає.
Імовірно через його плебейське походження про нього залишили анекдотичні згадки Цицерон і Гай Луцилій, які виставляли його у поганому вигляді.
Родина[ред. | ред. код]
Ймовірно мав 2-х синів:
- Квінт
- Луцій Опімій, консул 121 року до н. е.
Джерела[ред. | ред. код]
- Fasti Capitolini
- Полібій, Ἰστορίαι(Історія), XXXIII, 11. (гр.)
- Münzer F. Opimius 10 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1939. — Bd. XVIII, 1. — S. 678—679. (нім.)
- Broughton R. Magistrates of the Roman Republic. — New York, 1951. — Vol. I. — P. 600. (англ.)
